logo
19/10
18/10
16/10
14/10
10/10
09/10
08/10
07/10
27/09
20/09
18/09
17/09
10/09
09/09
3 ...

Наша щоденна отрута. Як Кремль заволодів Інтернетом і «демократизував» дезінформацію

08-12-2022 13:155079

Наша щоденна отрута. Як Кремль заволодів Інтернетом і «демократизував» дезінформацію
Фото: stopfake.org

Твердження, яке міститься в назві праці може здатися суперечливим. Процеси, які роками спостерігаються в Російській Федерації: «бетонування» авторитарної системи Володимиром Путіним, системне порушення прав і свобод людини чи варварська незаконна війна, яка ведеться проти України з 2014 року, є прикладами того, що у Кремля немає і не може бути нічого спільного з таким поняттям, як «демократизація».

Однак, спостерігаючи за сучасним Інтернетом і лавиною дезінформації, створеної  (про)російськими агентами впливу та (не)обізнаними про цей факт користувачами Інтернету, слід зазначити, що Кремль та його пропагандистська машина впродовж багатьох років успішно демократизує дезінформацію, таким чином захоплюючи Інтернет для власних недемократичних цілей.

Ми живемо в час демократизації майже всіх аспектів приватного та суспільного життя. Демократія – це вже не лише політична система, а й спосіб життя. Маємо справу з демократизованою культурою, демократизованою, завдяки технології, свободою слова (включно з ефектом і синдромом Facebook). На наших очах матеріалізувалась «футуристична фраза» про свободу вираження поглядів «через кордони» та «без втручання державних органів» (що випливає з договорів про права людини); при цьому інформаційна свобода реалізується лише в демократичних суспільствах, оскільки в авторитарних суспільствах про це не може бути й мови, водночас, як і про свободу ЗМІ. На жаль, плюралістичні суспільства стали жертвами дезінформації по-кремлівськи, доступної під рукою 24/7. Дезінформація та пропаганда стали нашою щоденною отрутою, токсичною для тіла (як от інфодемія COVID-19) та розуму.

Мова ненависті, присутня в дискурсі, разом із дезінформацією, набула форми явища поляризації та дегуманізації пропаганди в безпрецедентному масштабі з часів закінчення Другої світової війни. Хоча такі категорії як «інформація», «доступ до інформації» та «медіа» можуть стати (і ставали) «зброєю» у будь-який історичний момент, однак демократизація свободи вираження думок і комерціалізація цифрових технологій зробили ці категорії надзвичайно добре озброєними. У кіберпросторі роками точиться інформаційна війна, обличчям якої є боротьба за «владу над душею та свідомістю» громадян демократичних суспільств, де головним натхненником, виконавцем і послідовним продовжувачем став Кремль.

Росія має давню традицію створення та розповсюдження дезінформації, стратегія якої завжди була структурована двояко, тобто «як введення в оману» і «здійснення впливу». Саме царська Росія стала «матір’ю» – генератором дезінформації, але впродовж багатьох років, використовуючи ту ж дезінформацію, послідовно відстоювала тезу про французьке походження цього терміну. Спецслужби відігравали й продовжують відігравати ключову роль у впровадженні методів дезінформації, головним чином тому, що вони володіли інформацією, необхідною для формулювання стратегічних цілей і завдань політики Кремля, вибору зовнішніх операторів російської дезінформації та їх таємного фінансування.

На відміну від епохи холодної війни, коли росіяни в основному підтримували групи лівих, тепер вони роками підтримують як ультралівих, так і ультраправих, зелених, антиглобалістів і фінансову еліту водночас. Тому що їхня мета полягає у тому, щоб загострити розбіжності та створити ехокамеру для підтримки Кремля.

Ми живемо в час демократизації дезінформації та «золотого віку» цифрової пропаганди, адже, наприклад, на початку березня 2022 року, тобто через тиждень після чергового нападу РФ на Україну, лише за один день у Польщі зафіксовано понад 120 тисяч спроб дезінформації на просторах Інтернету та в соціальних мережах. Це був черговий щоденний приріст інцидентів на 20000% (цитовано за Інститутом досліджень Інтернету та соціальних медіа). Існуюча впродовж багатьох років глобалізація, комп’ютеризація та технологізація, дали можливість існувати в динамічно розвиваючому, дешевому, швидкому та все більш інклюзивному Інтернеті усім та кожному, хто хоче брати участь у масовому процесі отримання даних та інформації, а також усім, хто хоче їх спільно створювати та поширювати.

