Правда - це найважче, на що нам потрібно піти, щоб життя стало легшим. Не колись - а зараз. Ми витрачаємо багато слів на те, на що не маємо впливу, а потім залишаємося мовчати там і тоді, коли впливати можемо і мусимо. І не потрібно шукати людським діям ніяких пояснень. Всі добре розуміють, що вони роблять - тільки не розуміють чому після цього стає гірше. А гірше через те, що вибір наш зупиняється частіше на тому, що краще, а не на тому, що правильно.

Охочих бути обманутими зупинити неможливо. Лише правда породжує реальність. Схеми, договірняки, хабарі, зрада - така вона, реальність. Коридори влади ведуть у лабіринти корупції ...

Мені здається, надто довго суспільство в масі своїй толерувало все те, що відбувалося там «нагорі». Ілюзорне покращення рівня життя, коли паралельно розпродавались і дерибанились реальні багатства України, не спонукало людей до реальних зусиль - аналізувати свій вибір на виборах, контролювати владу, ставити незручні запитання.

Нам кажуть - ворог у кремлі, а він тут, під носом. Внутрішня росія продовжує гнити і рокладати здорове тіло країни.

Поточні справи в державі є зайвим підтвердженням простої істини: суспільство, яке змирилося з наслідками попередніх окупацій, не зможе успішно протистояти наступним. Тому нація - українська нація - має від’єднатися від тієї держави, котру нам побудували плоди попередніх окупацій. Це - держава не наша і нашою ніколи не буде.

Україна досі жива лише завдяки логіці одержимості та культу жертовності. Наше лише те, що увійшло в гени. Тож – відкинути і почати будувати своє зі своїх і для себе. Втеча від цієї реальності - це перегони, які ми ніколи не виграємо.

Олег ФИЛИК, доктор філософії з політичних наук