logo
27/05
12/05
20/04
18/04
02/04
21/03
18/03
14/03
06/03
21/02
11/02
10/02
31/01
28/01
2 ...

Як мисливство впливає на психіку дітей

21-01-2022 19:581409

Як мисливство впливає на психіку дітей
Фото: ekoinform.com.ua

Психологія полювання /Екоінформ/

Антимисливські маніпуляції або як впливає мисливство на психіку дітей. Думка практичного психолога.

Останнім часом протистояння між мисливцями і тими, хто проти нього, набирає обертів. Усі розуміють, що діяти відкрито «лоб у лоб» є мало ефективним. Перспективніше схиляти на свій бік суспільство і отримувати від нього підтримку – це дає більше шансів на перемогу. Разом з тим впливати, а тим більше змінювати ставлення дорослої людини до тих або інших процесів, доволі складно. Інша справа – діти. Їхня свідомість пластична, впливаючи на неї, можна «зліпити» людину з певним світоглядом. А через зацікавленість дітей можна привернути увагу і їх батьків.

Три роки тому я почав займатись просвітою дітей, проводячи для них екскурсії на природі, бесіди тощо. Моєю метою ніколи не було «отримати» нових мисливців, натомість я намагався дати правдиву неупереджену інформацію як дітям, так і їхнім батькам. Ця інформація стосувалася флори і фауни, місця людини в природі, наслідкам наших дій для довкілля тощо. Звісно, я не оминаю тему мисливського господарства і полювання, але лишаю моїй аудиторії вільний вибір. Без будь-якої агітації. Цього, на жаль, не можна сказати про наших опонентів.

У своїй роботі з дітьми антимисливці використовують брудні прийоми: наклепи, брехню, підміну понять, маніпуляції.

Хочете прикладів, будь ласка:

Перший, найяскравіший приклад – діяльність одного тренера, керівника велоклубу «Велошок» у місті Корець (Рівненщина) Геннадія Завадського (за інформацією його сторінки у Фейсбук). Не так давно він зняв і виклав у інтернет-мережі відео під однойменною назвою популярного нині корейського серіалу «Гра в кальмара» (відео викладено на каналі Ютуб «Kraїvka Напролом» і набрало близько 500 переглядів. Посилання на відео: https://cutt.ly/qYxxsKw). Головними акторами «відосика» є… неповнолітні діти. За сценарієм «режисера» дітей було поділено на дві команди: звірів (лисичка, свинка, зайчик, олень тощо) і мисливців, які в цьому «кіно» мають вигляд і озброєння за образом терористів: балаклави, пістолети і автомати (добре, хоч вибухівки не було). Обидві команди грали в гру: «звірі» – виконували певні завдання, після чого їх убивали «мисливці». Так «мисливцями» було вбито всіх «звірів». Але найцікавіше чекало на глядачів і самих акторів наприкінці. Оператор і режисер (ймовірно, то був сам Геннадій Завадський) підштовхував і навіть примушував дітей на камеру казати, що мисливців треба вбивати і відправляти в АТО (аморальність порівняння розваги, яким є полювання в очах антимисливців і війни, це тема варта окремої публікації). Добре видно, що діти (до речі, всі актори виглядають не старше чотирнадцяти років) не усвідомлюють, що саме від них вимагають і відверто не бажають промовляти слів «сценарію». Але їх змушують. Сам режисер-оператор увесь час лишається поза кадром, але на відео добре чути його підказки і вказівки.

Жодної інформації, пов’язаної з екоактивізмом, зоозахистом чи антимисливським рухом Г. Завадського знайти не вдалося. Виникає логічне питання: хто насправді ідеолог й ініціатор цього «кіно», яка його справжня мета і сенс? Буду слідкувати за діяльністю згаданого режисера і надалі.

Як другий приклад наведу діяльність панянки Адріани Байло з «Зеленої сили», яка неодноразово закликала до заборони мисливства. Припускаю, що Адріана Байло взяла курс на політичну ниву, а щоб набрати політичних дивідендів, вирішила використати модну нині тему зоозахисту і антимисливства. Однією з найяскравіших витівок А. Байло у 2021 році стала атака на позашкільний гурток «Юні мисливствознавці», заснований екологічним центром у Львові за підтримки Національного лісотехнічного університету. Окрім ЗМІ, А. Байло підключила дитячого психолога (принаймні так її було представлено). І у двох вони почали переконувати владу і суспільство, яких важких психічних травм отримають діти, відві­дуючи цей гурток. Коли організатори гуртка запросили Адріану Байло до відкритого спілкування, організувавши круглий стіл із фахівцями, то ні сама керівниця «Зеленої сили», ні ЗМІ, які їй підігрували, не прийшли. І зрозуміло чому.

