2020 рік має бути останнім роком проведення адміністративно-територіальної реформи – «реформи децентралізації». І місцеві вибори, заплановані на осінь, мають вже відбуватися на новому законодавчому підґрунті. Щодо Львова – яким він має бути? Громіздка конструкція «Великого Львова» чи форма ОТГ? Говоримо з громадською активісткою Наталією Тимчій.

Так, за 90 днів до виборів має завершитися процес децентралізації. Як не прикро, але Андрій Іванович згаяв час останніх 5 років для перемовин з громадами довколишніх селищ щодо львівського ОТГ. Цей процес зайшов у безвихідь: міський голова намагається запрошувати сільських голів, аби презентувати їм агломерацію і які позитиви від ОТГ вони отримають. Але! Навіть поєднання цих слів, цих понять викликає заперечення: агломерація і ОТГ – це зовсім різні речі.

Дозвольте я нагадаю, що таке агломерація, яка, по суті, у нас уже давно є: Винники, Брюховичі та Рудне. Ми існуємо в агломерації з ними, виділяємо кошти на їхню інфраструктуру, вони навчаються і працюють у Львові, обирають разом з нами міського голову та депутатів міської ради Львова, але разом з цим мають статус свого міста чи селища. Це і є агломерація, не закріплена на законодавчому рівні. Добра вона чи погана, але ми можемо використовувати цей досвід.

Щодо ОТГ, то я хочу наголосити і пояснити нашим мешканцям: ОТГ – це єдиний бюджет, єдина рада, єдина вдала на всіх. Агломерація – це різні бюджети, різні ради, різні влади, які між собою співпрацюють. Наприклад, ми вам робимо проєкт каналізації, а ви віддаєте нам шматок місця для поховань. Чи потрібно розширятися Львову? Потрібно. У нас уже немає де ховати померлих. У нас не вирішено питання сміттєпереробного заводу. Та багато інших невирішених питань для Львова, який розбудовується і розростається – подобається нам це чи ні – але це факт, який потрібно всім прийняти і зрозуміти.

Тому я прошу чітко наголошувати: ОТГ й агломерація – це два різні питання. Навіть самі журналісти через незнання часто вводять в оману читачів: агломерація – це співпраця громад, маятникова міграція, 180 тисяч приїздять до нас на 5 робочих днів, 80 тисяч на вихідні приїжджають на відпочинок до Львова. Їхні діти ходять до нас у садки, школи і це все нормально.

А хіба це не пережиток минулого? Станом на сьогодні законодавчо затверджено лише ОТГ.

Так, якщо брати український досвід, то питання агломерації було лише ініціативою деяких партій та депутатів. Але у світі є багато успішних агломерацій, найвідоміші – Нью-Йорк або Лондон.

Я постійно зіштовхуюся з нерозумінням процесу агломерації. Це спонукає нас організувати круглий стіл, на який я запрошую 25 лютого, де зберуться фахівці галузі, громадські діячі, щоб обговорити це питання. Також ми хочемо запросити політиків, щоб вони могли поспілкуватися і вирішити, як краще співпрацювати. А співпрацювати ми мусимо! Усе одно Сокільники повезуть своїх дітей у львівські школи та гуртки, все одно Львів розширяється, все одно податки платити треба там, де працюєш. Рішення потрібно приймати разом.

Чи не запізно проводити круглі столи, адже наприкінці лютого уряд затвердить остаточні перспективні плани щодо децентралізації?

Ні, не пізно. Незважаючи на те, буде чи не буде існувати ОТГ, ми можемо вибудовувати цю співпрацю в агломерації.

Неформально? Адже навіть згадані Винники на той момент будуть уже у складі якогось ОТГ?

Для того, щоб Винники створили своє ОТГ або увійшли в склад якогось іншого ОТГ, вони повинні спершу вийти з меж Львова. А для цього потрібно мати рішення міської ради Львова, якого немає.

Це все – наслідок того, що не було проведено правильної інформаційної кампанії: місто не проводило перемовин, а область – проводила, але щоб ізолювати місто від усіх. Що всі чули? «Як жахливо бути поглинутим Львовом, у нас заберуть землю!». А потрібно було шукати вирішення за столом переговорів.

Ви наголошуєте на проблемі браку роз’яснювальної роботи раніше. Але нині Андрій Іванович активно презентує програму, в якій обіцяє прилеглим селам якісне транспортне сполучення, новітню освіту, медіатеки, сучасне медичне забезпечення тощо. Чому ж мешканці сіл не погоджуються на приєднання?

Усі ці плюси вони побачили лише вчора. Позавчора вони їх не знали. Вступати чи не вступати – вирішую не я і не ви, вирішують самі мешканці сіл і громад. І будь-яке об’єднання має бути добровільне – має бути процес обговорення. Хоча… Рудне досі не каналізовано, а у Винниках немає ЦНАПу. Громади все зважують, аналізують і роблять висновки. До 1 липня має завершитися процес, і після цього ми маємо зрозуміти, яка конструкція Львова й навколишніх ОТГ, і залежно від цього буде формуватися відповідна кількість округів і їхніх представників під місцеві ради.

Але в усій цій ситуації ми повинні не тільки інтереси довколишніх сіл враховувати, а й львів’ян.

Звісно. Я – корінна львів’янка. Чи хочу я віддавати місця в нашому садку, куди ходять мої діти, для дітей Солонки, чи кошти з недобудованої лікарні на мешканців Малехова? Так, і в мене є певні сумніви. Але я розумію, що загальне благо – вище за індивідуальне. І якщо трапиться так, що за 10 років ми можемо захлинутися у власному смітті, то варто сьогодні розставити правильні пріоритети: бути в смітті чи віддати шмат бюджету на розвиток сусіднього села. Коли ухвалять закон наприкінці лютого, наше завдання – пояснювати громаді, що в тому плюс, а що – мінус, і як цей мінус поправити. Я впевнена: нема проблем, які не можна вирішити. Питання агломерації потрібно вирішувати за столом перемовин.

Розмовляв Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news