Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, його відділ примусового виконання судових рішень у Львівській області, звернувся до Галицького районного суду Львова із поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження – це фізична або юридична особа, якій буде вручено виконавчий лист, тобто розпорядження виконавчої служби з метою виконання судового рішення, прийнятого Іменем України.

Нагадаємо, що Олену Горпинюк-Лазірко, директорку установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львова (УДЮМК), незаконно звільнили з роботи на підставі вигаданої причини її невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Упродовж десяти років Олена Лазірко відповідала всім критеріям керівника, отримала від адміністрації Андрія Садового орієнтовно з десяток грамот і орієнтовно стільки ж грошових премій за належне виконання саме посадових обов'язків, а в 2017 році ще пройшла і чергову атестацію. Наказом Управління молоді та спорту Львова «Про результати атестації директорів УДЮМК м. Львова у 2017 році» Олену Лазірко визнано директоркою, що цілком відповідає займаній посаді.

Аж раптом в адміністрації Андрія Садового вирішили, що Олена Лазірко миттєво втратила всі критерії та навички керівника, які набувала і вдосконалювала впродовж десятиліття.

Перефразовуючи затертий часом вислів поета-пролетаря Володимира Маяковського «Якщо зірки засвічують в небі, значить комусь це потрібно» висловом свіжим і сучасним: «Якщо звільнили Олену Лазірко, значить комусь потрібне місце директора», починаємо здогадуватись про справжню причину її звільнення.

Фронтменшою скандалу із незаконним звільненням Олени Лазірко виступила приїжджа з Івано-Франківська вінничанка Ірина Кулинич (див. статтю «Підлеглі Андрія Садового саботують виконання судового рішення (Аудіозапис шантажу)»), а бути у неї підручною заповзялась головна юристка Ратуші Гелена Пайонкевич.

У цьому конфлікті в тіні адміністрації Андрія Садового ще зачаїлись начальник Управління спорту і молодіжної політики Антон Нікулін та Діана Наорлевич (Рогаля), очільниця відділу дитячого і молодіжного дозвілля цього ж Управління. Посадовці Нікулін і Наорлевич (Рогаля) були безпосередніми керівниками Олени Лазірко, проводили з нею пресконференції, всіляко хвалили, аж раптом із моменту «Х» їм наче мову відняло. Ані слова не сказали на захист своєї колеги – брутально переслідуваної директорки Галицького району УДЮМК. Дуже ласого між іншим центрального району, якщо взяти до уваги, що відремонтовані приміщення дитячих гуртків гіпотетично можна переоформити у так потрібні офіси.

Отже, виконавча служба надіслала у Галицький районний суд Львова подання, щоби суд змінив підхід до Антона Нікуліна, в якого тепер модифікована юридична шапка: Управління молодіжної політики перейменували в Управлінням спорту і молодіжної політики. Сановник Антон Нікулін фізично як начальствував, так і начальствує на п'ятому поверсі Ратуші, але юридично він видозмінений.

Засідання суду в справі подання ще не відбулось, не вистачає суддів. Якщо взяти суддівські нормативи, то з огляду на кількість досудових проваджень, що надходять до Галицького суду, то в цій судовій інстанції повинен працювати 31 суддя, а працює лише десятеро. Цей факт зумовлює висновок, що серед судів першої інстанції Галицький районний суд Львова є найбільш завантаженим у Західному регіоні. Услід за ним чималу юридичну ношу несуть недоукомплектовані Личаківський і Франківський суди, де при дещо нижчому завантаженні справ для слухання працює по 8 суддів.

Як жорна історії мелють повільно, однак невідворотно, так і львівський Галицький суд неминуче розгляне подання виконавчої служби і наприкінці вересня або в першій декаді жовтня оприлюднить рішення. І тоді молодий та меткий виконавець Орест Джус завиграшки подолає п'ять сходових маршів львівської Ратуші, що провадять прямо до кабінету Антона Нікуліна, й урочисто покладе перед ним виконавчий лист: отримайте, розпишіться і виконуйте рішення Галицького районного суду Львова.

А ще не будемо забувати про сановниць львівської міської адміністрації Ірину Кулинич і Гелену Пайонкевич, які вірогідно створили стійке протиправне угрупування, діяльність якого підлягає статті 382 Кримінального кодексу України.

Принагідно згадаємо, що відповідно статті 129 Конституції України рішення суду, що ухвалене Іменем України, є обов'язковим для виконання, навіть, у Львівській Ратуші. Проте очільник міста Андрій Садовий вже не вперше нехтує Конституцією України, що робить його схожим на антиконституційного рецидивіста.

Коли Олена Лазірко із рішенням львівського Галицького суду прийшла до Ірини Кулинич з метою поновлення на роботі, Лазірко поновили, а рівно через одну хвилину знову звільнили. Наказ про повторне звільнення Олени Лазірко готував юридичний департамент неперевершеної юристки Гелени Пайонкевич. Водночас до наказу Пайонкевич Ірина Кулинич від себе усно додала, що Олена Лазірко за час її кількамісячної відсутності на робочому місці, поки тривав суд, стала алкоголічкою. Задокументованих доказів такого твердження Ірина Кулинич не надала, а це вказує, що зазначене твердження чиновниці є наклепом. Вроджена схильність до наклепу усувається вже неодноразово перевіреними методом – однорічними виправними роботами на підставі статті 151 Кримінального кодексу.

А вище згадана кримінальна стаття 382 передбачає відповідальність за зухвале невиконання судового рішення і має чотири кваліфікаційні підпункти для визначення покарання. На підставі суб'єктивного журналістського дослідження протиправної діяльності тандема Кулинич-Пайонкевич, доходимо суб'єктивного висновку, що зазначеним посадовим особам вірогідно найкраще личить частина третя статті 382 Кримінального Кодексу. В журналістській інтерпретації частина третя статті 382 говорить: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовими особами Іриною Кулинич і Геленою Пайонткевич, які в ієрархії чиновників Андрія Садового займають особливо відповідальне становище та які заподіяли істотну шкоду громадянським правам Олени Лазірко, що їх охороняє Закон, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати посади у львівській Ратуші або займатись подальшою діяльністю в безконечно тривалому оточенні Андрія Садового на строк до трьох років».

Будемо сподіватись, що пресслужби уповноважених силових структур ознайомлять із цією публікацією своє керівництво, яке реалізує повноваження, надані народом України, і докладе свою лепту до відновлення конституційності у Львівській Ратуші.

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news