14-04-2022 15:216912
Війна знімає маски і все розставляє на свої місця. Український спорт у період війни винятком не став і також дає відповіді на різні запитання. Дуже активно включаються у всі процеси і наші топові спортсмени, починають говорити правду, якої вочевидь дехто і боїться.
І тут в епіцентрі уваги є керівники різних федерацій, міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт та президент НОК України (з 2005 року) Сергій Бубка.
Так, за спортивну кар’єру перед обома знімаємо капелюха. Обоє були видатними спортсменами, а Вадим Гутцайт ще й успішним тренером. Але кар’єра чиновницька є зовсім іншою, на жаль, і не такою переконливою, пише Kamp-Sport.
Обох вочевидь пов’язує міцна дружба, адже Вадим Гутцайт в одному зі своїх останніх інтерв’ю за майже 18 хвилин аж тричі (!!!) позитивно згадав НОК та двічі Сергія Бубку особисто (посилання на інтерв’ю). Це виглядає як мінімум дивно: цілеспрямовано і, очевидно, з надлишком говорити про роботу не Міністерства, а саме НОКу. Про роботу НОКу також регулярно пишуть і на сторінці Міністерства молоді та спорту України. Більше того, у цьому інтерв’ю Вадим Гутцайт говорить цікаву і не до кінця зрозумілу фразу про якусь зраду, мовляв, зараз не час когось критикувати. Вочевидь, тут йде мова про нищівну і обґрунтовану критику після 24 лютого Міністерства молоді та спорту України і НОК України з боку наших спортсменів та журналістів.
Де в період війни перебуває Сергій Бубка, не знає ніхто. Про це сайту sport.ua розповів Жан Беленюк (посилання на інтерв’ю), про це писали й ми. Нагадаємо, Сергій Бубка, коли розпочалося масштабне вторгнення орків на українські землі, заговорив не 24 лютого, а аж на восьмий день війни, назвавши її бідою (посилання на відео). З цією фразою його особисто виправив Жан Беленюк, уточнивши, що біда має свою назву. Ще більше про сором Бубки і неприйнятну позицію для справжніх українців щодо Бубки написала Ольга Саладуха уже 12 квітня, після zoom-конференції українських спортсменів з Бубкою та Гутцайтом.
Про Сергія Бубку під час війни та спроби НОКу його «відбілити», просячи топових спортсменів і федерації виставляти підозріло схожі пости з подяками під час війни у себе в соцмережах, ми також писали (посилання на статтю). Також за цим посиланням знайдете статтю про Сергія Бубку, де згадали рідного брата Василя, який у 2014 році святкував «день прапора днр» і клуб Сергія Бубки, який займався постачанням продуктів в межах все тієї ж т.зв. днр.
Під час війни виявляється Вадим Гутцайт передумав і таки вважає, що спорт – це все-таки частина політики (посилання на відео). Хоча ще 7 вересня 2021 року в інтерв’ю hromadske Вадим Гутцайт сказав, що, на його думку, спорт все-таки поза політикою. Тож наскільки щирі слова міністра сказані вже після 24 лютого? Це питання залишиться без відповіді. Але хіба може так говорити наш Міністр спорту?
У цьому ж інтерв’ю Вадим Гутцайт також не висловив чіткої позиції щодо запрошень у збірні України гравців, які виступають на росії. Сказав, що це «складне запитання» і нібито воно має свої плюси та мінуси. А війна в Україні не розпочалася 24 лютого 2022 року, а у 2014.
Після 24 лютого, коли потрібно було з усіх сил громити російський та білоруський спорт, питання до Вадима Гутцайта також виникають. Ми аж ніяк не хочемо написати, що Вадим Гутцайт нічого не робив чи кудись пропадав, хоча, якщо відверто, тут також можуть виникнути запитання, але, за словами Ольги Саладухи, народної депутатки України, ініціатива громити російський та білоруський спорт йшла не від Міністра спорту України чи НОК України, а сусідньої Польщі. А тут наші чиновники, мабуть, вирішили зіграти трішки "на паузі". А хтозна щоб було б якби орки зайшли в Київ.
