Сьогодні, 22-01-2025 11:35268
20 січня 2025 року за офіційними повідомленнями Служби безпеки України та Державного Бюро Розслідувань затримано двох генералів та полковника. На думку органів розслідування, затримані «не забезпечили належний захист Харківщини під час наступу ворога у травні 2024 року».
Мова про бригадного генерала, екс-командувача оперативно-тактичного угруповання (ОТУ) «Харків» Юрія Галушкіна, генерал-лейтенанта, екс-командира 125-ї окремої бригади Тероборони ЗСУ Артура Горбенка та екс-командира 415-го окремого стрілецького батальйону Іллю Лапіна. Цей блог – спроба пригадати чим закінчувалися такі «пошуки винних» раніше.
«Нічого нового під сонцем!»
Перекладання відповідальності з елементами переслідувань за статтями по службовій недбалості та корупційних проявах не є новинкою для середнього корпусу Міноборони, рівно як і для вищого офіцерського складу.
Чи не найбільш відомою є «справа бронежилетів» щодо ексначальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ генерала Дмитра Марченка. За обвинуваченнями, висунутими слідчими ДБР у 2019 році, останній нібито у злочинній змові з виробниками, поставив до війська неякісні бронежилети «Корсар». Герою ДАПу уся країна збирала на заставу. На відміну від доблесних «дебеерівців» часів ще Романа Труби генерал Марченко повернувся у лютому 2022 році до війська і керував обороною Миколаєва. До війська, до речі, видали й ці «неякісні» 16 тис. бронежилетів, бо інших не було. На сьогодні офіційної інформації від органів досудового розслідування про хід справи у суді не має, а сам Дмитро Марченко говорить, що претензій у слідства до нього більше немає.
Окрім відомої «справи Дмитра Марченка» у різних українських судах є ще ініційовані правоохоронцями без особливої надії на успіх:
- «справа Ігора Павловського», генерал-лейтенанта, заступника Міністра оборони України;
- «справа Мельника», генерал-майора і ексначальника центрального бронетанкового управління Міністерства оборони України;
- «справа Галушка», полковника і ексначальника квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
Більшість цих справ у судах затягуються самим обвинуваченням, адже українська система прокуратури не готова визнавати власні помилки. Навіть після рішень ЄСПЛ.
Та все ж раніше органи досудового слідства і державного обвинувачення намагалися оминати десятою дорогою відкриття проваджень проти командирів зʼєднань високої ланки. Бо одна справа - боротися чи імітувати боротьбу з корупцією та службовим недбальством проти чиновників Міністерства оборони України, нехай навіть у генеральському званні. І зовсм інша - ставити в провину ті чи інші дії з управління боєм чи організації оборони. Це негласно вважалося шкідливим у час повномасштабної війни. Окрім зрозумілого табу українська правоохоронна система добре засвоїла справу генерал-майора Віктора Назарова. У минулому першого заступника керівника АТО прокуратура звинуватила у недбалості, бо той своїм наказом відправив українських солдат до Луганського аеропорту, «знехтувавши даними розвідки про наявність у бойовиків пересувних зенітних комплексів». Перші дві інстанції судів стали на сторону обвинувачення. Крапку поставив Верховний Суд, який у 2021 році повністю виправдав генерала. Але будемо відверті - сталося це після звернення генералів у відставці Філіпа Брідлава та Веслі Кларка, експослів США в Україні Джона Гербста, Вільяма Тейлора, Стівена Пфайфера, колишнього заступника генсека НАТО Александера Вершбоу.
Всі знають про ще один провал української правоохоронної системи. Мова йде про «справу Червінського». Але щодо неї то всі, хто хоч трохи цікавилися її перебігом, розуміють про що мова.
То що по Галушкіну, Горбенку і Лапіну?
А нічого доброго. Слідчі ДБР і СБУ, прокурори САПу точно не фахівці у стратегічному управлінні військами. Система військової юстиції ще довго не відродиться. Тому розраховувати на швидкий і неупереджений розгляд справи не доводиться. Зламати долю генерал-лейтенанта, який у пенсійному віці погодився очолити новостворену бригаду і добровільно став до війська - можуть. Знищити карʼєру бригадного генерала, десантника, екскомандувача Сил ТРО ЗСУ - та запросто. На жаль, не знайомий особисто з полковником Лапіним. Та все ж насмілюся вказати на головний сумнів у діях слідства щодо усіх трьох фігурантів: ніхто з обтяжених військовою наукою та знаннями стану справ на фронті не вірить, що проблема прориву руzzкіх на Харківщині - справа прорахунку двох генералів і одного полковника. Звісно, якщо в режимі «знайти цапів-відбувайлів!», то версія слідства дуже навіть Ок. Ще більше запитань викликає формулювання у вигляді «недбалого ставлення до військової служби» яке призвело «вклинення противника на 5-7 км» та відповідно якого «не забезпечено належний захист Харківщини під час наступу ворога у травні 2024 року».
Опісля прийняття 21.01.2025 року Печерським райсудом у закритому засіданні ухвал про взяття під варту полковника Іллі Лапіна та бригадного генерала Юрія Галушкіна надій на обʼєктивний розгляд поменшало.
Та й парадокс такого механістичного підходу суду і обвинувачення в стилі статей ще радянського кримінального кодексу у тому, що з такими формулюваннями можна притягнути будь-якого командира/начальника, навіть самого успішного.
Що ж, замість сотень гнівних слів на адресу досудового розслідування просто хочеться, щоб слідчі СБУ і ДБР, а також процесуальні керівники у цій справі про всяк випадок прочитали ще раз цитату генерал-лейтананта США у відставці Бена Ходжеса та експерта фонду Potomac Foundation Філіпа Карбера.
Ось вона повнотекстово: «Цивільна криміналізація дій командування у бойових операціях дає жахливий сигнал військовим про нерішучість на полі бою, яка веде до самознищення».
А генералам Горбенку і Галушкіну та полковнику Лапіну зичу з гідністю пройти це важке і несправедливе випробовування!
Arma potentius aequum!