Секс-скандали, корупція та купи грошей: справжнє обличчя «радикала» Ляшка

Шахрай, арештант і «акула жовтого пера»: початок кар’єри Олега Ляшка

Політична кар’єра «радикального» українського політика Олега Ляшка розпочалася з жовтої преси й активно супроводжувалася секс-скандалами та тюремними ув’язненнями.

Почавши змолоду співпрацювати з «Радіо Свобода», юний виходець з дитбудинку Ляшко розпустив чутки, що нібито є позашлюбним сином тодішнього голови Ради Міністрів УРСР Олександра Ляшка. Такі «родинні зв’язки» допомогли Олегові Валерійовичу підступитися до українських політиків та високопосадовців. Природня хитрість, схильність до афер та готовність до нетрадиційних контактів невдовзі допомогли Ляшку «зачепитися» серед політичного бомонду. Так, після знайомства з тодішнім міністром зовнішньоекономічних зв’язків Олегом Слєпічевим, Ляшко у 1992 році став редактором газети «Комерційні вісті».

У 1994 році Олега Ляшка заарештували й звинувачували у розкраданні державного майна та підробці документів. Ляшко придумав вигідну шахрайську схему – представлявся помічником тодішнього міністра внутрішніх справ й на підставі фальшивих документів отримав двокімнатну квартиру та автомобіль «Волгу». Вирок – шість років з конфіскацією майна. Однак вже через рік суд чомусь раптом пом’якшив статтю на «шахрайство» і Ляшка звільнили за амністією.

Після дострокового звільнення з в’язниці Ляшко знову зайнявся журналістикою. Він відзначився серією наклепницьких матеріалів на публічних осіб.  За що навіть отримав два роки умовно в 2001 році. Чимало «сенсаційних компроматів», які публікувала газета Ляшка, пізніше спростовувалися судом. Зокрема, 2006 року Печерський районний суд Києва визнав недостовірними розповсюдженні Ляшком свідчення та зобов’язав його спростувати інформацію.

Однак політичний капітал Ляшко встиг заробити і вже невдовзі позиціонував себе, як переслідуваного владою журналіста. В тому ж році завдяки упізнаваності Ляшко стає народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко.

Секс-скандали «радикала»

Відмінною рисою, яка відрізняє Ляшка від інших українських політиків стали секс-скандали, зокрема – з гомосексуальним підтекстом.

У 2010 році в Інтернеті з’явилося відео допиту з прокуратури 1993 року, на якому молодий Ляшко розповідає про свої сексуальні відносини з впливовим чоловіком-покровителем на ім’я Боря в обмін на вирішення особистих потреб. Громадянам стало ясно, що молодий Ляшко прокладав шлях в політику та журналістику через ліжко з чоловіками. Вже тоді він сповідував окремі специфічні європейські цінності. Ляшко назвав ці відео-докази «монтажем» та звинуватив у цьому своїх колег з БЮТ Олександра Турчинова та Андрія Кожем’якіна. А через кілька днів після «зливу» відео, Ляшка виключили з партії за спільні голосування з регіоналами.

Скандальний відеозапис надовго зіпсував імідж Ляшка, якого й сьогодні вважають учасником ЛГБТ-спільноти, хоча офіційно Ляшко має дружину і дитину. Зрештою, бісексуальність не є рідкісним явищем і була властивою багатьом публічним особам від Юлія Цезаря до Володимира Леніна.

З Ляшка почали відверто насміхатися навіть журналісти. Якось на прес-конференції журналіст гламурного видання запитав Олега Ляшка: «Хто краще робить мінет: жінки чи чоловіки?». А журналіст-пародист Майкл Щур, беручи інтерв’ю з Ляшком, заявив: «Сьогодні ми розмовляємо з людиною, яка наважилася офіційно представляти інтереси сексуальних меншин у Верховній Раді», змусивши Ляшка виправдовуватися та погрожувати.

Другий секс скандал вибухнув в січні 2012 року, коли  Олега Ляшка звинуватив у зґвалтуванні 16 річний Вадим Терещенко. Хлопець стверджував, що на закритій вечірці в одному з ресторанів Києва нардеп підсипав йому снодійне, а потім цим скористався.