Щонайменше з 2013 року в кіберпросторі розростається потужна російська армія ботів, тролів та інших «корисних ідіотів», яким доручено поширювати чутки, дезінформацію, зловмисну ​​інформацію та конспірологічні наративи майже про все. Кремль, за словами експертів робочої групи East StratCom, що діє при Європейській службі зовнішніх справ, постійно збільшував бюджет на цей вид армії. За оцінками, у 2013 році на тролінг і ботінг витрачалося понад мільйон доларів щомісяця. Бюджет на різні види інформаційних операцій включав, серед іншого, створення та функціонування фабрик тролів, включно з найвідомішою в Санкт-Петербурзі, яку назвали – по-оруеллівськи – Агентством Інтернет-досліджень.

Агентство є організацією, яка здійснює масову пропаганду в соціальних мережах, в т.ч. на YouTube, «ВКонтакте», Facebook, Twitter та Instagram, основна мета яких – у співпраці з армією перекладачів впливати на громадську думку та поширювати контент – різними національними мовами – відповідно до російської політики та ідеології. Її вимірна мета – змінити думку про Російську Федерацію та її політику таким чином, щоб на одну негативну припадало щонайменше три позитивні думки.

Наприклад, контент, опублікований Агентством, у 2016 році мали показати аж 126 мільйонам користувачів у США (у рік кампанії Дональда Трампа); у період з 2015 по 2017 рік куплену в Санкт-Петербурзі рекламу мали показати 11,4 мільйона разів. Водночас дії щодо запобігання подальшому поширенню вірусу дезінформації неефективно вживалися (і вживаються) адміністраторами соціальних мереж у рамках т.зв. політики очищення кіберпростору (видалення фейкових акаунтів). Вони істотно не покращили цю руйнівну інтоксикацію. Хоча цифри вражають, наприклад, у 2018 році Facebook видалив понад 2 мільярди фейкових акаунтів, Twitter – 70 мільйонів облікових записів, підозрюваних у поширенні дезінформації, а також було видалено майже 3 мільярди повідомлень у формі спаму, однак такі дії – це швидше «косметичні» заходи. А інші, як-от згортання мовлення Кремля у березні 2022 року у вигляді блокування ефіру RT і Sputnik News (а отже частково, sic!) в інформаційному просторі країн ЄС, прийшли надто пізно. Кремлівська блогосфера, влогосфера та фрилансерські платформи досі діють та доступні в інфопросторі країн НАТО. І останнє, але не менш важливе: досі немає узгодженої та довгострокової інформаційної політики на рівні ЄС та національному рівні країн, а публічна освіта у сфері посилення кіберстійкості – хаотична та координується переважно активістами в рамках неформальної освіти.

Між тим, після 2013 року розгорнулася ціла система кремлівського тролінгу, до якого входять інтернет-агентства з тисячами платних блогерів, влогерів і коментаторів; до них приєдналися багато ЗМІ Росії та Білорусі, які завдяки платним чи службовим коментаторам маніпулювали та маніпулюють громадською думкою на користь Росії. Використовувалися при цьому такі інструменти як: діяльність аналітичного центру та спеціальних фондів (наприклад, «Русский мир») і багатомовних телевізійних станцій (наприклад, RT, РИА Новости), провладних псевдоінформаційних агентств, проплачених блогерів і підконтрольних Росії хакерських груп (кібератаки APT28 і APT29). У цій пропагандистській машині також були активні офіційні організації (Россотрудничество), транскордонні соціальні та релігійні групи (завдяки яким режим Путіна представляє себе єдиним захисником традиційних християнських цінностей), а також соціальні мережі та автоматизація ІТ.

У 2019 році Інститут стратегічного діалогу в Лондоні виявив серію цифрових кампаній, створених для впливу на європейські вибори через т.зв. поєднання карт соціальних медіа, секретних онлайн-звітів і моніторингу ЗМІ. Зазначалося, що недержавні суб’єкти, починаючи від ультраправих інтернет-ополчень і закінчуючи популістськими партіями, переймали наративи Кремля (так званий «довідник Путіна» — «Putin Playbook»), використовуючи, таким чином механізми автоматичного впливу. У кіберпросторі поширювались, так звані, суперечливі наративи, які сприяли виникненню «культурних війн» навколо таких питань, як міграція, мусульманство в Європі, традиційна сім’я проти прогресивних цінностей, а також, заперечення кліматичних змін. Антисемітські, женоненависницькі та расистські заяви поширювалися через автоматичні та фальшиві акаунти та використовувалися як «інформаційна зброя». Логіка поляризації в демократичних системах досить проста, оскільки будь-яка поширювана соціальна, політична чи економічна проблема, матиме характер потенційного конфлікту.

Майже десять років ми маємо справу з залученням російської пропаганди у виборчі кампанії в країнах ЄС, Brexit у 2016 році (звіт Комітету Палати громад з цифровізації, культури, медіа та спорту 2019 року) та виборчу кампанію Дональда Трампа у 2016 році (так званий звіт Роберта Мюллера), протести «жовтих жилетів» у Франції у 2018 році, дебати щодо міграційної кризи в Європі після 2015 року, ми також мали справу з залученням агентів впливу під час інфодемії COVID-19. 

