Рада постала в період розпаду Австро-Угорської імперії для втілення на землях Галичини, Буковини й Закарпаття права на самовизначення українського народу. До її складу було залучено впливових українців з цих земель - всіх депутатів обох австрійських палат (Палати послів і Палати Панів), послів крайових сеймів Галичини й Буковини, представників єпископату та по троє представників від українських політичних партій. До Ради було кооптовано видатніших позапартійних фахівців, представників молоді, а також проведено довибори від повітів та міст.

Окремо було виділено місця для представників національних меншин. До Ради планувалось ввести 226 членів: з них (пропорційно до відсотка від загальної кількості громадян) українців - 160, поляків - 33, євреїв - 27, німців - 6. Оскільки національні меншини своїм правом не скористались, то Українська Національна Рада стала водночас законодавчим і представницьким органом лише українців. Склад Ради у кількості 150 осіб було урочисто затверджено Конституантою – представницькими зборами (500 осіб) в Народному Домі у Львові.

Наступного дня 19 жовтня 1918 року Українська Національна Рада проголосила незалежну українську державу, яка згодом отримала назву - ЗУНР (Західноукраїнська Народна республіка).

Українська Національна Рада (1918) не виникла на порожньому місці, а перейняла назву від української організації в Петрограді, що діяла у квітні-липні 1917 року.

Українська Національна Рада (1918) мала і своїх послідовників з аналогічною назвою: представницький орган українського населення Галичини (1941-1942); політично-громадське надпартійне утворення передпарламентарного типу, створене в Києві ОУН(м) (1941); законодавчий орган у системі державного центру Української Народної Республіки в екзилі, створений в результаті порозуміння українських партій (1948-1992).

Існували також ради з подібною назвою – Всеукраїнська Національна Рада: ВУНР (1920-1921) та ВУНР (1944-1946), створена внаслідок об'єднання Української Національної Ради у Львові, Української Національної Ради у Києві та Центральної народної ради Карпатської України.

Але чи є в сучасній Україні політичний орган, який представляє інтереси українців? Верховна Рада України наче б то представляє інтереси громадян України всіх національностей, але українців там пропорційно значно менше, ніж за переписом населення. Скажімо Меджліс кримськотатарського народу представляє інтереси кримських татар, Об'єднана єврейська община України (ОЄОУ) – інтереси євреїв в Україні тощо. У 2004 році було створено Демократичне об'єднання «Українська Національна Рада» з претензією на тяглість історичних традицій. Але оскільки ДО УНР взяло на себе місію представляти інтереси українців, але вважає такими усіх громадян України, то це радше невдала спроба підмінити собою парламент України.

То коли ж в Україні постане громадсько-політичне об’єднання, яке представлятиме інтереси Етнічних Українців в Україні, яке захищатиме права українців на власній землі? Стан українства в Україні цього потребує ТЕРМІНОВО! Бо для чого і для кого тоді проголошувалась незалежність України у 1991 році?