Вже через півроку Ляшко потрапив у третій – педофільний скандал. У пресі з’явилася інформація, що нібито Олег Ляшко мав намір переправити до Туреччини двох хлопчиків-підлітків з ялтинського дитбудинку «на оздоровлення». Вивезення дітей тоді зупинили прикордонники, а прокуратура АРК Крим навіть почала дослідчу перевірку.

Не дивно, що після гей-скандалу, Ляшко переорієнтувався виключно на сільський електорат, де тоді було менше Інтернету і люди більш піддаються популістичним гаслам.

Народний трибун чи народний клоун?

Для свого рейтингового зростання у політиці Ляшко використав найпростіші та найбанальніші технології і популістичні гасла, апелюючи до образу «простого хлопця з народу», який бореться проти чиновників та «держиморд», ходить з вилами, що символізують народний гнів і демонстративно доїть корову.

Він може збити з пантелику будь-якого політичного професіонала чи господарника фразою «Чи вмієте ви доїти корову?», або «Чому ви обкрадаєте український народ?», або ж «Коли ви нарешті нажретеся?». Українські політики, які звикли до вищого рівня дискусії, не в змозі гідно протистояти популістичній риториці Ляшка, яка апелює до емоцій найнеосвіченіших та найзатурканіших верств.

Ляшко вміло вловлює народні настрої і сміливо говорить те, про що давно хоче почути типовий український селянин чи пенсіонер. Він називає кожного депутата і посадовця «держимордою», який постійно краде й бере хабарі, оскільки така думка закладена у стереотипах  кожного пересічного українця. Він демонстративно наголошує на турботі про народні проблеми, де треба і не треба розповідає про низьку пенсію бідної бабусі, «яка не може на неї кусок масла купити, в той час як держиморди на мерседесах катаються».

Демонструючи свою близькість до народних мас, Ляшко на публіку розповідає, що сам не може купити собі бойлер для гарячої води за три тисячі гривень, наголошуючи, що такі ж проблеми турбують кожного пересічного українця. Розчулені виборці, бачачи, що він такий же простий і бідний як вони самі, що йому близькі ті ж самі проблеми і турботи, готові голосувати за цього «народного трибуна» і «борця з олігархами».

І це в той час, як по всій країні під час виборів висіли сотні біл-бордів Ляшка, ціна яких, як і його широкомасштабна виборча кампанія, рекламні ролики по телебаченню та радіо й реклама у газетах, однозначно становить мільйонів гривень.

Політична риторика Олега Ляшка надзвичайно демагогічна та нещира, а клоунські вибрики, які він видає, поїдаючи землю за трибуною парламенту, приводячи корову до Верховної Ради чи розмахуючи вилами на політичних шоу, вражають всіх свідомих громадян. Однак частина електорату такі трюки сприймають на ура.

«Частина виборців схильна шукати простих відповідей на складні запитання», – каже політолог Олексій Гарань.

Власне, Олег Ляшко й обрав своєю стратегією завоювання симпатій саме цієї частини виборців.

Маніпулюючи настроями мас та будуючи образ «доброго жартівника» на фоні серйозних і нудних політиків, Ляшко здобув потенціал упізнаваності у свідомості малоосвіченого виборця. Це підтверджує й політтехнолог Тарас Березовець: «Запит від виборця полягає саме у радикалізмі, тому Ляшко не може бути більш цивілізованим, бо чим він тоді відрізнятиметься від інших?».

З початком російської агресії проти України популіст Ляшко не оминув нагоди попіаритися і на своєму «внеску» в боротьбу з сепаратистами. У жовтні 2014 року Ляшко вийшов у прямий ефір однієї програм начебто прямо із зони АТО. На камеру Ляшко влаштував допит «сепаратиста», якого нардеп представив як «коректувальника вогню «Градів». Згодом виявилося, що «допит» та обстріл виявилися лише постановкою.

Зв’язки з олігархами

Зростаюча популярність Ляшка призвела до зростання зацікавленості ним з боку олігархічних кіл, які почали щедро фінансувати та сприяти його участі у популярних політичних шоу, зокрема у Савіка Шустера.