Наведені вище приклади також слід розглядати з точки зору використання інструментів інфраструктури соціальних мереж чорного ринку для цілей дезінформації (наприклад, підроблені облікові записи, автоматична перевірка, платформи лайків або шкідливе програмне забезпечення). У кіберпросторі ми вже маємо створену Кремлем потужну павутину фейкових акаунтів, підтримуваних штучним інтелектом, з яких поширювалися антиковідні та антивакцинальні наративи під час інфодемії COVID-19 та антиукраїнські після 24 лютого 2022 року; а до пандемії – проти ЄС, проти ісламу та проти біженців. Звичайні користувачі Інтернету без чітких політичних поглядів, достатніх знань про явища, що відбуваються у світі, стали заручниками власних уявлень і стереотипів та співвідповільними за поширення дезінформації, проте не лише вони, а також користувачі Інтернету з чіткими поглядами від ультраправих груп (ехокамери) (alt-rigt). Наративи, що пропагували скептицизм щодо вакцин, огиду та ворожість до біженців, ЄС чи українців, збігалися з головними мотивами дезінформації, запропонованими Росією. Експертний центр стратегічних комунікацій НАТО вже кілька років застерігає від повідомлень, подібних до «патріотичних», присутніх на багатьох інтернет-платформах. 

Російська дезінформація використовує принаймні кілька матриць впливу для створення своїх провідних тем, зокрема: семітську, геополітичну, конспірологічну (у якій підривається довіра до демократичних і наукових інституцій), українську, релігійну (за логікою поділу між «зіпсованою» Західною Європою та консервативним Сходом), слов’янофільську, євразійську (де лібералізм є останньою тоталітарною ідеологією, якій протиставляється антиліберальна Росія) та суверенітету (згідно з яким альянси не потрібні, а легітимність Європейського Союзу підривається). 

Інформаційна боротьба Росії з демократичними інституціями в країнах НАТО та ЄС відбувається вкрай агресивно і на «полі бою», тобто в кіберпросторі цих країн. У цій діяльності ідея свободи інформації використовується для впровадження дезінформації в інфосферу демократичних суспільств, що призводить не до переконання чи завоювання довіри, а до «сіяння плутанини». Ми маємо справу з систематичним і послідовним інформаційним отруєнням і дедалі деструктивнішим інформаційним шумом, який ведеться за принципом «розділяй і володарюй».

Інформаційне озброєння – це процес, який застосовується не лише в цивільному контексті, де традиційні методи, такі як друковані засоби масової інформації, радіо, фільми та телебачення, розвинулись у 21 столітті до Інтернету та сайтів соціальних мереж. Інформаційно-комунікаційні технології призвели до якісно нового ландшафту впливу, переконання та масового маніпулювання, а здатність здійснювати вплив «демократизувалася». Інформаційне озброєння також застосовується у військовому контексті, це невід’ємна частина гібридної війни з Україною, а анексія Криму та незаконні операції найманців з групи Вагнера на сході України у 2014 році матеріалізували т.зв. нелінійну війну в дії.

Україна стала найбільшою жертвою інформаційної та звичайної війни Кремля. Військові дії, які проводить Росія після 24 лютого 2022 року, є не лише гібридною війною, а й повторенням історії Другої світової війни; бомбардування міст, терористичні атаки на мирне населення та цивільну інфраструктуру дуже нагадують злочини, скоєні нацистами. І, що варто підкреслити, російські злочини супроводжуються оруеллівським наративом про нібито денацифікацію України.

Кремлівський наратив містить елементи дегуманізації окремих груп та індивідів в Україні з метою створення образу противника, який не шанує прав людини, спраглий крові, не має людських рефлексів. Для українських активістів, волонтерів і бійців Збройних сил України Кремль прагне створити імідж фашистів та військових злочинців (механізм дзеркального звинувачення). Прикладом вкрай дегуманної пропаганди також стала стаття, опублікована у квітні 2022 року в РИА Новости під назвою: «Що Росії робити з Україною?», яка була нічим іншим, як підбурюванням до геноциду, який згідно зі ст. III пункт с) Конвенції про геноцид від 1948 року є окремим злочином, незалежно від того, чи призведе він до нього чи ні. Пропагована роками риторика, яка заперечує історичне існування України як незалежної та суверенної держави, ілюструє «геноцидний спосіб мислення» Кремля.Ми – користувачі Інтернету з країн ЄС і НАТО, маючи вільний доступ до технологій, щодня впродовж багатьох років отруювалися цією постійно наростаючою пропагандою Росії, багато користувачів Інтернету навіть повірили і водночас довіряли заявам про «ворожий» Європейський Союз, «злих» біженців, «фашистську» Україну чи «смертельні» вакцини.

Др габ. Аґнєшка Демчук,

Stopfake.org