16-03-2020 17:399017
Розмова з депутатом Львівської міської ради від «Європейської Солідарності» Остапом Доскічем.
Остапе, завершується четвертий рік роботи вас, як депутата Львівської міської ради від Личаківського району. І близяться нові вибори. Які ваші плани?
Насправді конкретних планів ніколи не будую. Якщо мешканці Личаківського району побачать, що я гідний знову представляти їхні інтереси у міській раді, буду цьому радий. Ні – то таке життя.
- Ви берете участь у публічному відборі кандидатів у міські депутати від Личаківського району від партії «Європейська Солідарність».
Так, я прийшов із цією політичною силою до Львівської міської ради майже 5 років тому. Якщо громада Личаківського району вважає, що ці роки пройшли не даремно і є позитивні зміни, працюватиму наступні роки не менш активно.
- Які основні цілі тоді були поставлені?
Чотири роки промайнули, як один день. Пам’ятаю, як у мікрорайоні Знесіння, де мене обрали депутатом, фактично ніхто не знав, хто я такий, звідки взявся. Але все одно довірилися мені. Насправді, Личаківський район потребував(і потребує надалі) колосальних змін. Таке враження, що усі роки Львів розвивався, а наш округ ніби «застиг» у старих часах: відсутність елементарної каналізації у зоні низької забудови, доріг, інфраструктури. Ми маємо унікальний район, частина із якого завжди вважалася промисловою зоною. Однак роки йшли, кількість підприємств, які працюють, зменшувалася. Зате кількість мешканців – і це плюс, - зростала. Люди розбудовували власні помешкання, намагалися хоч якось навести лад поруч із домівками. Але не маючи елементарного, в першу чергу каналізування, це зробити було вкрай важко.
- Власне, каналізування вулиць, ви зробили своїм пріоритетом?
Ну не можна, аби у великому європейському місті, люди жили як у первісно-общинному ладі! Лише у Личаківському районі на початку моєї депутатської роботи було 45 неканалізовані вулиці. Люди роками користуються вигрібними ямами. Але йдеться не лише про каналізування. Мова йде про всі мережі. У нас це колосальна проблема, і я про неї почав говорити вголос. Таке враження, що усі попередні роки чиновники робили вигляд, що все в порядку. А насправді Львів близився до катастрофи. Треба не забувати, що ми говоримо про район низької забудови. І хоча мікрорайон Знесіння розташоване у чудовому мальовничому куточку нашого міста, руки чиновників сюди явно не доходили.
Ви першим запровадили практику, коли ремонт вулиць не проводили без заміни усіх внутрішніх мереж. Це дало результат?
У минулі часи чиновники часто не мали належної комунікації. Тобто кожне комунальне підприємство мали свої плани по роботі, які ні з ким не погоджували. Тому й ми отримували колосальне перевикористання коштів: вулицю забрукували, а з року в рік там проривають труби і від асфальтного покриття за якийсь час не залишалося і сліду. Це було колосально безгосподарне ставлення. Я цю практику припинив: налагодив комунікацію між структурами міської ради, спільні наради та узгоджений план дій. За останні роки ми спершу робили капітальну заміну водяної та каналізаційної мереж, а вже потім – брукували вулиці. На жаль, ще не повністю налагоджено комунікацію з такою приватною структурою як ПАТ «Львівгаз», але ми над цим працюємо.
- Усе вдалося виконати?
Звісно, що ні. Останні два роки маємо колосальний брак коштів, аби завершити розпочате. Крім цього, ми також зрозуміли, що є підрядники – не чисті на руку. Реально чимало робіт було призупинено через неналежну роботу виконавців. Підрядники часто брали багато об’єктів одночасно, не маючи належної кількості техніки та персоналу для виконанні цих робіт. Чесно, у спілкуванні із такими виконавцями, міг навіть вжити «міцне слівце» - тоді роботи відновлювалися швидше(сміється – авт.). Власне про темпи виконання робіт та затримку у роботі мені постійно повідомляли мешканці вулиць, які ремонтували. Це дозволяло тримати на контролі усіх роботи.
За останні 4 роки на 12-ти неканалізованих вулицях Личаківського району ми проклали каналізаційні мережі, ще на 3-ох вулицях зараз триває ремонт. Повністю були замінені водяні мережі на 9-ти вулицях у нашому районі, станом на сьогодні роботи тривають ще на 2-ох вулицях. Відповідно, на 17-ти вулицях, де дозволили мережі, було проведено капітальний ремонт дорожнього покриття, а на 7-ми вулицях - капітально відремонтували тротуари.
