Ми всі з часом виховуємося життям однаково. Проте лише дві важливі речі повинні статися з людиною, щоб вона здалася - розчарування і зневіра. Якщо один за одним розчаровуватись у людях - скоро нам не буде з ким жити, кому довіряти і в кого вірити...

Жити серед людей - значить прощати і розуміти. І тут почуття власної/національної гідності є дуже корисним психологічним механізмом, який дозволяє виявляти стратегічні загрози і не стати ментальним інвалідом.

Запитаймо себе: що є війна і політика – правильно, стратегія. І хто не розуміє стратегічних загроз, той не може мати влади і воювати. Упродовж віків українська політична і військова еліта системно нищилася до ноги, а тих, хто мовчки за цим спостерігав і споглядав, потім пускали на фарш, методично й цинічно позбавляючи їх всього, що вони собі накопичили ціною приниження і вичікування кращих часів. Ті ж самі групи тепер пильно стежать, щоб рештки нації, які зберегли поняття честі і стратегічного мислення, поменше "виступали" і не будили в народі гідності та не заважали "окончатєльному рєшенію украінского вопроса”.

Коли вождя африканського племені з іменем Калі етнографи запитали, що таке Правильно, а що таке Неправильно, що таке Добре, а що Погане, той відповів, що Добре - це коли він вкрав корову, а Погано - це коли в нього вкрали корову. Так що з тих часів нічого в українській політиці та й у владі заголом не змінилося. І той, хто очевидні злочини воліє називати помилками - вже на боці злочинця.

Пам'ятайте про це наступного разу, коли побачите наших обранців у залі Верховної Ради в біленьких маєчках з написом “Маємо право на помилку”. Одні країну життям бережуть, інші законом продають.

Так - війна між двома правдами є найбільш жорстокою. Але воюють на ній лише ті, які не розуміють, що двох правд просто немає і ніколи не було. Совість і жадібність ніколи не прокидаються разом.