Українські аспіранти, безперечно, є надважливою частиною національного інтелектуального потенціалу. Завдяки своїм науковим працям, дослідженням та внеску у різні галузі знань, вони стають керівниками наукових відкриттів та драйверами інновацій.

Однак зараз опинилися під ударом нового законопроєкту, який загрожує їхній академічній свободі та можливості продовжувати науковий розвиток.

Законопроєкт №10449

Рада схвалила у першому читанні законопроєкт під реєстраційним номером 10449, який стосується військової служби, мобілізації та військового обліку. Він має низку положень, які безпосередньо торкнуться аспірантів, та є дискримінаційними та такими, що значно обмежить їхні права.

У тексті відзначають, що не підлягатимуть призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній у частині другій статті 10 Закону України «Про освіту» (крім аспірантів, які здобувають рівень освіти за кошти фізичних або юридичних осіб на умовах контракту), а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Однією з основних проблем нового проєкту закону є виключення із призову на військову службу лише тих аспірантів, які здобувають вищу освіту за кошти фізичних або юридичних осіб на умовах контракту. Така дискримінаційна норма створює різницю між тими, хто оплачує навчання коштом держави та тими, хто має фінансувати свою освіту самостійно.

Рецесія освіти виявляється в обмеженості бюджетних місць для навчання протягом останніх років. Усе частіше кількість бюджетних місць зменшується, що призводить до того, що значна частина аспірантів залишається без можливості отримати державну фінансову підтримку.

Це стає особливо важливим у контексті нового законопроєкту, який обмежує право на відстрочку від військової служби лише для аспірантів, які самостійно фінансують своє навчання. Такий підхід дискримінує аспірантів, створює штучну різницю між тими, хто має можливість здобувати освіту за кошти держави, та тими, хто змушений фінансувати своє навчання самостійно.

У середньому вартість навчання в аспірантурі становить близько 1,5 тисячі доларів США на рік. В окремих навчальних закладах така вартість перевищує декілька тисяч. До цього також необхідно додати вартість публікацій статей та плати за участі у конференціях.

Відсоток аспірантів, які навчаються за кошти бюджету, складає 5-10 % місць ліцензійного набору. Чому склалася така ситуація – питання риторичне. Що мотивує людину йти до аспірантури, попри високу вартість навчання? Портрет сучасного аспіранта – людина 30+ років, яка прагне розвитку в професійно-науковій сфері, а також хочу зробити власний внесок в розвиток науки. У всьому світі саме інвестиція в науку є найрентабельнішою.

Окрім цього необхідно відзначити, що відповідні положення законопроєкту можуть бути визнані такими, що не відповідають статті 21, 24 Конституції України.

Ще однією серйозною проблемою є порушення принципів конституційності та навіть норм міжнародного права. Адже вбачається факт порушення статті 14 Європейської конвенції з прав людини. Згідно із якою, кожен має рівні права і можливості, а законопроєкт 10449 виступає відвертою порукою нерівності, тобто вирізняє аспірантів за ознакою їхнього джерела фінансування, а не заслуг, навчальних досягнень чи потенціалу. Така практика є неприпустимою в сучасному світі, де рівність та справедливість мають важливе значення.

Окрім цього, така законодавча ініціатива може бути досить негативно сприйнята європейськими партнерами, оскільки, у випадку схвалення зазначеної редакції, відповідні норми можуть бути визнані такими, що не відповідають: статті 2 Договору про Європейський Союз (консолідована версія), статті 20, 21 Хартії основних прав Європейського Союзу.

Ухвалення цього закону буде не лише кроком назад для освіти та науки, а й знищенням ідеалів рівності та справедливості.

Реалізація інноваційних технологій та наукового потенціалу країни

Аспіранти – науковці, які рухають нашу країну вперед у сфері науки та технологій. Саме вони у сучасному світі визначають темпи наукового розвитку та виступають каталізаторами інновацій.

В Україні їхній внесок особливо значущий в умовах повномасштабної війни. Адже сучасні виклики, пов'язані із забезпеченням національної безпеки, вирішенням важливих соціальних, історичних, культурних, економічних та політичних проблем, вимагають ефективних та інноваційних рішень. Аспіранти, які зосереджені на дослідженнях в оборонній сфері, стають справжніми лідерами у вирішенні цих завдань.