Також у Личаківському районі побудовану нову підстанцію(вул.Височана), яка дозволила зняти перепади струму в електромережах. На 4-ох вулицях були встановленні додаткові електроопори, щоб мешканці безпечно могли пересуватись у темну пору доби.
Для безпеки транспортного руху деякі вулиці обладнали «лежачими поліцейськими», на усіх пішохідних переходах регулярно оновлюється розмітка.
- Які магістральні вулиці у Личаківському районі ви плануєте капітально ремонтувати?
- Вулиці Пасічна наразі має погане дорожнє покриття. Її треба ремонтувати. Це великий об’єкт, і він потребує серйозного фінансування. Критичною є ситуація із дорогою на вулиці Б.Хмельницького. Теж працюю в тому напрямку, аби якнайшвидше приступити до виконання робіт на цих ділянках.
- Ви тісно співпрацюєте із громадою вашого округу. Як вдалося налагодити таку співпрацю?
Як тільки громада побачила перші ластівки у позитивній роботі, комунікація налагодилася сама собою(сміється, - авт.). Люди, які проживають у нашому районі були вкрай зневірені. Чесно, не вірили нікому. А особливо не вірили депутатам. Я в той час нічого не обіцяв. Намагався зайвий раз не обговорювати планів, зате робив усе, що в моїх силах, аби ситуація ставала кращою. І досі не люблю публічних розмов – депутат має бути господарником, щоб громада відчувала це. І «говорільників» і «обіцяльників» у нас достатньо.
- Кажуть, що мешканці Знесіння у Личаківському районі уже зараз бояться вас «втратити». Чи бачите ви продовження своєї політичної кар’єри?
Мені видається, ми живемо у такому динамічному житті, коли ти реально не знаєш, що буде завтра-післязавтра. Нові винаходи, нові виклики. Саме тому говорити про майбутнє потрібно в контексті теперішнього – зараз я на своєю місці. Іще багато роботи слід зробити, і я це розумію.
- Ви, як голова інженерної Комісії ЛМР, обізнані із великою кількість проблем у місті. Які наразі є першочерговими?
Львів динамічно розвивається. І у нас є певні проблеми із початком перенаселення. Наше місто завжди було комфортним для життя. Останнім часом тут зводять цілі квартали, які невдовзі будуть заселені новими мешканцями. А очисні споруди уже зараз ледве-ледве справляються із таким навантаженням. Саме тому найбільшою проблемою, як на мене, є НЕкомлексна реконструкція очисних споруд. Кошти є – ми працюємо над цим, коштів немає – роботи припиняються. І це при тому, що ми маємо угоду із ЄБРР. Наразі очисні споруди задіяні на 60%, і якщо реконструкція буде повноцінною, питань із їх функціональністю не виникатиме. Проте з міського бюджету на ці потреби виділяється вкрай мало коштів. Так бути не повинно. Другою проблемою, як я вже казав, є міські мережі. Вони постійно потребують капітального ремонту та замін. На жаль, знову питання стоїть у коштах: ЛМКП «Львівводоканал» наразі не отримує фінансування у достатній мірі, аби вирішувати такі нагальні питання. Я завжди казав – велодоріжки, ігрові та спортивні майданчики – це все добре. Але якщо у нас є постійні аварії, через які громада днями залишається без водопостачання, пріоритети мають бути правильно розставлені. Третя біда – транспорт.
- Остапе Юрійовичу, власне, на транспортному питанні зупинімося детальніше…
Проблема перенаселення, про яку я говорив, також створює нові виклики і для транспортної системи міста. Її постійно змінюють, додають нових сучасних технологій. Але біда у тому, що кількість авто невпинно зростає. Власне авто – це комфорт уже і зараз. Міський транспорт – поки що нам лише обіцяють, що буде комфортним. Мовляв, трішки треба почекати, аби система запрацювала. Змін зараз багато, викликів у транспортній сфері – іще більше. Останнім часом ми працювали над тим, аби зменшити кількість приватних маршруток на дорогах, а збільшити кількість комунального. Поки що схема працює.
- Під час балотування до міської ради, у мікрорайоні Знесіння, та й у решті Личаківського району - був нестерпний запах. Яка ситуація із цим нині?
Після того, як я очолив Комісію інженерного господарства, транспорту, зв’язку та житлової політики, я заборонив понаднормові викиди промислових підприємств у очисні споруди міста. Також, під час капітального ремонту доріг, запровадив обов’язкове встановлення гідрозатворів у каналізаційних колодязях. Це вирішило питання щодо запаху: хоча періодично ми чуємо неприємний запах, такого смороду, як було, уже немає.
- За вашої підтримки було введено в експлуатацію новий корпус дошкільного дитячого навчального закладу №14 на вулиці Новознесенській. Як ви змогли домогтися, щоб довгобуд запрацював?
