Наталя Гурницька – від книжки до серіалу

Доброго дня, дорога п. Наталю! Що ж – Ваша книжка відразу стала дуже популярною. Про що ця книжка і чому вона так сподобалась читачам?

Роман «Мелодія кави в тональності кардамону» був запрограмований Всесвітом на успіх. З його видавництвом та просуванням до читача не виникло жодних труднощів. 300 екземплярів, виданих власним коштом, розійшлися дуже швидко, і я зрозуміла, що треба шукати видавців, які видадуть роман власним коштом. 

Не маючи жодних протекцій та знайомств, я надіслала рукопис у Харківське видавництво «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»». Це перше і єдине видавництво, до якого я звернулася, дало позитивну відповідь, і для мене почалося Диво появи мого роману у видавництві, яке могло дати великий наклад і розповсюдити книжку по цілій Україні. 

Причина успіху? Я просто написала книжку, якої мені й самій дуже бракувало в українській сучасній літературі. Душевність і одночасно не відірваність від життя романтичної історії, улюблене 19 століття, історизм та психологізм того, що я описую, інтелігентність викладу найскандальніших моментів і емоційна достовірність. Тут навіть сюжет не є вирішальним. Головне в історії – не про що вона, а як написана. Тобто наскільки майстерно, щиро, глибоко, емоційно і психологічно достовірно розповідаєш читачам сюжет. 

В мене – це історія забороненого та скандального для 19 століття кохання між одруженим польським шляхтичем Адамом і незаміжньою українською дівчиною-сиротою Анною. Між ними сотні «ні»: осуд суспільства, релігійні заборони, величезна різниця у віці, неприйняття родинами  і їхнє власне небажання робити кривду людям, які поряд. Що ж тоді тримає їх поряд? Щирість емоцій, шалена пристрасть, психологічна та фізична сумісність і та особлива гармонія в стосунках, яку Бог дарує далеко не всім і не кожному, а ще відчуття, що ти нарешті знайшов людину, з якою хочеш встигнути набутися разом. Звичайно ж, що з такими стосунками читачам не буде нудно, а тут ще й історичні колізії. Революція Весни народів 1848 року, збройне повстання у Львові, барикади; Львів, охоплений полум’ям, репресії проти повстанців, загиблі невинні люди. 

Насправді все, що розповідається в книжці, дуже близьке сучасному читачеві. Змінюються історичні декорації, а людина, її прагнення, поведінка, стосунки в родині, проблеми, кохання та бажання бути щасливими навіть у найнесприятливіші історичні моменти, залишаються незмінними.  

Наскільки відомо, книжку перевидали і популяризували в Україні та за кордоном?

Так. Книжку вже перевидавали безліч разів. Якщо чесно, я вже збилася з рахунку. Разів 10-12, напевно. Та й додаткові наклади були такі, що перевищували основний. Сумарний наклад лише цього мого роману вже впевнено прямує до 100 тис.  

У Вас, либонь, відбулось чимало презентацій? Які із них були наймасштабнішими? А, може, бутл і зустрічі в сільських бібліотеках?

Для мене кожна презентація особлива і не класифікую їх як масштабну чи не немасштабну. Головне – це щоб було взаєморозуміння з читачами, світло гарних емоцій, щирість, душевна атмосфера, тепло спілкування і та особлива аура довіри та позитиву, які ми творимо на презентаціях разом з читачами. Скажу з досвіду, що це реально і в аудиторії, де сидять декілька сотень читачів, і в камерних інтер’єрах невеличких кав’ярень. Зустрічі в сільських бібліотеках теж нічим не відрізняються у цьому плані. Люди і в великих містах, і в маленьких селищах, і в розкішних залах, і в скромних кімнатках сільських бібліотек, однаково прагнуть щирості, сердечного спілкування, гарних емоцій і теплої душевної атмосфери. Дякувати Богу, можу все це подарувати людям і з приємністю їду туди, де мене запросили. Головне, щоб склалися незалежні від мене обставини. 

Знаю також, що минулого року вийшла друга частина роману «Багряний колір вічності». Про що ця книжка? І чи буде третя книжка?

Продовження роману «Мелодія кави в тональності кардамону» – це роман «Мелодія кави в тональності сподівання». Він вийшов в 2017 році. Цей роман є своєрідним місточком між першою і третьою книжкою трилогії «Мелодія кави…», яку я зараз пишу. Третій роман називатиметься «Мелодія кави в тональності кохання» і саме в ній будуть всі найдинамічніші і найдоленосніші події в житті головної героїні Анни. Це й зрозуміло. Книжка завершує трилогію. 

