Львівська міськрада: депутати проти депутатів

Із депутатської трибуни Євген Бойко пристрасно промовив: «Шановні колеги! Кожний з нас, депутатів, з початку своєї діяльності депутатської стикнувся з питанням надання соціальної допомоги мешканцям. І дуже часто мешканці звертаються до нас з проханнями про допомогу, називають різні свої проблеми, болячки, інше. І ми, вирішуючи на власну волю, на власний розсуд, перстом свого пера, руки, думки чи ще чогось визначаємо тій чи іншій людині ту чи іншу суму.

Стикнувшись з цією проблемою, наприклад, на останньому прийомі з тридцяти людей, які записались. Тридцять осіб звернулись по допомогу матеріальну, називаючи ті чи інші свої проблеми. Звичайно, можна прийняти рішення виділити ту чи іншу суму і тим самим допомогти.

Визнаю, рівень життя львів’ян, українців у принципі не є високий, і це є глобальна проблема нашої держави. Але зважаючи на те, що на прийомі, коли ти бачиш людину лице в лице важко прийняти справедливе і правильне рішення, тому в мене є пропозиція від депутатів напрацювати концепцію і передати повноваження і функції для визначення матеріальних допомог у наші соціальні служби.

Думаю, що управління соціального захисту, управління охорони здоров’я можуть об’єктивно і всеціло підходити до проблем мешканців і об’єктивно виділяти ті суми, які їм потрібні для того, щоби вирішити свої проблеми».

Міський голова, якому, ймовірно, безпосередньо і було адресоване ревізіоністське звернення, вправно підхопив апеляцію свого однопартійця, який суміщає депутатські повноваження з виконавчими функціями директора департаменту «Адміністрація міського голови». Андрій Садовий бадьоро запевнив: «Всі ми маємо десятки звернень. Коли до мене звертаються, то я скеровую на соціальні служби, які виїжджають на місце, і я маю об'ємну інформацію про ту людину. Це має свій ефект. Має бути справедливість. Думаю, наступного бюджетного року ми цю формулу переглянемо, щоб максимально і раціонально використовувати кожну гривню. Думаю, ми знайдемо спільно таку формулу».

В орації очільника Львова особливо зворушливим було словосполучення «раціонально використовувати кожну гривню».

Маніпуляція від управління комунікації ЛМР

Повідомлення пресцентру ЛМР стосовно виступу Євгена Бойка сприймається як кумедний фейк. Текстова частина пресрелізу цілком не співпадає зі сказаним із депутатської трибуни. Працівники управління комунікації ЛМР опублікували такий варіант промови прелегента.

«Шановні колеги, можливо хтось бачив у мене на сторінці у Фейсбуку про мої враження від прийому громадян. Більшість з тих, хто записався на прийом, прийшли із заявами на матеріальну допомогу. Зовсім не здивуюсь, якщо частина з цих людей побувала й у інших колег-депутатів міської ради. Я стикнувся з досить непростим запитанням: як з-поміж такої великої кількості прохачів я можу об'єктивно визначити, кому допомога потрібна найбільше?

Роздача депутатської допомоги чимось нагадала мені «принцип гречки», коли кандидати заручаються підтримкою мешканців, надаючи їм ту чи іншу матеріальну допомогу. Це неправильно, особливо, коли це робиться за рахунок міського бюджету. На мою думку, місія депутата – не бути Санта Клаусом чи добрим дядечком з Ратуші, а працювати на загальне благо міста та вирішувати проблеми з повною ясністю питання, а не годівлею котів у мішку.

Тому пропоную розглянути пропозицію передати функцію надання матеріальної допомоги від депутатів ЛМР до відповідних управлінь міської ради, зокрема, до управління соціального захисту. У них є можливість застосувати відповідні критерії та всесторонньо дослідити прохання кожного мешканця, прийнявши відповідне рішення. Безперечно, мешканець може звернути увагу депутата на своє прохання чи нужду, але депутат буде щонайменше володіти повнотою інформації щодо матеріального становища людини, яку надасть йому управління соцзахисту, або інший підрозділ ЛМР», – зачитав звернення Євген Бойко, директор департаменту «Адміністрація міського голови».

Можемо припустити, що у пресслужбі міського голови, ввійшовши у стан творчого збудження, вирішили широкими мазками додати колориту депутатській промові образними метафорами та алегоріями: «Санта Клаус», «добрий дядечко з Ратуші», «принцип гречки», «годівля котів у мішку». Особливо промовистим є останній емоційний пасаж. З’ясувалось, що львів’яни, які своїми податками оплачують працю найнятих чиновників міськради (від міського голови і до працівників пресслужби) є для них «котами у мішку».

Про депутатську матеріальну допомогу

Аніж розглянути суть проблематики депутатської матеріальної допомоги, спершу доцільно з’ясувати, ким є обранці територіальної громади львів’ян, адже на «Інформаційному порталі депутатів Львівської міської ради» стосовно цього питання можна побачити нульове роз’яснення. У Вікіпедії зазначено: «Депутат місцевої ради – це особа, яку обрали до законодавчого органу місцевого самоврядування, в якому депутат представляє інтереси виборців свого виборчого округу».

Депутатська матеріальна допомога – це один із інструментів депутатського служіння нужденним особам виборчого округу. В Ухвалі №676 від 15 березня 2007 року сказано, що одноразова матеріальна депутатська допомога (у контексті виконання депутатських повноважень) надається львів’янам певних категорій.

