Нашу увагу підприємство привернуло тим, що сміливо інвестує у розвиток садівництва, створює нові робочі місця та сплачує податки. Підприємство розпочалося у 1996 році з саду у 10 гектарів, а через 30 років вже є сучасним підприємством з вирощування яблук. В планах – розширення саду та створення переробних потужностей.

Власник саду, Михайло Григорович, народився у 1954 році на Стрийщині Львівської області, де прожив і працював все життя. Закінчив Стрийський технікум сільського господарства. У цьому ж технікумі розпочав свій трудовий шлях, працюючи майстром з обслуговування сільськогосподарської техніки.

Михайле Григоровичу, як саме виникла ідея створення такого бізнесу?

Близько 20 років назад, працюючи в Італії, я одного разу потрапив до господарства, яке належало родині декілька десятиліть. Вони там всією родиною працювали, та наймали ще сезонних робітників з місцевих мешканців. Збирали і переробляли не лише власний врожай, але й купували продукцію інших виробників з сусідніх міст. Виробляли все: олію, оцет, вино, соки. Я був вражений. З того часу це стало моєю мрією і весь час, працюючи в Італії, виношував ідею створення такого сімейного бізнесу на Львівщині.

Хто з родини приймав участь у створенні саду?

Ніхто! (сміється). Я сам все робив. Старший син Ігор працює у Києві у правоохоронних органах. Він дуже далекий від сільського господарства і йому це взагалі не цікаво. Молодший Андрій також був не в захваті, він у своїх справах. Можливо, згодом, як підприємство виросте, вони змінять думку. Але поки що я й сам даю непоганий результат.

Який саме бізнес був у Вас в Італії?

Перевезення. Багато українців цим займалося. Італійці не дуже працьовиті, люблять відпочивати, та й не дуже пунктуальні. А ми вміли робити швидко і вчасно. Клієнтів було багато, і не лише в Італії, а й по всій Європі. Гроші заробляли, але ж все одно хотілося додому.

Але ж після повернення з Італії Ви не відразу зайнялись садом.

Я повернувся з дружиною до України як тільки побачив, що економіка країни пішла вгору. Ще до повернення разом із знайомим почали потроху заробляти на торгівлі банківськими металами. Це ж як раз був період валютної лібералізації. Заробив трохи грошей, а з голови все не виходила мрія про сімейне господарство. Сад в мене був, але невеликий - лише 10 гектарів. Для того, щоб запустити потрібні були знання. Я сільгосптехніку розумію досконально, але з агрономією не дружив. Займався самоосвітою, вивчав досвід інших господарств. Потрібні були чималі інвестиції.

Як започатковувся сад?

У мене були 10 гектарів саду з давніх давен. Засадив ще у 1996 році. Коли поїхав до Італії, сад ледве виживав, і сам по собі працював на межі окупності. Продавали яблука на місцеві ринки. Без належного підходу, систем поливу, агрономії, догляду, цей бізнес не може бути прибутковим. А мені вкрай важко були дистанційно керувати. В ті часи ще не було таких технологій. А як повернувся, стало краще. Так було поки не почали вкладати кошти в розширення і технології в 2017 році.

У ЗМІ згадували, що ви знайшли інвестора.

Так, пощастило. Познайомився з людиною, з якою розмовляли однією мовою, сходилися у поглядах. Він позичив підприємству кошти в обмін на пільги при реалізації продукції. Ця позика дозволила нам взяти в оренду більші площі та значно розширити сад, проте вже із запровадженням сучасних технологій вирощування. Протягом 2017-2019 років збудували овочесховище з можливістю зберігання 2000 тон, а також запустили лінію сортування яблук. Овочесховище гарантувало зовсім інший рівень прибутковості.

Які плани на майбутнє?

Ой! (сміється) Плани дуже великі. Хочу запустити переробку – те, що дає справжні прибутки. Починати буду з соків, але відразу ставимо собі високу планку – виключно екологічно чиста продукція, що відповідатиме найвищим вимогам якості. Продукція має бути експортно-орієнтована. В цьому бізнесі не можна залежати лише від внутрішнього ринку.

Як вирішимо з соками, плануємо оцет, джеми тощо. Але до цього ще дуже далеко. Підприємство побільшало. З людиною, що надала позику, прийняли рішення про його вихід з бізнесу, тому маю повернути кредит аби дихати легше. Ми вже заробляємо, але всі кошти реінвестуємо у розширення саду та виробничих потужностей з переробки.

Які наразі бачите проблеми для свого бізнесу?

По-перше, це сільське господарство, тут є сезонність і темпи розвитку повільніші за виробництво. По-друге – кадри. Багато розумних та працьовитих людей поїхало з України і працюють за кордоном. Від нас до Польщі їхати аж нічого, а різниця в зарплатах значна. По-третє, це недостатня державна підтримка сільгоспвиробників з боку держави у порівнянні із сусідами. Наше підприємство орієнтовано на експорт, але ж у Європі дуже жорстка конкуренція. Ну і особисте – це вік. Мені не 20 років, хотілося б вже й відпочити. Тому сподіваюсь, що сини згодом допомагатимуть.

Плануєте опановувати інші напрямки?

Ще в 2018 році я вклав трохи грошей у вирощування лохини. На мій погляд непогана диверсифікація, знову ж таки – експортна продукція. Придивляюсь до зеленої енергетики – тут базові незначні інвестиції та є програми державної підтримки та міжнародні кредитні програми.