Інспірована Кремлем та виконана руками Лукашенка штучна криза з нелегальними мігрантами на польсько-білоруському кордоні, очевидно, має на меті не стільки досягти легітимізації білоруського диктатора, скільки дестабілізувати ситуацію на території країн-союзників України в умовах можливого наступу військ РФ на Сході нашої держави.

«Совпадєніє» чи підступний план нападу?

Офіційно головним рушієм спроб нелегалів прорватися через кордон з Польщею є самопроголошений президент Білорусі Лукашенко. В обмін на зупинення потоку мігрантів він вимагає від країн ЄС визнання легітимності його президенства та зняття санкцій.

Водночас версія, що ця криза – його ідея, стовідсотково хибна. Навряд, що без ресурсної, організаційної та інформаційної підтримки Кремля бацька міг би провести таку спецоперацію. Також цієї осені Мінськ почав особливо активно декларувати зближення з Москвою. Лукашенко зробив ряд раніше не характерних для нього заяв, зокрема про братерство з Путіном та визнання Криму російським. Водночас розпочалося активне нарощування військової сили РФ на східному кордоні з Україною.

Навряд, що ці три фактори – мігрантська криза, стрімке зближення з РФ та нова військова загроза для України – лише збіг. Очевидно, що для Лукашенка, який після здачі Білорусі Росії й так не залишиться суверенним президентом, його офіційні вимоги – лише прикриття.

Дестабілізація союзників України

Прорив нелегальних мігрантів з Близького Сходу створить проблеми не лише Польщі, а й в першу чергу Німеччині, яка є бажаною кінцевою точкою нелегалів. Фінансові витрати на утримання «біженців», можливе погіршення криміногенної обстановки та інформаційна атака історіями про жорстоку владу та бідних жертв стане додатковим викликом для урядів держав ЄС та викличе невдоволення населення. Крім того, повториться конфлікт з приводу того, на чиїй території утримувати цих людей.

Польські перешкоджання спробам прориву мігрантів провладна білоруська та російська пропаганда у ЗМІ всіляко очорнює, а польських силовиків та прикордонників намагається виставити мало не жорстокими злочинцями. Така інформаційна атака має на меті дискредитувати Польщу – важливого союзника України – в очах інших держав.

Деякі європейські політики вже намагаються висувати абсурдні ідеї вирішення кризи, зокрема, такі як пропозиція депутата Бундестагу Нільса Шміда розмістити нелегалів на території України.

Водночас ця криза невипадково створена саме зараз. На цьому наголошує держсекретар США Ентоні Блінкен: вона має за мету відволікти увагу від дій Кремля біля кордону з Україною.

Створення гарячих точок для відволікання уваги та вибивання поступок – традиційна тактика Москви. І цього разу це вже не далека Сирія чи Афганістан, а кордон з ЄС.

Що робити Україні?

Сьогодні є великі шанси перекидання мігрантів вже на українсько-білоруський кордон, який погано захищений. В такому випадку нам доведеться з одного боку захищати його від проникнення, а з іншого – у разі прориву виконувати свої зобов’язання стримувати потік нелегалів у ЄС.

Наша держава повинна бути готовою до фізичного захисту від навали агресивних мігрантів, до жорсткої інформаційної війни і спроб дискредитації ЗСУ та до можливого наступу РФ на Сході.

У таких умовах зростає важливість співпраці України із своїми найближчими сусідами, які вже зараз страждають від гібридної атаки Кремля, – Польщею та Литвою. Саме ці держави найгостріше відчувають загрозу, адже самі з нею вже стикнулися. Водночас важливо об’єднатися та разом домагатися допомоги від інших країн ЄС та США.

Мігрантська криза – проблема не лише Польщі, а й насамперед України, бо наступний етап атаки буде спрямований саме на нас.

Наталія МАЙДАНЮК, для Leopolis.news