1 листопада у День Західноукраїнської Народної Республіки чимало свідомих галичан-українців відвідують, зокрема, Личаківський цвинтар у Львові аби вклонитися праху визначних діячів ЗУНР.

Тут передусім покояться такі визначні постаті як Президент ЗУНР Є.Петрушевич і командир Листопадового зриву Д.Вітовський:

ЄВГЕН ПЕТРУШЕВИЧ (03.06.1863, Буськ – 29.08.1940, Берлін) - український громадсько-політичний діяч, правник, доктор цивільного і церковного права. Президент Української Національної Ради ЗУНР (19.10.1918-01.11.1918), Голова Української Національної Ради ЗУНР (01.11.1918-22.01.1919), Диктатор ЗУНР (09.06.1919-15.03.1923).

ДМИТРО ВІТОВСЬКИЙ (08.11.1887, Медуха, Ів.-Фр.- 02.08. 1919, Ратибор, Польща) - український громадсько-військовий діяч, політик часів Габсбурзької монархії, військовик і літератор, письменник, сотник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник УГА, начальний командант Української Галицької армії, один з організаторів Листопадового чину та Української Галицької Армії. Державний секретар військових справ ЗУНР.

Є.Петрушевич помер власною смертю, а Д.Вітовський загинув в авіакатастрофі. Обоє були поховані в Берліні. Одночасно були перепоховані на Личакові 1 листопада 2002 року.

І ось рівно через 20 років від перепоховання, в 104 річницю ЗУНР, у Львові “забули” вшанувати пам’ять цих двох визначних українців. Сьогодні на могилі Д.Вітовського, принаймні до 19:00 не було запалено жодної поминальної свічки. До цього часу хтось запалив лише дві лампадки на могилі Є.Петрушевича і поклав офіційний синьо-жовтий букет квітів. Ось і все вшанування цих велетів у високопатріотичному Львові. Не такої пошани вони заслужили!

Народ заклопотаний виживанням, чимало мешканців ховаються від війни по селах і закордонах, кращі з кращих воюють на сучасній російсько-українській війні. Можливо ця війна, як клин клином, вибиває нашу пам’ять про події столітньої давнини й перемикає всю увагу на новітніх героїв?

А де ж влада, центральна і місцева? Це, що змова чи гра в політичну амнезію? Де депутати львівських міської та обласної рад? Та поклади кожен з них бодай квітку до могил діячів ЗУНР і запали хоч би по одній свічці пам’яті – це був би яскравий вияв солідарності з боротьбою за українську державність понад сто років тому на наших землях! А так що: до виборів далеко, можна і розслабитись. А де ж наша хвалена освітянська спільнота, де наші бюджетники? Чому на могилах героїв ЗУНР не видно молоді - ні учнів, ні студентів!?

Так державу не будують! Коли ти вистрелиш у минуле з пістолета, воно вистрелить у тебе з гармати. Не пошановане минуле уже стріляє у нас і не лише з гармати!