5 липня ц.р. Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові заборонив діяльність Комуністичної партії України й передав майно, кошти та інші активи КПУ, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Я особисто мав честь представляти на цьому судовому засіданні одну з третіх осіб – Українську республіканську партію, як заступник голови. Адже у нас з КПУ свої порахунки. УРП виникла як перша політична партія на противагу монополії КПУ-КПРС ще у 1990 році. Всі ці роки ми добивались заборони цієї злочинної організації. І побувати на засіданні, де в домовину компартії вганятимуть осиковий кіл – отримати сатисфакцію й моральне задоволення.

Судове засідання відбувалося в будівлі на вул. Саксаганського, 13. Головував на засіданні суддя В.Улицький. Допомагали йому вершити правосуддя судді С.Кузьмич та З.Матковська. Від Мін’юсту, позивача у справі, виступала Юлія Адам, начальник управління судово-претензійної роботи, за спиною якої нещодавні заборони 11 проросійських партій. В режимі відеоконференції був залучений представник СБУ (третя особа). Дивно, але з невідомих причин на засіданні не було представників ВО “Свобода” і Радикальної партії О.Ляшка (обидвоє - треті особи). Були від третіх осіб також відсутні представники ГО “Воля-Громада-Козацтво” і Віктор Борківський. Так, що за всіх третіх осіб мені довелось “віддуватись” одному.

Я, зокрема, виступав у дебатах і наголосив на тому, що під керівництвом комуністичної партії останні сто років вчинялись всі злочини на українській землі. Так, бойові загони комуністів – червоноармійці знищили у 1920 році нашу першу незалежну державу у новітній історії – Українську Народну республіку. На руках комуністів кров закатованих чекістами українців у часи червоного терору і замордованих у часи трьох голодоморів. І в час радянської окупації комуністи знищили близько 30 млн українців …

Але мій полум’яний виступ обірвав голова засідання, заявивши, що діяння комуністів всім добре відомі. Після цього суд залишився ухвалювати рішення, а ми з представником Міністерства юстиції чекали вердикту за дверима. На душі було спокійно. Ми не сумнівались, що судді задовольнять позов про заборону КПУ. І ми не помилились.

Чомусь на засіданні не було представника відповідача, якому було оголошено вирок. Комуністи, мабуть, і далі сподіваються затягувати справу, що вони успішно робили протягом восьми років. Засідання було відкритим, але у залі не було ні представників громадськості, ні журналістів. Не було й пікетувальників під судом через воєнний стан. Але суспільство, вочевидь, охололо до цієї справи.

Адже нещодавно у Верховній Раді з “помпою” повідомлялось, що 16 травня 2022 року Комуністична партія України вже була заборонена Окружним адміністративним судом м. Києва. Але, насправді тоді було лише припинено діяльність КПУ, що на думку юристів не одне і те ж. Суть в тому, що позов готувався на недосконалому законі про декомунізацію. Бо, останній передбачає припинення діяльності політичних партій, а не їх заборону. Але тільки заборона тягне за собою можливість конфіскації майна і партійних фінансів, що і було зроблено цього разу з посиланням на більш досконалі закони.

Отож, діяльність КПУ заборонена назавжди! Хто зна? Апеляційна скарга на рішення Восьмого апеляційного суду може бути подана до Верховного Суду протягом двадцяти днів.