Торгівля чи, може, сільське господарство? Добувна промисловість чи нерухомість? Де зосереджені бізнес-інтереси та з якими фінансово-промисловими групами пов’язані кандидати із партій, котрі мають найбільше шансів для проходу у парламент? А члени яких політичних сил пов’язані із бізнесом, що під час війни торгує із РФ? Дослідив YouControl.

У велику політику часто йдуть не стільки для вирішення проблем народу, скільки для просування власних інтересів. Лобіювання, або ж простіше – вплив на прийняття певних рішень в управлінні державою – це реалії політичного життя більшості країн світу. Та якщо, наприклад, у США це явище існує на законодавчому рівні, воно відкрите та професійне, а лобіст – це фахівець у своїй справі, то в нашій країні зазвичай все це відбувається в тіні кулуарів Верховної Ради чи інших “важливих” кабінетах. Нерідко в цих процесах зустрічається корупція, а потреби населення не враховуються зовсім. Хоча, звісно, не можна стверджувати, що кожен депутат має на меті лише “просунути” якийсь закон, що допоміг би йому чи партнеру збагатитися, отримати певну лояльність чи зручніші умови роботи на ринку.

Наразі, відповідно до різних соціологічних опитувань, зайняти теплі депутатські крісла мають шанси представники таких політичних сил:

1. Слуга народу;

2. Опозиційна платформа “За життя”;

3. Батьківщина;

4. Європейська солідарність;

5. Голос;

6. Сила і честь.

Оскільки все ж точно невідомо, яка кількість кандидатів від кожної партій потрапить до парламенту, то дослідити бізнес-інтереси усієї прохідної частини політсили неможливо, як і всієї партії в цілому. Тож “під приціл” потрапила перша десятка усіх згаданих партій, окрім “Слуги народу”. Від неї розглянуто перших 30 кандидатів зі списку, адже рейтинги політсили в 2-3 рази вищі від конкурентів, тож і кількість депутатів, скоріш за все, буде пропорційно в рази більшою.

Аналітики детально вивчили питання. Розглянули не тільки компанії, де кандидати є власниками, засновниками чи директорами, а й простежили зв’язок через родичів. Не обійшли і питання причетності до фінансово-промислових груп, де ситуація може розгортатись у обох напрямках: група контролює депутата чи депутат має вагу в групі і тому лобіюватиме її інтереси.

Кандидати в бізнесі: заробітки та міжнародна торгівля

Кандидати у нардепи, що опинилися у фокусі дослідження, загалом пов’язані із майже із 1,8 тис. компаній, половина з яких мають точки перетину зі “Слугою народу”. За 2017 рік виручка усіх цих підприємств досягла вражаючих 287,5 млрд грн.

Цікаво, що ці компанії активно працювали із зовнішніми ринками. Їхній експорт за 2018 рік склав 93,5 млрд грн, а імпорт за той же рік – 15,5 млрд грн. Та навіть не ці факти найпоказовіші. Майбутні парламентарі не цуралися торгівлі з країною-агресором – РФ. Винятком стали лише представники “Голосу” та “Сили і честі”. А от кандидати від чотирьох інших політсил 2018 року продали в РФ товарів та послуг на 194 млн грн і закупили звідти на 122 млн грн.

Виручка та міжнародна торгівля компаній, причетних до кандидатів від ТОП-6 партій

Найбільше на експорті в Росію збагатилися компанії, причетні до представників “Опозиційної платформи “За життя”. За попередній рік вони заробили на цьому 123 млн грн, що складає 11% від усіх їх продажів за кордон (і це найвищий показник серед усіх). А от на імпорт з РФ 2018 року найбільше витратив бізнес “Європейської солідарності” – 56 млн грн. А чий бізнес має найбільшу частку РФ в імпорті? Тут лідер “Батьківщина”: закупівлі пов’язаного з нею бізнесу склали 8% від загальної кількості. Хоча майбутні нардепи від ОП “За життя” відстали у цьому показнику лише на 1%.

Галузі та доходи компаній кандидатів

Серед 1,8 тис. компаній, пов’язаних із майбутніми парламентарями, більше 450 займаються оптовою та роздрібною торгівлею та ремонтом транспорту (автівок та мотоциклів). Очевидно, ці галузі мають шанс отримати найпотужнішу підтримку у наступному скликанні Верховної Ради. Вид діяльності понад двох сотень компаній, дотичних до кандидатів, – “Операції з нерухомим майном”. Ще по 138 підприємств з переліку представляють такі галузі, як “Професійна, наукова та технічна діяльність” й “Інформація та телекомунікації”. Водночас окремі партії мають вагомі інтереси і в інших сферах.

