Ірена Ліщинська була звичайною собі львівською школяркою. Однак, після закінчення школи поїхала навчатись до Польщі. Тепер там живе і працює. Її пристрасть – коні!

Ірено, от з коней в почнімо нашу розмову. Як ти дійшла до такого життя? Звідки – таке захоплення кіньми?

Привіт! Коні – моє захоплення з дитинства. Ці величні і розумні тварини мене завжди вражали, але, на жаль, фінанси сім'ї не дозволяли мені займатись кінним спортом. Тому, коли мій дядько запропонував мені зайняти чимось вільний час після роботи, я, навіть не задумуючись, вибрала коней! Спочатку я вчилась усього в Україні, а вже коли переїхала до Польщі, то одразу шукала місце, де можна буде продовжити навчання. І коли я знайшла місце, де мої дві улюблені речі, кава і коні, поєднуються в одну, я зрозуміла, що це те, чого я так довго шукала.

Скільки часу ти живеш у Польщі? Чим займаєшся у вільний час? Де навчалась раніше?

В листопаді якраз 3 роки, але ще раніше навчалася в Польщі деякий час. Практично весь мій вільний час забирають коні.

Відмотаємо стрічку твого життя трішки назад. Адже ти народилась і закінчила школу у Львові. Пригадай, чи мріяла ти тоді про те, що житимеш у Польщі? Чому обрала саме цю країну?

Не скажу, що мріяла якраз про Польщу, але завжди хотіла жити десь за кордоном, тягнуло мене далеко від дому. Чому саме Польща? Тому що я навчалась тут в університеті, мова і культура мені досить близька, та ще й мій прадід був поляком :)

Чи буваєш тепер у Львові? Як тобі рідне місто з віддалі доріг і років?

Якраз в останню відпустку була у Львові на декілька днів, і можу впевнено сказати, що, де б я не була, Львів завжди буде моїм найулюбленішим містом на землі. Звичайно, місто за весь цей час дуже змінилось, але ці зміни, я думаю, на краще.

Як поляки ставляться до тебе як до українки? Чи ти спілкуєшся з ними винятково польською?

Навіть краще, ніж я сподівалася. Звичайно, є поляки, які не люблять українців, але їх насправді дуже мало тут. Що не може не вражати.

Скажу чесно, по секрету, я вже навіть думаю частіше польською. З часом все тяжче навіть говорити по-українськи і всі мої знайомі в Україні вже говорять, що у мене з'явився акцент!

Що побажаєш львів’янам? Що би хотіла бачити у Львові?

Побажаю бути щирішими і відкритішими до світу і завжди вірити тільки в себе. У Львові я б хотіла бачити тільки усміхнені обличчя навіть в нашу львівську погоду!

Дякую за розмову. Бажаю тобі успіхів і тільки приємних несподіванок!

Я також дякую, було дуже мило і приємно спілкуватись!

Спілкувалась Оксана КРИШТАЛЕВА, спеціально для Leopolis.news