У 2021 році в бюджеті Львівської міської територіальної громади передбачено, що кожний депутат міської ради упродовж року може надати мешканцям Львова одноразову матеріальну допомогу на виконання депутатських повноважень у сумі 200 тисяч гривень. Матеріальна допомога надається одній особі один раз у рік. В окремих випадках матеріальна допомога може надаватись одній особі більше одного разу у рік, якщо є відповідна підстава.

Депутат визначає розмір одноразової матеріальної допомоги у кожному конкретному випадку (залежно від матеріального стану та складності проблеми заявника), але не менше 500 гривень. Якщо загальна сума матеріальної допомоги перевищує 30,000 гривень, тоді рішення про її надання погоджується з постійними комісіями з питань соціального захисту або охорони здоров'я.

Депутат міськради визначає розмір допомоги та скеровує подання з пакетом документів в Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики, де потребуюча особа отримує визначену суму.

Чому виникла пропозиція самопозбавитись частини депутатських повноважень?

Можна припустити й до ворожки не ходити, що під час минулорічної передвиборчої кампанії Євген Бойко, директор департаменту «Адміністрація міського голови», у передвиборчому «полі» не працював. За нього, як і за інших кандидатів від «Самопомочі», які йшли списком, агітували волонтери. І коли із когорти 46 претендентів, яких вождь Андрій Садовий вів до перемоги у Львівську міськраду, Євген Бойко став депутатом, виборці самі прийшли до нього зі своїми проблемами. Ймовірно, чиновник міськради усвідомив, що не достатньо придатний для роботи з людьми, отож вирішив дистанціюватись від потребуючого електорату та його життєвих проблем.

Таке припущення підтверджує факт, що на сторінці депутата у рубриці «Контактні дані і прийом громадян» вказаний загальний телефон та електронна пошта фракції «Самопоміч». Ні території, на якій депутат Бойко здійснює свою діяльність, ні днів, ні годин прийому виборців не вказано. І помічник-консультант у депутата лише один – вісімнадцятирічний політичний «флюгер». Сьогодні він робить кар’єру в «Самопомочі», а ще минулої осені балотувався у Львівську міськраду від «Батьківщини».

У своїй короткій передвиборчій програмі, яка має всього 38 слів, кандидат у депутати Євген Бойко запевняв: «Працюючи депутатом, планую й надалі покращувати комунікацію влади та львів’ян, дбати про міжконфесійне порозуміння, створювати усі можливі умови для максимальної підтримки малозабезпечених людей та наших Героїв. Близькими є також питання розвитку медичної, освітньої, спортивної та соціальної галузей міста». Незрозуміло, як депутат Бойко буде «створювати усі можливі умови для максимальної підтримки малозабезпечених людей», якщо ініціює позбавлення самого себе частини депутатських повноважень?

На своїй сторінці у соціальній мережі Facebook Євген Бойко висловився відвертіше стосовно запропонованої антидепутатської концепції, назвавши депутатів такими, що не володіють необхідними знаннями. 

З точки зору Євгена Бойка, глибокого переконання «депутати не повинні роздавати гроші. Цю практику у Львові потрібно припинити», тому що, аби визначитись кому із львів’ян першочергово потрібна матеріальна допомога «потрібен і час, і відповідні знання, якими депутати не можуть володіти». Ось так це молоде чиновницьке дарування чванливо вирішило, що весь депутатський корпус – це зібрання недотеп. Якщо хтось не має часу та відповідних знань, він може скласти депутатські повноваження. Ніхто силоміць нікого не тримає у законодавчій структурі Львівської міськради.

Конструктивне вирішення проблеми депутата-чиновника Євгена Бойка

Пригадаймо, що сказав Андрій Садовий: «Всі ми маємо десятки звернень. Коли до мене звертаються, то я скеровую на соціальні служби, які виїжджають на місце, і я маю об'ємну інформацію про ту людину». Міський голова персонально не займається проблемою кожної людини, яка звертається до нього, а доручає вирішувати ці питання відповідним чиновникам.

Що перешкоджає депутатам робити так само? Тим паче, що на відміну від Андрія Садового, в якого тільки один обов’язок (виконувати функції міського голови), у депутатів є два обов’язки – працювати, щоби наповнювати міський бюджет, і виконувати повноваження депутатів.

Депутат, до якого прийшло 30 осіб з проханням про матеріальну допомогу, формує їх в один пакет і скеровує в Управління соціального захисту. У цій структурі, де працюють кваліфіковані фахівці, якщо вірити чиновникові Євгенові Бойку, опрацюють цей пакет і повернуть депутатові з рекомендаціями, кому із 30 осіб надати матеріальну допомогу, а хто лишень хоче розжитись на дурничку. Маючи такі рекомендації, депутат приймає відповідне рішення, надає матеріальну допомогу і скеровує своє рішення для виконання в Управління соціального захисту.

Така формула, як каже Андрій Садовий, є раціональним вирішенням евентуальної некомпетентності тих депутатів, які ратують за позбавлення їх депутатських повноважень у частині надання матеріальної депутатської допомоги своїм виборцям. Одночасно ця формула зберігає конституційний принцип – безпосередню участь депутата у розподілі бюджетних коштів, остаточно не перетворює депутата в маріонетку, яка в сесійній залі лише піднімає руку під час голосування.

Ігор Пріцак,

політичний оглядач, спеціально для Leopolis.news

Ярослав Левків,

приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news