У розрізі аналізу бізнес-інтересів важлива не лише кількість, а й масштаби роботи компаній у певних галузях. Адже якщо ці підприємства лідирують на своїх ринках, їхня “вага” буде більш значима. Тож за цим критерієм ТОП-5 сфер, в яких будуть зацікавлені парламентарі, такі:

1. Переробна промисловість.

• Компанії цієї галузі кандидатів від “Слуги народу” 2017 року отримали виручки 71,8 млрд грн;

• “Європейської солідарності” – 28 млрд грн;

• “Батьківщини” – 2,3 млрд грн;

• ОП “За життя” – 1,5 млрд грн.

2. Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря.

• Підприємства, пов’язані зі “Слугою народу”, 2017 року заробили 57,7 млрд грн;

• ОП “За життя” – 7,9 млрд грн;

• “Батьківщини” – 111 млн грн.

3. Торгівля та ремонт транспорту.

• Компанії, пов’язані із майбутніми нардепами від “Слуги народу”, 2017 року отримали виручки 12,9 млрд грн;

• “Європейської солідарності” – 8,3 млрд грн;

• “Батьківщини” – 3,8 млрд грн;

• “Сили і честі” – 14 млн грн;

• ОП “За життя” – 13 млн грн.

4. Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність.

• Компанії цієї галузі кандидатів від “Слуги народу” 2017 року напрацювали на 31 млрд грн;

• “Європейської солідарності” – на 181 млн грн;

• “Батьківщини” – на 52 млн грн.

5. Інформація та телекомунікації.

• Підприємства із цього ринку, до яких причетні потенційні нардепи від “Слуги народу”, 2017 року заробили 2,4 млрд грн;

• від “Батьківщини” – 146 млн грн;

• від “Сили і честі” – 11 млн грн;

• від ОП “За життя” – на 6 млн грн;

• від “Європейської солідарності” – 1 млн грн.

Також варто окремо згадати про вид діяльності – “Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність”. У цьому бізнес-напрямку “зацікавлені” лише дві партії, але компанії, пов’язані зі “Слугою народу”, 2017 року напрацювали в цій галузі аж на 46,7 млрд грн, а з “Батьківщини” – на 48 млн грн.

ФПГ & майбутні депутати

Красномовно вказують на бізнес-напрямки, що відстоюватимуть майбутні депутати, і фінансово-промислові групи (ФПГ), до яких входять або причетні пов’язані із кандидатами компанії.

Кількість у кандидатів в депутати зв’язків із ФПГ

Найбільше зв’язків із ФПГ мають “Слуги народу”. Із найгучніших назв – це групи “Приват” та “Квартал 95”. Зв’язок із першою з них простежується хоча б через Олександра Ткаченка (№ 9 у списку). Він є не лише є гендиректором каналу “1+1”, а й пов’язаний із близько десятьма компаніями з часткою ФПГ “Приват”.

Також, для прикладу, засновниками “Група родини Стефанчук”, пов’язаної із партією, є члени родини радника Президента України, його представника у Верховній Раді та другого номера у виборчому списку Руслана Стефанчука. У шорт-лісті також можна зустріти Михайла Радуцького, котрий є засновником клініки “Борис” та ключовою особою у бізнес-групі родини Радуцьких.

Серед кандидатів “слуги” можна зустріти представників групи родини Шуляк, які займаються нерухомістю та наданням юридичних послуг. Зокрема, Олена Шуляк балатується під номером 13 і очолює девелоперську компанію “Мідленд Девелопмент Україна”, а її чоловік Олександр Шуляк є власником юридичної компанії “Енжіай груп”. Можна побачити представників групи родин Шкрум та Наталуха, у яких є юридичні компанії “ЮКОМ” та ЛІД/ОГ’ЮРІ” і офшор Betal Management Ltd. У списку також бачимо Данила Гетманцева ‒ очільника відомої групи “Юрімекс”. А ще виявлені зв’язки з групою родини Холодових (завод “Ефкон-вікна” та бренд одягу Stella Shakhovskaya), Максима Ткаченка (організація концертної діяльності), “Міста для людей” (нерухомість).

