Для президента львівського ватерпольного «Динамо» Олександра Свіщова та його команди цей рік видався врожайним на перемоги. На національному рівні «динамівці» виграли чемпіонат та Кубок України, а дублери з ЛУФК стали срібними призерами першості, що, без перебільшення, можна вважати успішним результатом. Про сезон, що завершився, святкування 70-років львівського клубу, розвиток ватерполо на Львівщини та світі зокрема Олександр Юрійович розповів в інтерв’ю нашому сайту.

Олександре Юрійовичу, чи задоволені Ви результатами «Динамо» у цьому сезоні?

На українській арені – так. Тут ми уже виграли усе: практично щороку стаємо чемпіонами, цього року додали сюди ще й Кубок України.

Чи стало для Вас несподіванкою срібло команди ЛУФК за підсумками чемпіонату?

Перед чемпіонатом ми ставили завдання посісти 1-3 місце, чемпіонство віддавали команді «Динамо», а бронзові медалі – команді училища. Якщо відверто, то у цій бронзі я був впевнений протягом сезону, проте друге місце команди ЛУФК – приємна несподіванка не тільки для мене. Особливо це приємно тоді, коли львівське «Динамо» святкує 70-річчя клубу. Такий ріст львівського водного поло мене не може не радувати. Я дуже задоволений цим сезоном.

Як взагалі у Вас виникла ідея заявити у чемпіонат України дві команди зі Львова і чи все задумане вдалося втілити в життя?

Мені вдалося поспілкуватися з молодими гравцями училища, які в один голос заявили, що хочуть бути лідерами у своїй команді, аніж бути не на перших ролях у «Динамо». Якщо відверто, то така позиція молодих гравців мене не здивувала, адже я на власні очі бачив як ці гравці тренуються уже давно разом, вигравали престижні міжнародні турніри, разом захищали честь Львівської області на всеукраїнських чемпіонатах, захищали честь збірної України на юнацькій Олімпіаді у Баку. Вони зрозуміли, що наберуться більше досвіду у таких матчах, а відтак лише попросили мене посприяти у такому розвитку подій.

Цього року ватерпольний клуб «Динамо» святкував 70-річчя.

Це велика подія і серйозна дата для нашого клубу. Святкування 70-річчя ватерпольного «Динамо» відбулося у період з 21 по 23 червня. Приємним бонусом до цього стала перемога в Кубку України львівського «Динамо» над збірною Харківської області.

В рамках свята відбулося встановлення величезного ватерпольного м’яча у центрі Львова, який увійшов у національний реєстр рекордів. Ну і промоакція наших гравців напередодні вирішальних матчів у Кубку змусила людей усміхнутися, а в когось, дай Боже, і викликала інтерес до водного поло. Також відбулася презентації книжки та фільму про львівське «Динамо», погашення поштової марки та зустріч з легендами клубу. В загальному свято вдалося, оскільки ми отримали чимало позитивних відгуків.

Чи знають люди за межами Львова і України про ватерпольні успіхи міста?

Знають не тільки про класичне водне поло, а й про міні. Для прикладу, з 5 по 7 липня у Львові у стрибковому басейні СКА відбувся міжнародний турнір з міні-водного поло. Супер, що вдалося зібрати одразу десять команд непоганого рівня.

До Львова, окрім команд з різних куточків України, приїхали литовці, словаки, білоруси та команда з Англії. У міні-водному поло трохи ускладнює життя те, що правила не є однаковими в усьому світі, тому потрібно було це узгодити перед початком змагань. Вперше грали не на відкритій воді, а у басейні. Перемога львівської команди «Акватіко» була заслуженою. Наступного року сподіваємося розширити географію до дванадцяти команд та встановити правило: одна країна – одна команда. Цей турнір нам допоміг зробити хорошу промоцію водного поло та Львова, про нас почули в інших країнах.

Відійдемо від клубних справ. Як держава бере участь у розвитку водного поло в Україні? Чи відчуваєте підтримку?

Від держави підтримки немає взагалі, а от на місці і обласна влада, і міська, і депутатський корпус підтримує. І це відчутно. Я думаю, що ситуація у місті хороша загалом та не обмежується лише допомогою водному поло чи спорту загалом. Також важлива підтримка місцевих ентузіастів. Люди, яким не байдужий спорт, допомагають чим можуть, як фінансово, так і в плані просування водного поло в маси, збільшенням зацікавленої аудиторії.

Нечасті згадки у медіа про водне поло та й взагалі висвітлення спортивних новин за залишковим принципом впливають на інтерес до спорту?

В усьому світі перемога на престижних змаганнях змушує людей місяцями говорити про успіхи спортсмена. У нас уже через тиждень майже всі забувають про нещодавні успіхи. Така ситуація, на жаль, не лише у спорті, а й в освіті та культурі. Потрібно це змінювати, щоб людина відчувала свою потрібність державі та оточенню.

Чи зацікавлені спортивні бренди у співпраці з ватерпольними командами?

Не надто. Вони бачать, що аудиторія не така велика як у інших видах спорту і розуміють, що їм тут немає чого ловити.

Які країни входять до світових грандів водного поло?

Хорватія, Сербія, Греція, Іспанія. В Угорщині це взагалі мало не спорт №1. А все тому, що там чітко налагоджена система. Підготовка дітей розпочинається з чотирьох років і відбувається на масовому рівні. Саме тому ці країни так часто виходять у фінали чемпіонатів світу, а представники цих держав грають мало не в кожній лізі.

Чи задоволені Ви особистими результатами на посаді президента ВК «Динамо», які досягли за останні роки? Який результат своєї роботи вважатимете успішним?

Без підготовчої бази, без басейну, на якому можна зробити академію водного поло, неможливо досягнути великих результатів. В Україні, в принципі, ми досягли всього: практично завжди чемпіони, виграємо кубок та суперкубок України. Все, що можливо виграти в Україні, ми виграємо. Зараз ми займаємося будівництвом басейну, щоб зробити академію водного поло. Нікому не секрет, що наші олімпійці - одні з найкращих тренерів світу, вони сьогодні тренують в інших країнах. І якщо у нас буде база, то вони готові повернутися в Україну, зокрема до Львова, і працювати нам на благо розвитку спорту та водного поло зокрема.

І на останок, чим Вас приваблює саме водне поло? Чому серед такої кількості видів спорту обрали саме його?

Вважаю його найкращим для розвитку дитини. По-перше, водне поло – фізичний розвиток, адже працюють практично всі м’язи тіла. По-друге, швидкість мислення, адже це стрімка гра. Ну і куди ж без навичок роботи в колективі, як і у решті командних видів спорту.

Едуард Головатий, спеціально для Leopolis.news