«На жаль, ця слушна та своєчасна ініціатива вийшла не від НОК України та олімпійська команда/NOC of Ukraine and the Olympic Team та Міністерство молоді та спорту України, які мали б бути в авангарді боротьби з агресором», - написала Ольга Саладуха у facebook. В перші дні війни керівники українського спорту мали працювати з усіх сил, натомість тут виникло більше запитань, аніж відповідей, які ми отримали», - написала Ольга Саладуха.
Окремо хотілося б згадати про два види спорту, до яких вболівальників в Україні особливо прихильно – біатлон та бокс. В біатлоні натуралізація і запрошення росіянок вже вилізло боком президенту федерації Володимиру Бринзаку. Спортсмени кілька днів тому звинуватили його у брехні, почала з’являтися інформація про нерівні умови для українців та натуралізованих росіянок і на цьому 24-річна (!) кар’єра пана Бринзака з біатлоном, схоже, таки завершилася. Нищівної критики і правди у ЗМІ пан Бринзак не витримав. А там серйозні висновки просилися ще після невдалого виступили на Олімпіаді у Пекіні, а, можливо, і ще набагато раніше. Тут Міністерство публічно нічого не говорило. Спорт – це перш за все результат. А коли результату немає, потрібно робити зміни. Так, Міністерство не впливає напряму на результат, але має робити все, аби кожна федерація мала сильного керівника, від умінь та навичок, якого вже би й залежав результат у конкретному виді.
Про скандал у боксі, завжди медальному для України виді спорту на Олімпійських Іграх, не чув хіба той, хто спортом не цікавиться взагалі. Скандал надзвичайно масштабний, гучний і пов’язаний з тим, що команда Володимира Продивуса, який любить пообійматися з президентом AIBA, росіянином Умаром Кремльовим президентом АІВА (посилання на відео), називає росіян та українців братами, піариться на війні (пост сторінки Ukrainian boxing federation про передачу Продивуса машини військовим був поставлений на рекламу у facebook), могла сфальсифікувати вибори президента федерації (посилання на інформацію). Принаймні, так заявляють і в цьому переконані чимало обласних федерацій, які, до слова, збиралися у Києві за кілька днів до 24 лютого. Про це також жодного слова від Вадима Гутцайта. Цікава стаття про пана Продивуса була опублікована 10 квітня на сайті "Чемпіон" з заголовком "Завдяки кому українські боксери перебувають під впливом росії".
На жаль, біатлон та бокс далеко не єдині види спорту, де треба заглиблюватися у стан справ. Ще один приклад роботи Гутцайта – представники федерації тенісу України, які відкрито пишуть у коментарях на facebook (пост за 7 квітня), що їхньому виду спорту Міністерство допомагати не буде і сказали їм про це напряму. А у тенісі у нас була медаль на останніх олімпійських Іграх у Токіо.
Щоб дізнатися бодай якусь цікаву інформацію про Вадима Гутцайта, далеко йти не потрібно. І про політичну кар'єру Гутцайта ми зараз взагалі не говоримо. В інтернеті у нещодавньому інтерв’ю Міністр спорту дає інтерв'ю мовою окупанта. Звичайно, всі ми розуміємо, що Вадиму Марковичу легше говорити рідною російською, а не "мучитися" не рідною українською. А це, між іншим, публічний простір.
Цікавий факт про Гутцайта є в біографії на українській вікіпедії у розділі розслідування (за інформацією Вікіпедії, Вадим Гутцайт є фігурантом у кримінальній справі щодо розкрадання 2,25 млн грн державних коштів на закупівлях човнів для київських спортсменів. У справі він вказаний як директор департаменту молоді та спорту КМДА (попередня посада), є навіть відео, де Вадим Гутцайт не погодився спілкуватися з журналістом «Актуальної правди» (тут, ймовірно, журналіст хотів спитати про тих тренерів хто поїхав і не поїхав на Олімпійські Ігри в Токіо), статті про бізнес в Росії та чимало іншого. Навіть є інформація, де Міністр спорту України судив фінал олімпійських ігор в фехтування, де змагалися дві росіянки.
Звичайно, Вадим Гутцайт зробив дещо позитивного для українського спорту і про це говорити також треба. Але усе вищезгадане з чіткими фактами і підтвердженнями залишає для команди "Гутцайт-Бубка" багато запитань. Ну і, звісно, ганьби, яку неможливо бути змити багатьома роками.