Багато точок перетину із ФПГ має і Опозиційна платформа “За життя”, де можна зустріти багато відомих імен. Зокрема, партія пов’язана із такими групами, як:

• “Група Юрія Бойка” (НВП “Зоря”, НВО “Сєвєродонецький склопластик”, “Київгаз” та інші);

• “Група Вадима Рабіновича” (канал NewsNetwork);

• “Група Віктора Медведчука” (10 компаній сфери нерухомості, АПК та інших, записаних на дружину Оксану Марченко);

• “Група родини Льовочкіних” (ПАТ “Кримський содовий завод”, АБ “Кліринговий дім”, ПАТ “Закарпаттяобленерго”);

• “Група Наталії Королевської” (добування вугілля, металургія, харчова промисловість та агрокомпанії в Криму);

• “Група Нестора Шуфрича” (“Закарпатська консалтингова компанія”, бізнес у нерухомості, агро, ПЕК);

• “Група Сергія Ларіна” (кіровоградські ЗМІ, санаторій “Гірська Тиса”, ресторан-броварня "Ципа");

• “Група Сергія Дунаєва” (СК "Олві");

• “Група братів Козак” (“Галицьке перехрестя” (ринок у Львові), “Керамбуд”, телеканали "112" та "NewsOne").

Проаналізувавши бізнес-зв’язки кандидатів від “Батьківщини”, окрім групи Юлії Тимошенко (сфера інтересів нерухомості, ресторани, видавництво книг та парфумерної продукції), можна побачити ще не менш цікаві родинно-бізнесові переплетення. Сергій Тарута йде від партії під номером 2 і є ключовою особою у групі “Індустріальний союз Донбасу” (провідна корпорація з вироблення сталі). Сьомий номер присвоєний Андрію Кожем’якіну, котрий є тестем екс-нардепа Віталія Коржа і за сумісництвом очільником “Групи родини Корж”. А одразу за ним у списку ‒ ключова особа “Групи Григорія Немирі”, дружина котрого є співзасновником інтернет-каналу Ukrlife.tv. А десятку закриває Валерій Дубіль ‒ один із ключових осіб групи “Європа”, за якою два ринки у м. Прилуки і частина “Троєщинського ринку” у м. Київ.

Бізнес-зв’язок партії “Європейська солідарність” із групою екс-президента Петра Порошенко “Укрпромінвест” нікого не здивує. Кандидати із сусідніх номерів у списку також давно мають свої бізнес-групи: “Група Андрія Парубія”, “Група Ірини Геращенко” (чоловік котрої є засновником компанії “Ю Ей Кепіталз”). Також відкрились зв’язки із “Українською маркетинговою групою” (холдинг Артура Герасимова).

Перший кандидат від партії “Сила і честь” ‒ екс-голова СБУ Ігор Смешко є ключовою особою у групі родини Смешко (компанія “Лагуна” та “Бізнес консалтинг центр”). Під четвертим номером йде співвласник групи “Агродар”, а під восьмим ‒ ключова особа Групи Ірини Сисоєнко (“Картушин Партнерз”, КП “Міськоопринкторг” ‒ ринок в Миколаєві). Крім того, “на балансі” партії Група родини Поживанових.

Найменше, лише дві ФПГ, пов’язані із кандидатами від партії “Голос”: “Група родини Вакарчук” (концертна діяльність, торгівля одягом, виробництво продукції і картону та дерева, нерухомість) та “Василь Кісіль і Партнери” (багатопрофільна юридична фірма).

“Чорне” та “біле” бізнес-інтересів в українському політикумі

Очевидно, що майбутні парламентарі досить близькі до певних сфер бізнесу. Та все ж у такій ситуації більше “зла”, чи “добро” теж має місце?

“Будь-який політик, котрий походить від бізнесу, має певні бізнес-інтереси, котрі намагається задовольнити через парламент чи виконавчу владу. Не завжди така ситуація є відверто негативною, оскільки часто представники бізнесу намагаються дійсно удосконалити регулювання деяких питань. Приклади – зміни щодо акцизу з продажу пального або вільний ринок електроенергії. Такі зміни є позитивними, хоча теж є бізнес-інтересом”, – пояснює Ігор Маркевич, засновник юридичної компанії Amigo Partners.

“Наявність бізнес-інтересів у депутатів не є чимось негативним в своїй суті. Лобіювання – є цілком модерновим механізмом, за допомогою якого відбувається контроль за нормотворчою діяльністю представників народу, депутатів зокрема”, – зазначає Олександр Лємєнов, засновник організації Statewatch.

У той же час, на думку експерта, це явище може перетворюватися в негативне. “В Україні цивілізованого інституту лобіювання немає. Це виливається у порушення антикорупційних практик, коли парламентарі прямолінійно відстоюють персональні бізнес-інтереси або інтереси своїх спонсорів”, – додав він.

