15-06-2022 11:123967
З часу розгортання повномасштабної війни війни Львівська обласна рада остаточно склала з себе головні функції. Висловлення політичної позиції, провадження господарських ідей, плече допомоги громадам - все це зникло з порядку денного обласного самоврядного органу. Того органу, що свого часу задавав темп і був прикладом для всієї країни.
Гора, що народила мишу
Засідання сесії 14 червня 2022 року, з пустопорожнім порядком денним було скликано не задля вирішення нагальних питань області. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов‘язує проводити засідання раз на квартал. Інакше голова обласної державної адміністрації отримує право готувати подання на розпуск обласної ради. Тож керівництво ради після кількох відчайдушних спроб таки «народило» скликання пленарного засідання. Інстинкт самозбереження спрацював, навіть в обхід законодавства, котре наготувало неприємний сюрприз.
То ж коли треба було збиратися?
З досвіду попередніх каденцій, обласний самоврядний орган ну просто зобов‘язаний був зібратися на позачергові засідання:
Чому самоврядний орган «П‘ємонту» майже зник ?
«Депутатська більшість» на базі полярних політичних сил «Європейської солідарності» і «Слуги народу» просто не змогла працювати інакше. Виявилося, що коаліція, яка так-сяк могла знайти «компроміс у господарських питаннях» (а насправді працюючи на реалізацію ідей Львівської обласної державноі адміністрації) неспроможна знайти жодної політичної точки дотику з грудня 2021. Тож незріле за досвідом політичне керівництво ради зайнялося приземленими питаннями - власними зарплатами, пошуком «тихої гавані», словом усім, на що в мирних умовах можна було б і не звертати увагу. Наявність у діючому скликанні понад 70 % депутатів без досвіду сидіння «за партою» на Винниченка 18 лише підсилило перетворення Львівської обласної ради на непотрібну інституцію, «валізу без ручки». Дійшло до того, що вихід на розпуск майже недіючого самоврядного органу, котрий міг удвічі підсилити присутність правлячої загальнонаціональної сили у Львівській обласній раді було визнано неперспективним шляхом. Нехай, мовляв, живуть собі, і так ні на які процеси не впливають.
То чи впізнати Львівщину?
Усі гучні обіцянки, схоже, виродилися.
Проте «Львівщину не впізнати!» Таки запрацювала, щоправда в доволі оригінальний спосіб. Замість драйвера господарських ідей, медіатора політичної позиції представницький орган перетворено на незрозумілий додаток, підсобне господарство Львівської обласної державної адміністрації. Схоже, що така ситуація надовго, бо всім підходить рада, котра ні на що не впливає.