Так, наприклад, з 2022 року значно збільшилась кількість досліджень, спрямованих на розробку та створення високоточної техніки для ЗСУ, що відзначається не лише високою ефективністю, але й зменшенням загрози для наших солдатів.

Окрім цього, багато наукових робіт стосуються розробки дронів, кіберзахисту, створення міцніших та легших матеріалів для виробництва броні, забезпечення інноваційних методів та засобів медичної допомоги для використання на полі бою, покращення систем шифрування військових зв'язків.

Опитування аспірантської спільноти показало, що окрім оборонної сфери, все більше дослідників звертають увагу на дослідження:

сфери економіки та менеджменту (створення ефективних стратегій управління економічними, технічними та людськими ресурсами для максимізації потенціалу країни в умовах війни, оптимізація систем логістики для розподілу ресурсів та постачання важливих товарів і послуг),
психології (розробка програм психологічної підтримки осіб, задіяних у військових діях, та їх сімей, вивчення та впровадження методів психологічної реабілітації осіб, які потерпіли внаслідок військових подій, дослідження впливу воєнних дій на ментальне здоров'я та розробка програм зменшення посттравматичного стресу),
юриспруденції (аналіз та вдосконалення норм міжнародного гуманітарного права для захисту цивільного населення та прав військовослужбовців, розробка та модифікація законодавства для ефективного функціонування в умовах військових конфліктів),
історії (дослідження світового досвіду та розробка програмних інструментів формування національної пам’яті та протидії ворожій пропаганді) тощо.

Таким чином вчені не тільки прагнуть покращити інноваційний потенціал наукової спільноти, а й принести реальну користь країні та її громадянам.

Байда, 24 роки, аспірант 2 курсу спеціальності Комп'ютерні науки

Отримав диплом бакалавра з відзнакою. Під час бакалаврату розробляв плату для бездротової зарядки електроскутерів. Загалом багато цікавився апаратним забезпеченням.

Для дипломної роботи обрав тему програмування плати збору даних для процесу лиття пластику під тиском для реального заводу в Німеччині. За це дослідження отримував стипендію DAAD.

Паралельно зі вступом в магістратуру у 2021 році пішов працювати програмістом в ІТ-компанію. У цей час зрозумів, що мене все ж більше цікавить програмна частина, ніж апаратна.

Хоча при цьому цікавився роботою на «стику» програмування та заліза. Паралельно з навчанням розробив систему автоматизації для складів, де «розумне» залізо керувало складом, а сервер розташовувався в хмарі. Випускною роботою магістра стало створення дистанційних лабораторій по роботі з апаратним забезпеченням. Ця тема і є поєднанням апаратної та програмної складових.

По закінченню магістратури вирішив далі продовжувати наукову діяльність й вступив до аспірантури. Зараз продовжую тематику своєї роботи магістра, але вже на іншому рівні.

Займаюся проєктом, який фінансується грантом ЄС («LabDiscoveryEngine»/»NGI Search»), щодо створення реальних дистанційних лабораторій в університетах. Це напрацювання дозволить студентам вивчати електроніку через сайт, при цьому не маючи безпосередньо фізичного доступу до лабораторії в університеті.

Таким чином моя робота спрямована на покращення якості освіти під час різних кризових ситуацій (пандемія, війна, інші ситуації, коли студенти не мають змоги відвідувати університети).

Паралельно з цим працюю в ІТ: займаю позицію Team Lead, керую розробкою ІТ-проєкту і сам беру в ній участь. Й хочу надалі зміцнювати українське ІТ-середовище власними науковими роботами.

Роман, викладач Національного університету «Львівська політехніка», аспірант

Я викладаю у Львівській політехніці з 2020 року, і для мене не мав великого значення науковий ступінь до початку повномасштабної війни. У цю сферу я прийшов не для того, щоб заробляти гроші, я завжди прагнув змінити сферу освіти.

Я навчаюсь в аспірантурі на контракті і викладаю на 0.5 ставки як асистент кафедри. Ця робота приносить велике задоволення, а завжди позитивні відгуки від студентів – надихають й далі навчати.