Коли я почав працювати на цьому окрузі, для мене це було найбільшим непорозумінням: як так, об’єкт, із майже повною готовністю для введення в експлуатацію, стоїть роками без діла. У той час наші діти змушені відвідувати перший корпус садка, який розташований у старому приміщенні. Так бути не повинно. То ж власне садок став для мене пріоритетним завданням. Приємно бачити нині усмішки дітей, радість та вдячність батьків, які відвідують цей дошкільний навчальний заклад.
- Маємо також і нову медичну амбулаторію у Личаківському районі. Відвідували її уже?
Так, був уже. На День медика разом із Володимиром Зубом вітали працівників нової абмулаторії сімейної медицини на вул.Б.Хмельницького. Тоді мешканці просили, аби була можливість здати кров безпосередньо на місці. Тепер така можливість є. Із подивом дізнався, що перша амбулаторія сімейної медицини у 1994 році запрацювала саме у Львові. ЇЇ тоді очолив Ростислав Любомирович Полюга, який і нині там працює. Найважчим було вирішити питання щодо приміщення для нової амбулаторії – ми з керівником управління охорони здоров’я довго обирали зручне для мешканців місце. Найголовніше – споруда мала б бути у комунальній власності, аби не платити орендної плати приватникам. Знайшли. Я зупинив свій погляд власне на приміщення, де зараз і маємо нову амбулаторію – мешканці дуже задоволені таким розташування.
- Зараз ведеться активне будівництво спортивного залу у школі №7 на вулиці Б.Хмельницького. У чому була проблема, що так довго не могло розпочатися реальне будівництво?
Перша проблема була у тому що існуюча проектно кошторисна документація декілька років пролежала без дії та фінансування. А друга проблема виникла іще на початку оголошення конкурсу. Вартість кошторисних робіт підрядником була суттєво занижена, то ж братися за такий об’єкт бажаючих, фактично, не було. Фірма, яка тоді виграла тендер, залила фундамент і залишила все у такому вигляді майже на рік. Зрозуміло, що потрібно було іще раз розігрувати тендер, і вже давати такі умови, на які б погодилися нові виконавці. Нині будівництво активно ведеться підрядником ЛКП «Рембуд», я активно його контролюю. Зведення спортивного залу у школі номер 7 для мене було і залишається пріоритетним завданням до виконання. Прикро було бачити, коли урок фізичної культури вчителі змушені були проводити у коридорах школи. Адже маленького спортивного залу, обшлаштованого у 2-ох навчальних класах, недостатньо для занять спортом. Невдовзі у школярів буде новий спортивний зал та приміщення для гуртків.
- Кожного року послухати ваш звіт як депутата міської ради, приходять сотні містян з Личаківського району. Які проблеми турбують громаду найбільше?
Так, мої колеги навіть жартують: що до мене на звіт скоро приїжджатимуть із інших районів міста, аби вирішити власні проблеми. Насправді, для мене велика честь, що люди приходять. Значить – повірили. Значить – бачать позитив, і хочуть іще більшого позитиву для свого району. Власне, якби не така активна наша громада – ми б так багато не встигли зробити.
- Ви доволі малоговірка людина. Багато ваших колег роблять у рази менше, зате говорять про свої здобутки по всіх можливих каналах. Чому ви так не робите?
Я волію промовчати. І не обіцяти нічого. Тоді робота робиться простіше. І швидше. А те, як працюють мої колеги, краще попитати у них самих. У кожного – своя місія.
- Які стосунки у вас із міським головою А.Садовим?
Абсолютно робочі. Я – не політик, і мене політичні ігри цікавлять мало. Тому, можливо, і працюється мені простіше(сміється, - авт.).
- Ви – батько трьох дітей. Як вдається поєднувати і бізнес, і депутатську діяльність, і підтримувати сімейний затишок?
Родинна підтримка – дуже важлива. В усьому. Це дає наснаги працювати. Сім’я – це те, на чому тримається усе. Ти можеш багато досягти у різних сферах, але родина завжди буде у мене на першому місці.
- Зі слів о.Зіновія, настоятеля Храму пресвятої Богородиці Володарки України, ви з братом багато допомагаєте храму. Яке місце займає духовність у вашому житті?
Духовність – це так складова, яку треба відчувати серцем. І робити добро – щиро. Насправді, я вдячний о.Зіновію за те, що він так активно допомагає гуртуватися громаді Знесіння. Це важливо, адже люди відчувають підтримку і опору. У наш нелегкий час, така підтримка додає сили, натхнення працювати.
Розмовляла Катерина Квітка
Публікацію підготовлено в межах програми висвітлення діяльності Львівської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб і депутатів.