Львів мусить відродити втрачену перлину – пасаж Міколяша

За 80 років нічого в цьому кварталі в самому центрі Львова фактично не змінилося. За гарними фасадами вулиць Коперника та Ліста – такі самі руїни, купи сміття, сховок для безхатьків та охочих випити спиртного. До наведення тут ладу не дійшли руки ні в комуністів, ані в нинішньої української влади.

Майже не залишилося в нашому місті мешканців, які особисто пам’ятають красу й велич пасажу Міколяша, але історії про це гарне відпочинкове місце передають бабусі своїм внукам. Принаймні їх оповідала мені моя бабуся Рузя, 1916 року народження. Звичайно, тодішнім пасажам було далеко за масштабами до нинішніх львівських торгово-розважальних галерей.

Період кінця позаминулого – початку ХХ століття був дуже прогресивним для Львова. Тоді наше місто, перебуваючи у складі Австро-Угорської імперії, переживало неймовірний підйом: розвивалися наука та мистецтво, будували фабрики й заводи, сучасні на той час будівлі. В архітектурі навіть з’явився стиль, який дехто називає львівською сецесією. У такому стилі було збудовано й легендарний пасаж Міколяша. Це була унікальна торгово-відпочинкова галерея в самому центрі міста.

Вона стала улюбленим місцем спацерів для багатьох львів’ян, особливо в похмуру й дощову погоду, яка притаманна Львову. Оскільки пасаж мав прозорий скляний дах, там частенько прогулювалися львів’яни з чарівними львів’янками, поєднуючи променад з відвідуванням тогочасних бутиків. Пасаж Міколяша був своєрідним передвісником сучасних торгових центрів чи, як їх часом називають, галерей.

Будували його у 1898-1900 роках. З’єднував він вулицю Коперника з теперішньою Вороного (колишні назви – Крута та Сєнкєвіча). Пасаж став однією з перших ластівок так званого стилю львівської сецесії, і для його будівництва було застосовано найсучасніші тогочасні технології та тренди, зокрема максимально використано всі властивості бетону та заліза. Унікальним був прозорий мереживний скляний дах завдовжки 120 метрів та завширшки 18 метрів. Узимку в пасажі працювала система обігріву. Описи пасажу Міколяша збереглися не лише в газетних чи журнальних хроніках довоєнного Львова, а й у художній літературі. Кажуть, що такої кави й морозива, як там, не робили більше ніде у Львові.

Авторами пасажу Міколяша були архітектори Альфред Захаревич та Іван Левінський. До речі, Захаревич був також співавтором проєкту Львівського залізничного вокзалу.

На щастя, нині у Львові планують відновити частину критого проходу між вулицями Коперника та Вороного – пасаж Міколяша. Про це повідомив головний архітектор проєкту детального плану території Юрій Столяров. За його словами, наразі йдеться про відновлення лише третини пасажу – з входом з боку вулиці Коперника.

«Наразі мова йде лише про відновлення частини пасажу. Коли його буде відновлено, пасаж збереже свою історичну функцію – там буде розміщено кав’ярні, магазини. Коли це буде реалізовано, говорити важко, адже зараз тривають уточнення та коригування проєкту», – розповів Юрій Столяров Tvoemisto.tv.

Ідейним натхненником відродження пасажу Міколяша є відомий у нашому місті підприємець, ресторатор та залюблена в рідне місто людина – Андрій Іонов.

Він розповідає, як йому вдалося придбати приміщення колишньої аптеки на вул. Коперника, 1, яка також була частиною пасажу. З часом після кропіткої кількарічної роботи це приміщення було не тільки відреставровано, а й доведено до стану, який передає дух довоєнного багатого аристократичного Львова. І нині туристи та львів’яни просто в захваті від цієї сучасної й елегантної цукерні.

«Для багатьох Львів нагадує маленький Париж, хтось порівнює його з Віднем, а наше рідне місто з його Високим Замком є неповторне саме собою. І цю унікальність треба берегти, як зіницю ока. Бо в теперішній час технічного прогресу люди хочуть автентики, пригорнутися до чогось, що увібрало в себе енергію сторіч та багатьох поколінь», – розповідає Андрій Іонов.

Так, з часом у нього з’явилась ідея відтворення всього цього історичного середовища, а відновлене приміщення аптеки мало би бути взірцем стандарту якості робіт і художніх рішень у всьому обсязі відновленого пасажу. Разом з громадською організацією «Вектор» було пройдено довгий шлях збору первинних матеріалів, роботи в архівах, погоджень, громадських слухань. Нині архітектори працюють над завершенням проєкту відновлення цієї історично-архітектурної перлини.

Хоча від давнього пасажу Міколяша залишилися фактично самі руїни, але в це місце потрібно вдихнути нове життя. Воно має свою давню енергетику, забута владою територія не може бути своєрідною депресивною воронкою в центрі європейського Львова. Такої думки дотримуються і мешканці нашого міста, і гості, й експерти-урбаністи.

«Ці руїни несуть велику історичну пам’ять. Тут, у самому серці Львова, ще якихось 80 років тому вирувало життя. Люди відпочивали, ходили в кіно, спілкувалися, робили бізнес, закохувались і мріяли про майбутнє. А тепер за фасадом красивих будинків на Коперника – порослі деревами купи каміння. Ну, так же не може бути. Це не по-європейському. Саме тому зараз у стадії реалізації перебуває проєкт, скерований на те, щоби відродити тут своєрідну львівську атмосферу початку минулого століття, частково відбудувавши колишній пасаж Міколяша. Плануємо реставрувати ще недоруйновану частину будівлі, включивши її як невід’ємний елемент до сучасного й модерного торговельно-відпочинкового пасажу Міколяша», – ділиться планами пан Іонов.

За Польщі в пасажі Міколяша працювали десятки торгових павільйонів, кафе, ресторан, два кінотеатри – «Втіха» та «Пасаж». Там вирувало життя. Нині таких універсальних торгово-відпочинкових галерей у центрі міста немає, тому нове – це забуте добре старе.

«Завжди цікаво братися за вирішення складних й амбітних завдань. Одним з таких є і відновлення та нове життя території колишнього пасажу Міколяша. Львів’яни варті того, щоби знову прогулятися під його скляним дахом, попити пахучої кави в доброму товаристві друзів. Хтось будує вілли за кордоном, у нас же є ідея відродити колишню славу цього куточка старого Львова. Звичайно, декому цей проєкт не до вподоби, оскільки немає бажання будь-яких змін, мовляв, добре, як є. Але нам своє робить, бо наше рідне місто варте того, щоб пасаж Міколяша знову засяяв у своїй відродженій славі та став своєрідною перлиною Львова», – каже Андрій Іонов.

Фото: lvivcenter.org

Андрій БОЛКУН, Leopolis.news