Окрім цього, власний науковий досвід застосовую у сфері розробок БПЛА для наших військових. Місць на бюджеті завжди дуже мало, тому я обрав можливість навчатися за власний кошт. Проєкт закону 10499 може позбавити мене не лише роботи, а й взагалі можливості продовжувати наукову діяльність. Адже виходить, що я не зможу захиститись, а також продовжувати виховувати студентів та давати їм актуальні знання.

Вікторія, 50 років, науковий співробітник

Я, як науковець із 25 річним стажем, кандидат наук, можу засвідчити, що рівень підтримки науки державою загалом є вкрай низьким. Наукових працівників й «зараз вдень з вогнем» не знайти, а молодих людей замотивувати стає дедалі важче.

Прийняття законопроєкту, в якому пропонується позбавлення відстрочки для аспірантів, ще більше погіршить ситуацію. Через кілька років щезнуть докторанти й залишиться небагато стареньких наукових корифеїв.

Слід пам'ятати: «Країна, яка немає науки, не має майбутнього». Щодо аспірантів-ухилянтів – то ним теж не кожен може бути, науково-освітні програми є досить важкими, а також за рахунок контрактників (а вартість навчання є дуже високою) навчають тих, що на бюджеті, виплачують зарплати викладачам, утримують ВНЗ, адже відсоток фінансування державою освіти неймовірно низький.

Окрім цього, проєкт закону порушує ще багато юридичних норм, що є неприйнятним для нашої країни.

Анна, 26 років, магістр 2 курсу спеціальності Архітектура

Багато моїх одногрупників вже займаються важливими для держави проєктами. Планують продовжувати дослідження та розробки під час навчання в аспірантурі.

Своїми діями влада просто вб'є науковий потенціал нашої країни, а разом з тим похоронить сучасні розробки інноваційних проєктів бункерів.

Руслан, 39 років, ФОП, аспірант 1 курсу, айтівець

Вступив в аспірантуру, щоб продовжити тему, яку колись змушений був поставив на паузу багато років тому.

Моя спеціальність дуже специфічна й зараз дуже на часі. Лише за перші пів року навчання вже підготував та опублікував статтю у сфері ракетобудування.

Аспірантуру розглядаю як засіб продовжити покинуту наукову діяльність, отримати законну гарантію працювати далі, підтримувати сили оборони та забезпечити можливість працювати моїй команді.

Назар, 36 років, ФОП, аспірант 1 курсу спеціальності «Математика»

Я вступив на аспірантуру, щоб продовжити те, чим займався ще під час бакалаврату та магістратури. Одним з досягнень вважаю публікацію моєї математичної формули у профільній книзі.

Змушений був відійти від науки через різні причини: брак часу, потреба забезпечувати сім’ю тощо. Проте сучасні можливості дистанційного навчання, які з’явилися під час пандемії та повномасштабного вторгнення, дозволили поєднувати навчання, підприємницьку діяльність та розробку програмного забезпечення для Європи/США.

Окрім цього, проводжу до 100 співбесід на рік для кандидатів з різних країн та різного рівня в ІТ, безплатно консультую молодих спеціалістів, а тому дуже добре знаю про стан науки у сфері ІТ (яка своєю чергою тісно пов’язана з математикою). Запропоновані зміни не просто вплинуть на й так проблемне становище науки в Україні, а й глобальний відтік спеціалістів у майбутньому.

Костянтин, 48 років, аспірант 1 курсу, спеціальність «Економіка»

Маю першу вищу освіту як спеціаліст з металургійного обладнання. До 2015 року працював за цією спеціальністю. Маю діючі патенти та працююче обладнання, яке розроблене за моїми кресленнями. Також займався монтажними та пусковими роботами.

У 2015 році багато основних фондів підприємства, де я працював, опинилися під окупацією. Тоді мені довелося очолити бізнес зі 100 відсотковим європейським капіталом. Тут я і відчув брак економічних знань, адже щодня мав перемовини з українськими та закордонними фахівцям, узгодження умов контрактів, закордонні зустрічі.

