Політична Львівщина цього тижня трохи прокинулась і започаткувала свій двіж. Не планетарного масштабу, звичайно, але на національний рівень він точно заслуговує. /POLITI.KO/

Але розпочнемо ми із сесії Львівської обласної ради, яка відбулась у вівторок. Як ми і прогнозували у минулому огляді, сесія проводилась лише для того, щоб не з'явились формальні підстави для її розпуску. Навіть дострокове припинення повноважень депутата-втікача Миколи Седіла із другої спроби не викликає жодної ейфорії, адже ми розуміємо, що в реальності це рішення ще нічого не означає, поки не з'явиться рішення Львівської обласної виборчої комісії. Про це ми вже писали, тому можете собі просто пригадати у 12-му, 15-му і 16-му оглядах.

Більше з цієї сесії немає на чому наголосити.

Але через день після сесії трапилось те, чого ще не було в історії сучасної України - начальник ОВА зовсім не прифронтової області одноосібно підписав бюджет області на наступний рік. Вперше без бюджетних слухань. Вперше без оприлюдненого проекту бюджету. Вперше без участі депутатів обласної ради (принаймні, публічної). Вперше без розгляду у сесійній залі обласної ради. І вперше без підпису голови обласної ради.

Більше того, про те, що він підписав обласний бюджет, Максим Козицький повідомив ще у четвер зранку. Зараз ми маємо пізній вечір суботи, але розпорядження Козицького про затвердження обласного бюджету на 2023 рік так і не оприлюднене. Тому наші думки щодо нього ми змушені відкласти мінімум на тиждень.

Легітимність цього рішення ми не хочемо обговорювати. Залишимо це юристам Львівської обласної ради, які дуже люблять тлумачити закони, хоч і не мають на це повноважень. Ми ще з травня притримуємось думки, що чинне законодавство передбачає втрату повноважень усіма обласними і районними радами, у зв'язку зі створенням на цих територій військових адміністрацій.

Але це ми так вважаємо. А обласна рада так не вважає, адже яким чином вона тоді збирається на сесії і приймає якісь рішення? Якщо обласна рада залишалась повноважною, її сесії правомочними, а рішення - законними, то чому тоді найголовніший фінансовий документ затверджує одноосібно начальник Львівської ОВА? Більше того, такий крок Козицького не викликає обурень у повноважних депутатів обласної ради. Всі просто це сприйняли, як належне. Хоча насправді це дуже серйозний прецедент, якому можуть послідувати усі інші керівники адміністрацій. Як обласних, так і районних. Тоді виникає інше логічне запитання: а для чого нам такі органи місцевого самоврядування, як обласні і районні ради? Невже нам немає на що в умовах війни і загрози тотального блекаута витрачати кілька мільярдів гривень?

Тепер залишається зрозуміти, чи такий крок Максима Козицького був його власною ініціативою, яка може для нього завершитись звільненням, чи це політична гра Банкової, яка намацує "червоні" лінії місцевого політикуму і громадянського суспільства?