За словами організаторів гуртка, він нині має дуже великий попит, а його програма не передбачає жодного впливу на психіку дітей, це просвітницький факультатив для ознайомлення з природою рідного краю, господарською діяльністю людини, вивчення природоохоронних пра­вил і законів, техніки першої допомоги, виживання у лісі тощо.

На мою думку, тільки батьки – свідомі громадяни, мають право вирішувати як виховувати своїх нащадків і які гуртки їм відвідувати, батькам треба бути розсудливими і звертати увагу на таких, як: Завадський і Байло, усвідомлювати справжню мету цих «діячів» і робити відповідні висновки.

Я ж, зі свого боку, вирішив детальніше розібратись у психології полювання і його впливу на дитячу психіку, про яку так багато говорять наші опоненти. Мені вдалося поспілкуватись із дипломованим психологом-практиком, членом Національної психологічної асоціації, ведучою груп психологічної підтримки Україно-Норвезького проєкту, автором і ведучою психологічних тренінгів, яка має великий досвід роботи з дітьми і підлітками – Тетяною Денисюк.

– Пані Тетяно, розкажіть, будь ласка, трохи нашим читачам про себе.

– Я маю кілька вищих освіт, серед яких є педагогічна і психологічна, також проходила спеціалізовані курси, на даний час навчаюсь на нейропсихолога. Працюю практичним психологом у Криворізькій гімназії № 10.

– У чому полягає робота дитячого психолога?

– Дитячий психолог вивчає психічний розвиток дитини, її поведінку, соціальний розвиток (до речі, він починається саме зі взаємодії з батьками).

– Перейдемо ближче до теми. Як Ви особисто ставитесь до полювання?

– Я дружина військовослужбовця. Знайомих мисливців у мене немає. Але хочу висловити своє ставлення до цього заняття. На мою думку, добування тварин на полюванні – не має бути основною метою. У першу чергу, для мисливця це захоплення повинно бути особливою філософією і культурою поводження з природою. Полювання має вчити мислити, налагоджувати контакти з природою і розуміти її. Також воно містить такий аспект, як турбота про диких тварин, середо­вище їхнього існування. Тому, в принципі, до полювання, як до засобу взаємодії з природою, я ставлюсь позитивно.

– Зараз ідуть гарячі суперечки стосовно перебування дітей з батьками на полюванні, навіть є відповідні законодавчі ініціативи. Разом з тим, у багатьох країнах ЄС, США, Канаді діти можуть не лише бути присутніми на полюванні, але й брати безпосередню участь у ньому, що у нас заборонено. Що Ви про це думаєте?

– Найяскравіші спогади, які формують поведінку дорослої людини, закладаються у дитинстві. Мисливство у правильному поданні формує в особистості здатність до самостійності, до прийняття рішень, до свідомих дій. Воно привчає з раннього дитинства до цінності навколишнього світу, свого особистого життя. Якщо це правильно подається, пояснюється батьками суть процесу, то чому б і ні, якщо це, звісно, не суперечить діючому законодавству.

– Адже мисливство не жорстокіше за те, що спостерігає дитина в селі, коли забивають худобу, птицю на її очах?

– Виросла я у селі і знаю про що йдеться. З дитинства знала, що худоба в нас вирощується для молока, для м’яса і для мене весь цей процес не був дивним чи травматичним. Діти, які виросли у місті, відрізняються від тих, хто ріс у селі, але, в принципі, я не бачу нічого погано в тому, щоб дитина була присутньою на законному полюванні з батьками.

Стосовно зброї. Я чула, як мій чоловік розповідав нашій дитині про зброю, про техніку безпеки, про відповідальність і пригадала такий американський експеримент. Дітям, що гралися у кімнаті, підкладали справжню зброю (не заряджену) і спостерігали за їх реакцією. Діти, в яких у родині не було зброї, почали з нею бавитись, наставляти один на одного, тиснути на гачок, а ті, в родинах яких зброя була і вони знали як з нею поводитись, одразу кликали дорослих. І от ця культура поводження зі зброєю і відповідальність не з’являється на рівному місці. Вона виховується. А як її можна виховувати, не знайомлячи дитину зі зброю?

