07-07-2019 10:006213
Відомий львівський футболіст Артем Федецький розповів у інтерв’ю Zaxid.net, чому він прийняв пропозицію президента України Володимира Зеленського спробувати свої сили в політиці. Отже, сьогодні спілкуємося із кандидатом в народні депутати від політичної партії «Слуга Народу» по 118 виборчому округу (Львів-Пустомити).
Артеме, почнімо одразу із останньої новини. Кілька днів тому з’явилось повідомлення про те, що Ви йдете з «Карпат». Ви покидаєте спорт? Це пов’язано із Вашою політичною кар’єрою?
Насправді в мене закінчився контракт в «Карпатах». І я наразі не продовжую його.
Що стосується моєї спортивної кар’єри, то ще перед початком виборів я мав кілька пропозицій, які були для мене цікавими. Також мене запрошують на викладацьку роботу, я є кандидатом педагогічних наук.
Тобто Ви не готувалися йди в депутати заздалегідь?
Ні, я спеціально не планував будувати політичну кар’єру, не будував собі перспективу обиратися, не маю особливих знайомств серед політичних діячів. Просто цікавлюся політичними подіями в державі.
Чому ж Ви ухвалили таке рішення?
Тут є кілька причин. Перша, я завжди охоче йду на контакт із людьми і коли є проблемні питання, то кожного разу намагаюся по можливості допомогти їх розв’язати. Ви могли помітити з моїх інтерв’ю на спортивну тематику, що я не боюся висловлювати і відстоювати власну думку, навіть якщо вона не популярна. Я розумію, що в суспільстві нині є величезний запит на зміни. Змін потребують і на заході, і на сході нашої країни, і в столиці, і маленьких містах чи селах.
Друге, я вважаю себе людиною із чіткою громадянською позицією. А якщо ти відповідальний громадянин своєї держави, то повинен долучатися до якоїсь діяльності, до спільної роботи. Бо найгірше, що може бути, – спостерігати з боку і нічого не робити.
Ну і третя причина – мені, власне, запропонували піти в депутати, реалізувати свої можливості у парламенті, попрацювати для виборців і держави.
Якщо ж підбити підсумок одним реченням – я усвідомлюю, в державі назрізи кардинальні зміни, і я бажаю максимально докласти своїх сил до цієї спільної справи. До того ж, отримав таку можливість.
Тобто Вам запропонували балотуватися?
Так, до мене зателефонував президент України Володимир Зеленський, який запропонував балотуватися в народні депутати. Ми з ним були знайомі вже багато років, тому я сприйняв цю пропозицію позитивно.
Яка, на Вашу думку, найгостріша проблема для держави на сьогодні?
Нині головна наша проблема – це війна на Сході. Вона впливає на всі, без винятку, сфери життя. Насамперед це безцінні людські життя. Також це економічні і соціальні проблеми. Ми втратили 20% ВВП, маємо величезну і дорогу проблему переселенців.
Знову ж таки на фоні військового протистояння ми відчуваємо великий інформаційний тиск на суспільство. Нас постійно намагаються роз’єднати, нацькувати один на одного. В політичних питання, культурних, релігійних. Такі конфлікти призводять до того, що ми втрачаємо здатність бачити в думці опонента щось позитивного. Ми перетворюємося не на конкурентів, які мають різні погляди на шляхи досягнення спільної мети, а на заклятих ворогів, які хочуть знищити один одного.
Чим це погано для нашої держави? У таких умовах дуже важко втілювати навіть найблагородніші зміни. Адже всі позитивні ініціативи автоматично відкидає, блокує інша сторона. І після цього переважна більшість людей впадають в зневіру та розпач. А насправді ситуація в державі не така погана, не безнадійна. І ми маємо можливість рухатися вперед.
А корупція? Ця тема досить гостро нині звучить?
За даними соціологічних опитувань, понад 50% громадян не стикалися протягом минулого року безпосередньо із корупцією у будь-яких її проявах. Тобто проблема не настільки велика, як про неї намагалися розказати організації, які отримують гранти для боротьби з корупцією. Повірте з мого досвіду, що ми, українці, далеко не найгірше себе проявляємо. Хоча я погоджуюсь, що корупція у вищих ешелонах влади – це велика біда. Елітна корупція розмиває фундамент нашої держави. До того ж, її джерело – це часто російські гроші.
