Дарка Горова – колишня львів’янка, яка тепер мешкає у столиці та мандрує всім світом. Вона працює редакторкою та авторкою текстів на сайті про подорожі.

Вітаю тебе на львівському сайті. Часто тепер буваєш у Львові? Яким тобі видається рідне місто з віддалі різних країн?

Вітаю! У Львові буваю кілька разів щороку. Я знаю, що львів’яни часто критикують своє місто, але з боку видається, що воно – чи не найбільш прогресивне в Україні. Це вже така аксіома: якщо якась новаторська, передова ідея з’являється в Україні, імовірно, львів’яни беруть участь чи повністю втілюють її! Мені дуже подобається, як багато хороших ініціатив з’являється у Львові: мистецьких, туристичних, патріотичних, громадських. Також у Львові – стильні, ввічливі люди, які поважають традиції і сімейні цінності, красиві квартири зі смаком в оренду, багато європейських практик.

На твоїй сторінці в соцмережі я побачила чимало світлин із різних країн: відомих, екзотичних, незвичних. Як ти почала мандрувати і чому?

Я подорожую, скільки себе пам’ятаю. Ще в школі сама, а в університеті з друзями їздила Україною: плацкартами, електричками, автостопом – на що грошей вистачало. Місця, які залишилося відвідати на Батьківщині, можна порахувати на пальцях. Коли вдома стало тісно, я почала їздити в сусідні країни, тоді – далі в Європу. Доволі довго жила в Німеччині та Словенії. А потім чоловік відкрив для мене Азію – і тепер це наш улюблений сімейний напрямок.

Я займалася йогою і медитацією в Індії і там зробила панча-карму – аюрведичне очищення організму. На острові Борнео ми були в тоді ще найбільшій печері світу і плавали в «торнадо» з баракуд. На Яві піднімалися на вулкани і знайомилися з видобувачами сірки – це одна з найважчих професій у світі. На Філіппінах пірнали з китовими акулами та стрибали з водоспадів. Об‘їхали на мотоциклі всю Шрі-Ланку і Північ Таїланду, а на одному з тайських островів чоловік мені освідчився.

Також знаю, що, крім чудових емоційних світлин, ти встигла народити дитину і навіть узяти її з собою в мандри. Як це було?

Так, наш син народився на острові Балі в Індонезії. Нині цей острів дуже на слуху, в інстаграм багато красивих фото з гарними дівчатами. Але Балі значно глибше і цікавіше, ніж просто фотогенічна картинка. Навіть якщо говорити лише про пологи, вони в одній балійський клініці справді унікальні – дуже м’які, максимально природні, без втручання, якщо тільки воно не вкрай потрібне. Я народжувала у ванні зі свіжими квітами, горіли свічки, а акушерки – американки, австралійки, індонезійки – співали красиву пісню. Це справді містичний досвід, який я пам’ятатиму все життя.

Назви мені три важливі речі в житті, які допомагають тобі в будні та свята.

Назву не речі. На першому місці – Бог, на другому – чоловік, на третьому – все інше: подружки, йога, чашка смачної кави, гарна книжка, покопирсатися в землі біля своїх квітів, ну і, звісно, мандри.

Дякую за розмову. Принагідно можеш побажати щось читачам сайту і львів’янам зокрема.

Львів’яни дуже активно подорожують, але я все одно бажаю їм красивих та цікавих мандрів. Й особливо бажаю частіше їздити Україною. В дорозі завжди починаєш цінувати те, що маєш, а також це хороша нагода «себе показати», змінити стереотипи – розповісти іншим те, чого немає в ЗМІ, наприклад.