– Ви кажете, сучасні діти і підлітки, що виросли в багатоповерхівках, відрізняються від нас – дорослих, вихідців маленьких міст і сіл. Вони не усвідомлюють і не хочуть вникати звідки береться м’ясо в магазині, деякі взагалі пропагують безбілкове харчування, не розуміючи вплив цього на формування дитячого організму. Вважаєте це нині норма?

– Зараз від народження дитину оточують малофункціональні іграшки, які символізують різних тварин. І, на жаль, головна їх мета – естетична. Тобто вони, здебільшого, для краси і не забезпечують пізнавальних потреб дитини. Вони дивляться на тебе своїми пластмасовими очима, говорять людською мовою, живуть своїм якимось казковим життям. І діти вважають, що й насправді всі домашні й дикі тварини саме такі. Але колись настане такий момент, коли дитина запитає: «Мамо, а що в мене в тарілці? Звідки береться м’ясо?» І відповіді на ці питання неможливо дати, обходячи тему смерті. Деякі батьки намагаються відтягнути цей момент, вигадують різні казки і вважають це блюзнірством та дикунством, але це сувора реальність. Діти іноді думають, що м’ясо і ковбаса росте на полицях супермаркетів.

Такі речі треба пояснювати з раннього дитинства, щоб ці природні цикли були зрозумілими, щоб це не було неочікуваним відкриттям і дитячою психічною травмою. Для формування стійкої психіки дитини потрібна об’єктивна інформація, адаптована під певний вік.

– Противники полювання і присутності на ньому дітей стверджують, що мисливство виховує жорстокість. Але у мене є запитання: чому комп’ютерні ігри для дітей, де скрізь кров і смерть, це норма, а мисливство – ні. Чому популярні нині жорсткі силові види спорту, де противника добивають майже без правил на ринзі – це теж норма, а полювання – ні? Чому одне є аморальним, начебто впливає на формування дитячої психіки і його треба заборонити, а інше – ні?

– Я взагалі не розумію, чому в нас з’явилась зацикленість саме на полюванні? Чому саме воно викликає агресію? Чому не звертається увага на сімейне насилля? Коли батько б’є маму на очах у дитини? Або коли батьки вживають наркотики чи залежать від казино? Чому зациклення на мисливстві, коли є набагато небезпечніших чинників, що негативно впливають на психіку дитини? І про це мовчать, ніхто не збирає петицій, мітингів тощо. Нині під час дистанційного навчання діти цілий день надані самі собі, більшість отримали безконтро­льний, необмежений доступ до комп’ютерних ігор, у тому числі, жорстоких, у результаті у них порушуються сон, режим харчування, з’являється тривожність. Діти з цим нині стикаються щодня. Як це можна порівнювати з поодинокими випадками, коли батько раз на рік бере дитину на полювання, яка добре знає що це таке і робить це добровільно. Гадаю, що тут просто упереджене ставлення до полювання і намагання зробите людей, які цим захоплюються, винними в усіх проблемах сучасного суспільства.

Як ви бачите, Тетяна Денисюк – професійний психолог, на відміну від шарлатанів, які виступають від імені антимисливської спільноти, не вбачає нічого травматичного у присутності дитини з батьками на полюванні (звісно, за умови суворого дотримання правил безпеки і діючого законодавства України). Виявляється навпаки, що чим раніше дитина познайомиться зі зброєю і усвідомить шлях шматка м’яса до столу, тим свідомішою і психічно стійкішою вона сформується.

Але питання, кому і з якою метою докладається стільки зусиль, аби дискредитувати в очах суспільства полювання і мисливську галузь, залишається відкритим.

Ну а нам, прихильникам мисливства і традиційних цінностей, треба пам’ятати слова великого Кобзаря: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!», правильно виховувати своїх нащадків, брати їх на полювання, іншим дітям і дорослим доносити правдиву інформацію, популяризувати мисливську справу, дбати про збереження та збільшення дичини в лісах і степах свого краю.

Leopolis.news