Під час пандемії Covid-19 було зниження ділової активності та істотне зменшення відряджень, що дозволило вступити на магістратуру по економіці. На захисті диплома оцінили мої розробки та думки, казали, що кафедрі дуже бракує фахівців з «живим» практичним досвідом реальної економіки, а тому запропонували продовжити навчання в аспірантурі.

Оскільки я мав джерела доходу, не було навіть думок претендувати на єдине бюджетне місце, а тому вступив на контрактній основі. Завдяки можливостям дистанційного навчання зараз можу одночасно здобувати освіту, працювати та займатись волонтерською діяльністю (маю подяки від військових підрозділів, ПЦУ та неприбуткових організацій, які займаються допомогою військовим та ВПО).

Надалі керую компанією, яка активно займається постачанням в Україну матеріалів, комплектуючих та обладнання для промисловості.

Не розумію дискримінаційної норми щодо аспірантів-контрактників в новому проекту закону. Не можна ділити людей за фахом, віком, досвідом чи фінансами. Ми всі рівні, як в правах, так і перед законом.

Володимир, 38 років, ФОП, працюю в IT, аспірант 1 курсу спеціальності «Історія та Археологія»

Я вступив на аспірантуру, щоб продовжити те, чим зацікавився у кінці 2022 року, а саме створенням загальнодоступного проєкту оцифрованої історії України на інтерактивній часовій осі від перших археологічних знахідок на території сучасної України до сьогодення з доданими подіями, визначними особистостями (історичними, політичними, науковими, культурними, спортивними), державами, періодами, які вплинули на створення нації, незалежної держави та її досягнення.

Вже зараз цей проєкт, хоч і не завершений, але дозволяє дослідити походження та історичні прагнення народу на нашій території та чим вони були викликані. Окрім цього, усі охочі можуть дізнатися про всіх легендарних особистостей, вчинки яких вплинули на багатьох людей і хід історії в цілому, ким пишаються і надихаються донині, чию спадщину ми усі успадкували.

Таке дослідження дозволить пам'ятати про тимчасових та одвічних ворогів, їх ідеологію, мотиви та методи їх агресії та впливу, а також зробити висновки з помилок минулого для створення великого майбутнього.

Саме тому актуальність теми моєї дисертаційної роботи визначається вкрай важливою потребою дослідження. Демонстрація історії в інтерактивному цифровому форматі допомагає об’єднати, зберегти, дослідити та розповсюдити об’єктивні факти з історії країни та сформувати історичні знання та національну пам’ять в умовах інформаційної війни, дезінформації та спроб маніпулювання.

Павло, 24 роки, аспірант 1 курсу, спеціальність «Журналістика»

Насправді норма дійсно є дискримінаційною та антиконституційною. Річ у тому, що у найголовнішому законі України – Конституції, – чітко прописано: «Кожен має право на освіту». Цією поправкою в запропонованому Кабміном законопроєкті №10449 порушується стаття Конституції, яка, згідно з чинним законодавством, не може бути обмежена під час особливого періоду.

У межах навчання я працюю над доволі цікавою темою, яка стосується політики. Вже вкладено багато грошей на проведення певних дій, адже фінансування держави відсутнє. А зараз пропонують просто перекреслити мої дослідження. Вважаю, що в разі прийняття цієї норми відбудеться масовий відтік молоді від української освіти та науки, що, в подальшому, негативно вплине на майбутнє України.

Євген

Багато років працював на кафедрі та паралельно виконував наукові дослідження. Опублікував статті, отримував патенти на винахід, був співавтором монографії, друкував підручники рекомендовані МОН України. На кінець 21-го року мав готову дисертаційну роботу.

Восени 2022-го мав захищати роботу. Але війна зламала плани, був вимушений покинути Ірпінь і було просто не до того. Лише восени 2023-го вдалось зібрати себе до купи та продовжити наукову діяльність.

Єдиним шанс все ж захиститись – вступити на третій рівень вищої освіти. Бюджетних місць не було, тому й обрав контракт. Дуже сподіваюсь, що зміни в законодавстві дозволять довчитися та захистити власне наукове надбання.

Спільнота аспірантів України, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці «Погляд» не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.