Свято чудотворця святого Миколая принесло чимало цікавої закордонної інформації, яка опосередковано або безпосередньо стосується України. Серед цього інформаційного потоку привернуло увагу повідомлення про анонсований диспут між представниками правої та лівої політичних ідеологій. Праву ідеологію буде представляти Сергій Любарський, харківський єврей, який живе у Сан-Франциско, а ліву ідеологію – Віталій Портников, київський єврей і неомарксист, який періодично переховується у Львові від рашистських дронів. Суть диспуту – з'ясувати, хто у США приятелем України, а хто − недоброзичливцем.

На своєму ютуб-каналі Сергій Любарський повідомив 6 грудня цього року, що Віталій Портников прийняв його пропозицію провести політичні дебати. Сергій Любарський за професією інженер, технічний антрепренер, експерт і фахівець із питань опрацювання великих масивів даних, data-аналітик. Віталій Портников за фахом пропагандист із освітою московського університету, а також віртуоз писаного і вербального слова. Після ганебної втечі Олексія Арестовича за кордон, Віталія Портникова почали трактувати в Україні як головного лідера громадської думки. Або ж як одного із головних політичних експертів. У такому статусі випускник московського університету майже щоденно з'являється то на одній, то на іншій інформаційній платформі, із яких нав'язує українцям свої погляди на політичне сьогодення.

Віталій Портников прийняв пропозицію провести дебати із Сергієм Любарським у брутальному стилі, неприйнятному в інтелігентному середовищі, водночас зверхньо прозвавши ботами і шанувальників свого політичного опонента. Свою неґречність Портников виплескував під радісні усмішки і схвалення Борислава Берези, який відомий як колишній депутат Верховної Ради, як постачальник в Україну рашистської літератури, як книжковий шахер-махер (лихвар) Боря Бляхер. Секундантом на боці Сергія Любарського погодився взяти участь політтехнолог Сергій Гайдай. Із секундантом на боці Віталія Портникова наразі не визначились. Відповідно, ще потрібно призначити і головного арбітра, який підіб'є підсумки дебатів і оголосить результат. На роль головного арбітра найкраще підходить авторитетний громадський діяч і міжнародно визнаний ілюстратор Сергій Поярков. Мистець Поярков жив і працював у США, розуміється на американській та українській політиці, має високий політичний АйКю, а ще і за словом у кишеню не лізе.

Віталій Портников, втрачаючи логічність мислення і лаконічність висловлювання, грубіянив: «Я маю сказати просту річ. Якщо вже це з'явилося, як ти (Береза) про це сказав, там ця людина, я не знаю, хто це, абсолютно серйозно говорить, а його боти це підтримують, от якщо він (Портников) не хоче розмовляти зі мною (Любарським) безплатно, то пропонує заплатити мені (Портникову) гроші, щоб я із ним поговорив».

Іще цікаві пасажі від зіркового журналіста: «Я, як путін, не хочу називати прізвище цього блогера, як путін не хотів називати прізвище Навального. [...] Я готовий провести з ним не відео дебати, а абсолютно реальні дебати про те, що буде робити президент Трамп, чи що вже зробив президент Байден на центральній площі Харкова. [...] Якщо він (Любарський) загине, я готовий сприяти його похоронові на одному з кращих цвинтарів Харкова. Ну, а якщо він захоче бути похованим у Сполучених Штатах, то нехай оголошує собі збір. Перевозити його тіло назад я не буду».

Ні, таки Портников і не хлібосольний, і не джентльмен. Запросити людину в Харків і в разі чого покинути його прах або напризволяще, або закопати на цвинтарі, це не вписується в українську традицію. Провідний журналіст мав на увазі, що коли відбуватимуться дебати із Любарським у Харкові, а в той час рашисти вдарять ракетою, то Портников частково попіклується про останки Сергія Любарського, похоронить його своїм коштом. При цьому інтелектуалу Портникову навіть не спало на гадку, а хто заопікується його останками? Чи Портников твердо переконаний, що на відкритому майдані рашистські ракети вибірково поцілять виключно у Любарського?

