logo
10/03
08/03
03/03
12/02
08/02
06/02
03/02
15/01
20/12
11/12
03/12
25/11
22/11
17/11
2 ...

ЛІЦЕЙ БОГУНА: ЧОМУ ЗАМІСТЬ ГОРДІЙЧУКА – КАМАЛОВ? | Блог Ростислава Новоженця

28-10-2023 18:334124

ЛІЦЕЙ БОГУНА: ЧОМУ ЗАМІСТЬ ГОРДІЙЧУКА – КАМАЛОВ? | Блог Ростислава Новоженця

24 жовтня ц.р. у Київському військовому ліцеї  імені Івана Богуна відбувся урочистий ритуал прощання з Бойовим Прапором Героя України генерал-майора Ігоря Гордійчука та передача бойового стяга новопризначеному начальнику Ліцею – полковнику Євгену Камалову. Про це днями повідомили в АрміяINFORM (онлайн-медіа Міністерства оборони України) та ще деяких інтернет-виданнях.

Водночас сам факт зняття з посади начальника Ліцею легендарного І. Гордійчука, який відбувся декількома тижнями раніше, а саме – 3 жовтня ц.р., і призначення на цю посаду маловідомого Є. Камалова засобами масової інформації чомусь не висвітлювався. Хоча відповідно до Статуту Ліцею така ротація могла відбутися не інакше як за наказом Міністра оборони України Рустема Умєрова і мала б бути публічною.

Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук очолював Київський військовий ліцей імені Івана Богуна понад 7 років. Він був призначений на цю посаду 2016 року ще під час проходження реабілітації після тяжкого поранення, отриманого наприкінці серпня 2014 року (виходу з Іловайська). Ігор Гордійчук – 50-літній українець, родом із Рівенщини, кадровий військовий.  В останнє десятиріччя був заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, офіцером  Головного командного центру Генерального штабу України. Брав участь в операціях під час АТО, очолював спецзагін, командував боями по зайняттю Савур-могили. На посаді начальника Ліцею вміло здійснював військово-патріотичне виховання молодого покоління. Відзначився демонтажем пам’ятника російському полководцю О. Суворову перед будівлею Ліцею і підготовкою до встановлення на тому місці пам’ятника видатному українському військовому і державному діячу, козацькому полководцю Івану Богуну, ім’я якого носить Ліцей.

Полковник Євген Камалов донедавна був начальником кафедри військової підготовки Національного університету оборони України, доктор філософії. До того обіймав керівні військові посади у навчальному танковому батальйоні, однак, у воєнних діях безпосередньої участі не приймав. Йому - 39 років, родом з Монголії, де його батько проходив військову службу. В інформаційній довідці зазначено, що він – українець. Проте, саме прізвище Камалов – тюркського походження, серед його носіїв – башкири, татари, росіяни, але найбільше узбеків (навіть депутати Верховної Ради СРСР та Узбекистану, перший секретар ЦК КП Узбекистану).

Як так трапилось, що в умовах війни з посади начальника у престижному військовому закладі, кузні молодих військових кадрів, знімають легендарного бойового генерала, Героя України, українця за походженням, патріота Ігоря Гордійчука? А на його місце призначають Євгена Камалова – особу без бойового досвіду, невідомого етнічного походження і політичних переконань, зате з «душком рускава ваєннава па батє»? Кому на руку така кадрова політика? Мабуть, новому міністру оборони Рустему Умерову, караїму чи кримському татарину за походженням, який підбирає собі подібних. Але у жоднім разі це – не на користь Україні!

На жаль, такі «дивні» призначення, передусім на керівні військові посади в Україні, у час війни з московією  – не виняток, а система! От, лише короткий витяг з доступного переліку осіб з російськими прізвищами на сайті Міноборони України: Калмикова Н., Кліменков Д. – заступники міністра, Наєв С. – командувач ОС ЗСУ, Затолкін С., Жигунов В. – заступники  Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Бахтіярова М. – гендиректор Директорату економічного аналізу і планування, Ширалієв Р., Молчанов С. – начальник і заступник начальника Мобілізаційного відділу, Сисолятін Д. - начальник відділу управління кар’єрою та комплектування офіцерами посад тощо.

Це ті, що – «нє лохі» і «какая разніца», а українці в цей час масово кладуть свої голови на фронті!