01-07-2019 10:216703
Люди різними шляхами приходять в мистецтво. Є такі, що вважають себе професіоналами, закінчивши відповідний навчальний заклад. І не завжди означає, що маючи професійну освіту, вони люблять мистецтво від душі, живуть ним. Та коли, незалежно від віку, запалюється ця іскра любові до мистецтва, тоді виникає незборне бажання викласти на полотно свої роздуми, особливо ті, які мають що передати іншим.
У випадку з Лесею, яка все своє життя займалась музикою, що звучить в часі і зникає, – в ній жила потреба викласти музику душі фарбами, які залишаться. З перших спроб відразу була поставлена дуже висока планка до цієї мети. Знакова подія – після зустрічі зі мною приснився їй голос тата з висоти, який промовив: «Лесю, малюй!». Божий наказ…Тато був її першим вчителем малювання з ранніх років, а мама організувала заняття музикою. Атмосфера мистецтва була їй рідною, відколи себе пам ‘ятає.
Паралельно з творчістю живописом вона розпрацьовувала сакральну тему, отримала диплом УКУ, успішно завершивши програму іконопису. Це стало важливим підґрунтям для появи великих полотен нового плану – художниця створила синтез іконопису і сучасного модерного бачення поставлених живописних проблем. До кожної картини вона робила тривалу ґрунтовну роботу – аплікативну, пластичну, ескізну. Різні напрями сходилися в своєрідне складне фентезі. Жанрові і пейзажні картини, ніби вбираючи величне відлуння музики карпатських верхів, набували філософського масштабного звучання.
Звільняючись від традиційної зображальності та декоративності , вони насичувались несподіваними асоціативними пластами, в них сплітались нові думки та ідеї. Композиції зазвучали своєрідною грою кольорів та ритмів, складним поліфонічним розпрацюванням тем. Ознаки музики як абстрактного мистецтва тут пульсують новою образністю. Так виходом з лобового реалістичного сприйняття світу формується трансформація в складний світ живопису. Новий результат такого творчого мислення зазвучав у великому мистецькому проекті «Р.Вагнер і Україна».
Леся взялася за складну тему чотирьох Святих Євангелістів. Ці фігури ніби складені не з традиційних форм. Нематеріальне сприйняття створених образів відображає наполегливі пошуки інтерпретації, що виростають з роздумів глибинної потреби. Момент дематеріалізіції виводить на високий рівень творчого осмислення. Ці зображення примушують глядача до нового емоційного сприйняття. Для художниці ці постаті – велике питання, що не має відповідей на поверхні. Вони відображають напружений процес, це набір духовного страждання.
Леся Криворучко-Котюк – яскрава багатогранна особистість. Вона ініціатор заснування та голова Львівського товариства Р.Вагнера, музикознавець, член Національної спілки журналістів України.
Її обдарування як художника і музиканта щасливо поєдналися у створенні своєрідного стилю самовираження, а творча та громадська діяльність має значний резонанс у суспільстві та за кордоном. Вона є учасником Всеукраїнських, Міжнародних та регіональних виставок, її роботи відзначені Дипломом Міжнародної виставки «Осінній Салон, Львів, 2013».
Леся Криворучко-Котюк відзначена державною нагородою – почесним званням заслужений діяч мистецтв України.