Обуренню немає меж! З посади Головнокомандувача ЗСУ безпідставно знято всенародного улюбленця, успішного генерала, українця Валерія Залужного. На його місце призначено командувача Сухопутних військ, генерала суперечливої репутації, росіянина Олександра Сирського. Президент В.Зеленський зробив свій вибір на користь ментально ближчої йому людини.

Допоки О.Сирський виконував другорядні ролі у керівництві ЗСУ громадськість на нього мало звертала уваги. Але, коли він очолив Українську Армію, всі кинулись копирсатись у його біографії, адже тепер успіхи на фронті, життя і здоров’я українських вояків значною мірою залежатимуть від нього.

Олександр Сирський народився у 1965 році в Росії, за 150 км на схід від Москви – у селі Костерьово, Пєтушинського району Володимирської області (РРФСР, СРСР). Його батько був кадровим радянським офіцером і сім’я часто змінювала місце проживання. Тому середню школу Олександру довелось закінчувати в Харкові.

З 1982 по 1986 рік О.Сирський навчався у Московському вищому загальновійськовому командному училищі (МВОКУ). Цікаво, що в ті ж роки там навчалися нинішні депутати Держдуми РФ — Андрій Картаполов (голова комітету з оборони) та Андрій Луговий (підозрюваний у вбивстві колишнього розвідника Олександра Литвиненка).

Військову службу Олександр розпочав у Лубнах Полтавської області (УРСР) - з посади командира взводу мотострілецької дивізії. До розпаду СРСР у 1991 році він ще встиг послужити в Афганістані, Таджикистані та Чехословаччині. Після чого повернувся на батьківщину, де й присягнув на вірність РФ. Але за відмову воювати в Чечні він втратив перспективи кадрового росту в російській армії, тому переїхав на проживання в Україну.

Починаючи з 1993 року, О.Сирський служив вже у ЗСУ - пройшов шлях від командира батальйону до командира бригади. Але його кар’єрний злет розпочався лише з настанням російсько-української війни: начальник штабу АТО, командувач Об'єднаного оперативного штабу, командир АТО, командувач Сухопутних військ ЗСУ.

Даючи “зелене світло” генералу О.Сирському, дивно, що ніхто з президентів України не помітив його російських коренів, що є надважливо, зокрема, у час війни з РФ. Так, Віктор Ющенко у 2009 році надав О.Сирському звання генерал-майора і нагородив іменним годинником. Подібний нагородний годинник О.Сирський заслужив й у Віктора Януковича. Генерал-лейтенанта О.Сирський вже отримав від Петра Порошенка, який у травні 2019 призначив його новим командувачем операцією об'єднаних сил. Прикриттям цьому сприяла наче б то поважна агенція “Укрінформ”, яка розповсюджувала в той час неправдиву інформацію, мовляв, О.Сирський народився в Рівному. У серпні 2019 року Володимир Зеленський призначив О.Сирського командувачем Сухопутних сил ЗСУ, а через рік, до Дня незалежності України, Сирський отримав звання генерал-полковника.

Батьки О.Сирського досі проживають в Росії й мають відповідне громадянство: Станіслав Прокопович (85 років), полковник армії РФ у відставці та Людмила Іванівна (Куркіна) (83 роки), пенсіонерка. Разом з братом О.Сирського - охоронцем Олегом, вони разом мешкають у Владимирі. Батьки – постійні учасники пропагандистської акції “Безсмертний полк”. Все сімейство – активні дописувачі у соцмережах, де вихваляють режим В.Путіна, регулярно постять фото з георгіївськими стрічками й ганять владу в Україні.

Під час першого перебування в Україні Олександр одружився із жінкою з дитиною. Згодом усі разом переїхали на батьківщину чоловіка. Там у них народився син, але в сім’ї щось не склалось і дружина разом з дітьми та своїми батьками емігрувала до Ізраїлю. Згодом О.Сирський оженився вдруге - на Тамарі Харченко, співробітниці ДФС України. Мають сина Олександра, який вчився, а тепер живе в Сіднеї (Австралія).

Подейкують, що Олександр не підтримує стосунків ні з батьками, ні з колишньою дружиною та її дітьми, які залишаються при активній антиукраїнській позиції. Звісно у це важко повірити. Водночас найближчі родичі в Росії - небезпечний інструмент впливу на нового Головнокомандувача ЗСУ з боку російських спецслужб. І не розуміти цього – просто не знати історії.

Олександру Сирському – 59 років, з них – 35 років він прожив в Україні, цілих 30 років служить на керівних посадах в українському війську і досі не вивчив державної української мови. Його послухати - це Азіров-2, або й гірше, “паляниця” – точно не вимовляє. Пам’ятаєте сентенцію : «Людина, яка не володіє мовою народу, на землі якого живе, — або гість, або окупант, або раб цього окупанта...». Яке з цих визначень краще підходить до О.Сирського? Та й відповідно до Ст. 13 Закону України “Про ЗСУ” - «У Збройних Силах України мовою службової діяльності, діловодства та документації є державна мова». Чи на головнокомандувача ЗСУ закони України не розповсюджуються?

Про О.Сирського загалом небагато відомо за період цієї війни. Але принаймні два факти створюють для нього недобру репутацію серед військових: це - поразки на Донбасі під Дебальцевим і Бахмутом.

Коли у 2015 році О.Сирський відповідав за оборону Дебальцевого, він не зумів вивести з ворожого оточення наш підрозділ, який потрапив в “котел”, внаслідок чого загинуло 179 осіб, 498 поранено і 31 зник безвісти. Водночас ворожа сторона називає інші цифри загиблих з нашого боку – від 3 тис. до 3.5 тис. і 300 полонених.

А за необґрунтовані великі людські жертви з нашого боку під командуванням О.Сирського (Бахмут, 2023) його прозвали “м’ясником” і “генералом 200”. Ось як бої під Бахмутом описує військова-парамедик Світлана: “Про шалену ідею Сирського втримати місто за всяку ціну. Солдат просто відправляли на забій, ми йшли з автоматами на танки. Тому що ліміт арти складав 6 пострілів на добу з одного ствола…”.

Світлана з цього робить невтішний висновок: “Наслідки призначення Сирського ми у всій красі відчуємо через пару місяців. Буде череда м'ясних штурмів, під час яких ляжуть залишки боєздатних військ... Ну а потім у голови українців поступово закладатиметься думка про необхідність мирних переговорів. Швидше за все, Зеленський у цей час почне верещати про те, що ми зробили все, що могли, але жадібні союзники нас не дозабезпечили зброєю та технікою. І в нашій поразці винні саме вони (не-не, корупція, відкритий грабіж усередині країни ні до чого, це зовсім інше, ви просто не розумієте).”

Верховний головнокомандувач – єврей В.Зеленський, міністр оборони – татарин Р.Умєров, Головнокомандувач ЗСУ – росіянин О.Сирський. То українці воюють за “маленький Ізраїль”, кримськотатарську державу чи “Новоросію”?

Призначення Олександра Сирського Головнокомандувачем ЗСУ - серйозна помилка Президента Володимира Зеленського, який таким чином деморалізує українське військо і підриває єдність українського народу у боротьбі з російським агресором!