«Багряний колір вічності» - це осібний роман. У ньому розповідається про життя жінки, яка народилася ще за Польщі. Її молодість промайнула на тлі життя улюбленого усіма довоєнного ретро Львова. Перше романтичне кохання та побачення, перші втрати та горе, відродження до життя, дансинги, бали, джаз-вечірки, звукове сінема, щасливе одруження, народження дітей… В благополучне родинне життя спочатку вривається Друга світова війна, а потім повністю його руйнує прихід совєтів. Сталінські репресії, вивезення в Казахстан, важке життя в засланні… Події минулого переплітаються з сучасністю і логічно перетинаються з подіями Майдану та війни на Сході. Оповідь про родинну пам’ять, взаємозв’язок поколінь і незнищенність роду. Багряний колір вічності на білому полотні життя. А поєднує цей роман з двома попередніми лише те, що головна героїня «Багряного кольору вічності» Ірена – це правнучка Анни, головної героїні трилогії «Мелодія кави».

І про фільм… Хто запропонував зняти фільм за Вашим романом? Хто написав сценарій? 

Саме зараз відбуваються доленосні перемовини про знімання українсько-польського проєкту «Кава з кардамоном» і йде процес підготовки до зйомок першого сезону екранізації моєї трилогії «Мелодія кави...», а тому всі ці питання є комерційною таємницею. Можу зазначити лише те, що тизер з робочою назвою «Кава з кардамоном» був знятий за підтримки Українського Культурного Фонду. Серіал розпочнуть знімати вже весною 2020 року, а глядачі зможуть його побачити вже в кінці 2020 року.  Пропозиція ж екранізувати мій роман була для мене цілковитою несподіванкою, ще одним подарунком Всесвіту. Роман сподобався тим, хто працює в кіноіндустрії і вони побачили в ньому дуже кінематографічну за жанром, подіями та сюжетом історичну драму, яка зазвичай має успіх у глядачів. Така історія не лише подобається людям, але й викликає щирі емоції. А от сценарій я отримала буквально декілька днів тому і лише вчора почала читати першу серію. Дуже сподіваюся на співпрацю з автором сценарію, ім’я якого наразі називати теж передчасно. Маю надію, що мене залучать у процес роботи над сценарієм, бо хто, як не автор книжки найкраще знає всі перипетії сюжету, мову, якою розмовляють герої, побут тих часів, звичаї, ментальність суспільства і, взагалі, кожен найдрібніший нюанс історичної епохи, в якій живуть герої його роману. 

До речі, у ролі Адама - польський актор Павел Делонг, а в ролі Анни - українська актриса Олена Лавренюк.

У цьому фільмі Ви також знялись. Які переживання були на знімальному майданчику? 

Найперше що вразило – це масштабність зйомок і кількість залучених у процес людей, техніки та засобів. А потім я усвідомила, що це оживає написана мною історія і мене вже не полишало відчуття справжнього дива та особистого занурення в світ романтичного 19 століття та в життя героїв мого роману. Бажалося, щоб все вдалося якнайкраще і дуже не хотілося пропустити жоден момент чи нюанс самого процесу творення кіно. Ну, а те, що я знялася в кіно – це просто приємний бонус. Автор має знятися в фільмі на удачу – саме це тут найважливіше. Інших амбіцій у мене не було, але походити в гарній сукні в розкішних інтер’єрах Львівського Будинку вчених таки було неймовірно приємно. Відразу пригадалося дитинство і ті сукні, які тато орендував для мене в оперному театрі для шкільних вистав чи новорічних карнавалів. З моїми підлітковими уподобаннями – це завжди були сукні та ролі принцес чи королев або ж просто гарні бальні сукенки давніх історичних епох. В них я завжди почувалася дуже гармонійно. Зручно рухатися, легко ходити, приємно бачити себе в такому образі, нема скутості ані в рухах, ані в відчуттях. Так ніби потрапив туди, де тобі неймовірно затишно, гарно, звично і комфортно жити. 

Тизер до фільму «Кава з кардамоном» https://www.youtube.com/watch?v=1hXYZtPlvf0&t=5s&fbclid=IwAR1xiX6W6UpUOjtVq7hqaF-nQLxpgx65OBmtd6siPsoY84TkRFw4GSUEhhs

Дякую за цікаву і щиру розмову. Бажаю Вам успіхів і натхнення! Знаю сама, наскільки важливо бути наповненою емоціями, аби легко і творчо працювалось над текстами!

Спілкувалась Оксана КРИШТАЛЕВА, спеціально для Leopolis.news