І далі ще більш неоднозначні висловлювання Портникова: «Тобто це величезний внесок, величезна політична спадщина президента Сполучених Штатів Джозефа Байдена, якою ми маємо з вами пишатись. Це його видатний внесок як політика, як людини, якій Україна зобов'язана цими двома з половиною роками опору. І це абсолютно очевидна річ. Тобто в політичній спадщині Джозефа Байдена є дві частини дуже важливих для мене. Перша, це те, що Джозеф Байден це людина, яка захистила Україну. Яка надала Україні сучасну зброю. Яка не погодилась з вимогами путіна. Яка підтвердила право України на суверенний вибір. А з іншого боку, це людина, яка пишається тим, це теж абсолютно закономірно, що під час його президенства вперше США не вели жодних війн».

Якби Портников виголосив цю тираду в час існування ленінської газети «Іскра», його маніпуляцію ще можна було би зрозуміти. Але розповідати такі нісенітниці про Байдена в добу Інтернету, коли кожне слово можна перевірити, означає, що Портников вважає українців недотепами, які не читають американської преси. Після ганебного помилування злочинця Хантера Байдена, який офіційно визнав себе злочинцем перед прокуратурою, республіканці та половина раптово прозрілих демократів вважають Джо Байдена найбільш корумпованим, ницим і аморально-нікчемним із усіх президентів США. Про це свідчить юродиве помилування сина Хантера Байдена від усіх видів злочинів, відомих і невідомих громадськості, які він міг вчинити ще від 1 січня 2014 року загалом, а на території України зокрема.

Побачимо, чим завершаться анонсовані політичні дебати, хоча є передчуття, що Портников вигадає причину, щоби не брати в них участь. Дуже складно порядній людині захищати злочинця Байдена, якого в 1988 році ганебно вигнали із президентських перегонів за крадіжку промов (інтелектуальної власності) відомих політиків.

Між іншим, схильність до такої інтелектуальної клептоманії тягнеться за Байденом ще із часів його навчання в юридичній школі, яку він завершив аутсайдером у своєму класі із найгіршими оцінками. Аби віддано захищати клептоманію і корупцію Байдена потрібно бути із ним, принаймні ментально, одного поля ягодами.

Два президентські правління, дві суттєві різниці

У нас є два історичні періоди: 2016-2020 роки і 2020-2024 роки. Перший період – це правління Дональда Трампа, коли в Україні не було великої війни. Економіка не була розвалена, рашистські ракети не нищили житловий фонд та енергетику, діти не стояли сиротами над могилами батьків, удови – над могилами чоловіків, родина – над могилами синів і братів.

Другий період – це правління Байдена, коли трапилось все те, чого і близько не було у період правління Дональда Трампа. Саме Байден сказав за тиждень до рашистського вторгнення, якщо путін захопить собі трішки української території, то у Білому Домі це не будуть вважати міжнародним злочином. Про це написав журналіст Каллі Паттесон із видання «Нью-Йорк пост» у статті «Українці критикують «абсурдні» слова Байдена, які передбачають (пророкують) російське вторгнення».

Американський журналіст навів достовірні факти, проте трішки неправильно їх інтерпретував. Байден не передбачав і не пророкував, а надав путіну дозвіл вдертися в Україну. Байден навіть запевнив рашистів, що солдати НАТО не ступлять на територію України для захисту українців.

Дебати республіканця Сергій Любарського і неомарксиста Віталія Портникова покликані достовірно розставити акценти над палітрою міжнародного політичного фактажу. Будемо сподіватись, що зазначені дебати відбудуться задля встановлення істини, яку відчайдушно фальшували американські лівацькі пропагандисти та інформаційний пробайденівський обслуговуючий персонал в Україні. Водночас будемо сподіватись, що Віталій Портников не відмовиться від своїх попередніх умов перед дебатами і перекаже $7,5 тисяч на військовий госпіталь, а також не образиться на веселу сатиру не лише художника, а й відомого пародіянта Сергія Пояркова.

Місце зустрічі змінити неможливо. Віталій Портников запланував провести політичні дебати у місті Харкові, на майдані Конституції у зручний для Сергія Любарського день. Будемо очікувати.

Ярослав ЛЕВКІВ