Приклади відстоювання таких інтересів наводить Ігор Маркевич: “Про лобізм бізнесу у негативному світлі можна говорити в розрізі законодавчих змін щодо приватних сонячних електростанцій (в інтересах Ахметова), або ж дотування МХП (в інтересах Косюка). Інколи можна зустріти приклади, коли певні політики лобіюють фінансування окремих проектів зі спеціалізованих фондів, а потім “заводять” свої компанії для виконання таких проектів. Зустрічалися випадки виділення коштів на будівництво очисних споруд органу місцевого самоврядування за сприяння народного депутата, будівельна компанія якого потім “вигравала тендер” на будівництво таких очисних споруд. Така ж ситуація спостерігається і щодо дорогах, і щодо об’єктів соціальної інфраструктури тощо”.

В цілому, окрім наведених прикладів, за словами Олександра Лємєнова, перелік галузей економіки, де “процвітає” лобіювання такий: транспорт, фармацевтика, енергетика, промисловість тощо.

Та, виявляється, любіювання в Україні останнім часом почало трансформуватися. І в майбутньому парламенті ці процеси можуть мати інші особливості.

“Верховна Рада втрачає законодавчу ініціативу в економіці та важливих соціально-економічних процесах. Парламенту залишили гуманітарний блок та окремі аспекти зовнішньополітичних відносин. Тому таке явище, як депутатський лобізм, змінить форму. По-перше, депутати-лобісти реалізовуватимуть ділові інтереси або перейшовши на роботу в уряд, або зв’язками з урядом (зокрема, через партійні квоти в уряді). По-друге, у парламенті залишаться лобісти, але основні дискусії перемістяться на рівень комітетів. По-третє, найпотужніше депутатський лобізм найближчим часом відчуватиметься на місцевому рівні, і тут відігратимуть роль як інтереси корпорацій, так і особисті бізнес-інтереси депутата”, – пояснює Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології “Вибір”.

Експерт також додає, що лобізм в новообраному парламенті розповсюджуватиметься як на загальноукраїнський рівень, так і на місцевий. У першому випадку вплив депутатів залишиться у сфері енергетики, банків, IT та в аграрному секторі. Щодо місцевого лобіювання, то воно розповсюдиться на МАФи, ринки (стихійні чи ні) та іншу торгівлю, розваги, кафе-ресторани та забудови.

Тож що робити, аби лобіюванна в Україна не було способом збагачення олігархів та інших представників бізнесу? Забороняти займати владні крісла?

“Не потрібно обмежувати доступ до влади, бо це не відповідає західним підходам і практикам. Скоріш за все, проблему вирішить повноцінне функціонування органів правопорядку (НАБУ, ДБР, Нацполіція), правосуддя (ВАКС, САП-ГПУ, судів загальної юрисдикції) та створення умов для запровадження інституту лобіювання”, – констатує Олександр Лємєнов, засновник організації Statewatch.

Діяти радикальніше пропонує Лілія Брудницька: “Оскільки в принципі неможливо уникнути прямого зв’язку депутатів та інших представників влади з бізнесом, потрібно їх врегулювати і збалансувати так, щоб це не шкодило інтересам МСБ, соціально незахищених осіб та загалом держави. Для цього потрібно розробити та ухвалити закон про лобізм, що навіть у середньостроковій перспективі не буде зроблено. А також узаконити такий механізм, який би робив невигідним переслідування власних ділових інтересів на виборних та державних посадах. Наприклад, передбачити податок на майно і активи владних осіб на рівні 90%, причому податок діяв би протягом всієї каденції людини при владі і розповсюджувався і на членів родини та пов’язаних осіб. Це, звісно, занадто жорсткий варіант, але міг би бути ефективним бодай перші рік-два. Тоді б електорат побачив, навіщо насправді кандидати балотуються у депутати”.

Очевидно, що наразі потрібно обирати депутатів, які мають бізнес-інтереси і, в кращому разі, при лобіюванні будуть їх поєднувати із потребами населення. Тож вибір кожного українця має бути зваженим і обгрунтованим, аби ці інтереси не принесли індивідуальної вигоди одним та шкоди іншим.

Як знайти прямі бізнес-зв’язки кандидата?

Дізнатися актуальний перелік компаній, з якими напряму пов’язаний кандидат у депутати, можна досить легко. Для цього в пошуковій стрічці системи YouControl потрібно ввести його ПІБ та застосувати фільтри “Без історичних даних” і “Засновники та керівники”. При перегляді конкретних юридичних осіб, перелік яких знаходить система, варто звернути увагу на окремі деталі (адреса, приналежність до ФПГ тощо), аби уникнути плутанини із однофамільцями.

YouControl