У публікації «На службі у «вагнерівців» він робить висновок, що скандал із проведенням спецоперації «вагнерівці» був необхідним для створення напруги у суспільстві та збільшення недовіри до президента України Володимира Зеленського. Василь Расевич пише:

«Якщо уважно проаналізувати різноманітні «активності» навколо справи «вагнерівців», то стає очевидним, що боротьба проти президента Зеленського та його курсу знову обʼєднала Росію, ПЄС Порошенка та проросійську ОПЗЖ. Виявилось, що всі актори цієї історії сподіваються на провал теперішньої влади в Україні. Сподіваються кожен по-своєму, але насправді перебувають в орбіті російських розробників сценарію. Про патріотизм тут не йдеться. Як і про державний інтерес. Тут однозначно домінує «шкурний» інтерес залишитись у владі. Будь-якою ціною залишитися флібустьєром на державних фінансових потоках. Тому українцям треба памʼятати, що успіх цього кодла – це поразка України.»

Можна по-різному ставитися до діяльності українських спецслужб, але відомо достеменно одне, що вони прогресують, проводять надзвичайно цікаві та зухвалі операції. І без підтримки президента це неможливо. Доцільність, час та спосіб затверджує президент держави та міністр оборони. Звісно будь-який витік інформації шкодить насамперед операції та репутації спецслужб та стає інформаційною бомбою для звинувачення української влади у той чи інший спосіб.

Спецоперація українських спецслужб зі залученням пасажирського літака з цивільними особами на борту посіяла б величезну недовіру до України у світі – вважає пан Расевич.

«Пригадаймо, як негативно відгукнувся світ на факт примусової посадки літака з білоруським блогером Протасевичем на борту у Мінську. По-перше, подібна аналогія прямо видає в задумі з «вагнерівцями» методику російських спецслужб. Уже тільки це вказує на те, що «спецоперація» насправді могла бути задумана десь на Лубʼянці в Москві. Додатковим доказом тому є реакція з розкручування її російськими пропагандистськими медіа. А по-друге, це на довгий час закріпило б за Україною імідж держави-терориста. Якщо ж припустити, що «спецоперація» могла закінчитися десятками, якщо не сотнею жертв серед пасажирів, то за рівнем токсичності вона дорівнювала б справі вбивства журналіста Гонгадзе. Коли західний світ надовго відвернувся від України, залишивши її на поталу Росії. Ось таким міг бути результат проведення операції українськими спецслужбами».

Також, хочеться нагадати усім про спроби тиску іноземних країн на українську владу ще у далекому 2002 році. Так, 1 жовтня 2002 у зв’язку з визнанням американським урядом автентичності записів, згідно з якими президент Кучма надав дозвіл на нелегальний продаж радарних систем Іракові, Державний департамент США вирішив переглянути політику щодо України, а особливо стосовно президента Кучми, та тимчасово призупинив надання Україні 54 мільйонів американської урядової допомоги. Скандал довкола «Кольчуг» позначився вже й на процесі асигнувань допомоги Україні на 2003 бюджетний рік. Проте, згодом Державний секретар встановить, що з 11 вересня 2001 року влада України не створювала умов та не сприяла передачі зброї до Іраку. Ці звинувачення виявилися пшиком, але мета була досягнута - Захід відвернувся від скомпрометованого Кучми і наблизив його до Росії.

Так, кому зараз потрібно хитати Україну і навіщо. Наше завдання як громадян цієї держави триматись разом, бути єдиними у збереженні незалежності та добробуту громадян. А свій вибір необхідно свідомо реалізовувати під час виборів влади.

Маркіян Войтович для Leopolis.news