До того ж, корупція в багатьох країнах є не причиною проблем, а наслідком. Може бути суспільна криза, економічні проблеми, але найчастіше –недосконалість законодавства. Тому, як на мене, треба ліквідувати причин на виникнення цього негативного явища.
Яким Ви бачите своє головне завдання, як депутата у Верховній Раді?
За традицією, у нас сприймають депутата, як такого собі начальника ЖЕКу, який має слідкувати за ремонтами, контролювати місцевих чиновників, вирішувати проблеми людей замість місцевої влади. Але це тільки один бік справи.
Знову ж таки, що люди можуть думати про депутата, коли між собою постійно воюють президент, Верховна Рада, міністри, голови адміністрацій і місцеві депутати. Триває постійне протистояння, перетягування ковдри на себе. І тільки час від часу, переважно при наближені виборів, усі вони згадують про людей. Саме тому нині важливо позбутися цього конфлікту різних груп, об’єднати їх навколо загальних інтересів держави.
Для цього треба мислити загальнодержавними потребами. А на місцях повинна працювати система державної служби – спокійно, відповідно до законів, без політичного впливу. Жителям Львова, Пустомит чи будь якого села чи селища, незалежно від результатів виборів депутатів, президента чи мера мають бути забезпечені робочі місця, гідна зарплата, якісні комунальні послуги, громадський транспорт.
У чому тут проблема, як на мене. Незважаючи на тривалий час нашої незалежності, ця система – фаховий і аполітичний державний апарат – ще не існує. Її ніхто навіть не починав створювати. Але тільки після цього будуть ремонти доріг чи будинків сприйматися як належна річ, а не як подарунок і ціле національне свято!
Особисто я у Верховній Раді планую працювати у Комітеті з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Безпосередньо планую особливу увагу приділити системі охорони здоров’я, буду сприяти молодіжним ініціативам. Це ті сфери, які закладуть для України міцні підвалини суспільного розвитку на багато років наперед.
А які, на Вашу думку, інші важливі напрямки державної політики потрібно посилити?
Ми повинні продовжувати децентралізацію. Цей процес не лише спростить процедуру прийняття рішень для об’єднаних громад, але й має важливе кадрове значення. Бо через чотири-п’ять років будуть сформовані нові кадри місцевих адміністрацій, які зможуть працювати якісніше, ефективніше. Це покращить весь державний апарат.
Інша сфера, яка потребує постійної уваги – освіта. Маємо процес постійних недозавершених реформ, які насправді руйнують освіту. Наслідки освітніх проблем ми бачимо в університетах, випускники яких не можуть знайти собі добре оплачувану роботу за фахом. Те саме стосується і профтехосвіти, яка тільки починає відроджуватися. До речі, проблеми є навіть у військовій освіті, яка перебуває у занепаді, незважаючи на очевидну потребу в офіцерах.
Знову ж таки, скоро перед Україною постануть великі екологічні проблеми, які треба буде вирішувати негайно – це і сміття, і ліси, і загублені річки, і шкідливі виробництва. А все це впливає на сільське господарство, на якість продуктів і стан здоров’я нації. Треба приділяти увагу цим питанням вже сьогодні, щоб не дочекатись непоправного через декілька років.
І ще одне питання. На Ваш погляд, що потрібно зробити для зміни ситуації на Сході?
Знаєте, я не один рік прожив у Донецьку, приїжджав до українських воїнів, що воюють на Донбасі, неодноразово спілкувався із ними в госпіталях. І я бачу, що наш перший крок має полягати у тому, що ми чітко собі фіксуємо стартові умови: «Донбас і Крим – це Україна», а «жителі на окупованих територіях – громадяни України».
Також маємо чітко визначити собі, хто є нашим ворогом. Я вже розказував, що відмовився від 2 мільйонів доларів за перехід у російський клуб. Але не всі собі усвідомлюють неприпустимість праці на ворога. Декому гроші важливіші за власну гідність.
Тому ми – влада і суспільство – повинні чітко окреслити свої позиції. І далі вже можна працювати над конкретними кроками, що дозволять нам поступово здобувати потрібні результати.