Запрошення на такі програми доступні не всім політикам, а сама участь і виступи на них коштують, певно, немалих грошей. Воно й не дивно, адже щоб сповістити про себе чи купити прихильність виборців пересічного мажоритарного округу потрібно, за підрахунками політтехнологів близько мільйона доларів, а один вдалий виступ на топових політичних шоу, які дивиться уся країна, дозволяє швидко і надовго завоювати симпатії виборців усієї країни. Враховуючи, що Олег Ляшко постійно є учасником дорогих та популярних теле-шоу, факт партнерства і кришування Ляшка впливовими олігархами є більш аніж очевидним.

Дехто навіть стверджує, що політик Ляшко у свій час був проектом Сергія Льовочкіна, з огляду на його часті запрошення на телепередачі та стрімке зростання популярності в часи Януковича, в той час, як участь в цих шоу представників опозиції обмежувалася владою.

А після Революції Гідності громадськості стало відомо, що партію Ляшка фінансує олігарх Рінат Ахметов. Підтвердженням цьому служить наявність людей найбагатшої людини України в Радикальній партії. Крім того «ляшківці» були помічені в лобіюванні інтересів олігарха при голосуванні в парламенті. До прикладу, виконавчий комітет Радикальної партії Ляшка очолив Юрій Зінченко, який раніше був директором одного з ахметівських підприємств в Маріуполі, яке входить до групи «Метінвест».

Крім цього екс-нардеп від Радикальної партії Андрій Артеменко, який нині переховується в США, заявив, що саме Ахметов є «прямим спонсором і керівником Олега Валерійовича». Ще кілька мільйонів доларів, за словами екс-нардепа, в партію Ляшка влили бізнесмени, що увійшли до прохідної частини партійного списку.

Радикальна корупція

Фігурант корупційних розслідувань Олександр Онищенко в своїй книзі «Петро П’ятий» писав, що особисто передавав Олегу Ляшку мільйони доларів в інтересах тодішнього президента України Петра Порошенка. Також Онищенко описав інсайдерську історію, пов’язану з голосуванням за Віктора Шокіна на посаду генпрокурора. За словами екс-нардепа, Ляшко за голоси своєї партії зажадав 10 млн доларів, а йому запропонували лише 2 млн. Домовитися корупціонери не змогли, тому гроші пішли іншим фракціям. «А коли Ляшко зрозумів, що втратив два мільйони на порожньому місці, він вискочив на трибуну і почав качати істерику про змову Порошенка з регіоналами і про те, що Шокін обслуговуватиме банду Януковича, як тільки його призначать генпрокурором», – згадує Онищенко.

Ще одним прикладом ймовірної корумпованості Ляшка є склад його партійної команди, яка також засвітилася у не менш гучних корупційних скандалах. Прямо в залі  парламенту були продемонстровані відеокадри, як «радикал» Ігор Мосійчук вимагає гроші за депутатські послуги. Зокрема, Мосійчук озвучив суми, які потрібно заплатити за необхідні депутатські запити та звернення. За запит — 10-15 тис. доларів, за звернення — 3-5 тис. доларів.

Коли правоохоронці вивели Мосійчука прямо з зали парламенту Ляшко кинувся захищати свого корумпованого нардепа волаючи до прокурора «Я тебе, с*ка, з-під землі дістану». Хоча факти беззаперечно свідчили про процвітаюче хабарництво у середовищі «борця за простий народ».

Після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах Ляшко почав активно критикувати президента й Зе-команду. Причин у нього для цього було декілька, а одна – особиста. Оскільки останніми роками Ляшко перебуває на платному утриманні олігарха Ахметова, то враховуючи подекуди напружені стосунки між олігархом та владою, «гавкати» на опонентів свого господаря виглядає дуже необхідним.

А по-друге, Ляшко, який по праву вважався позаконкурентним клоуном в українській політиці, не зміг вибачити іншому коміку, що той виявився більш популярнішим за нього і, навіть, став президентом.

Статки Ляшка

У популярній російській телепередачі «Наша Раша» є два колоритні персонажі – депутати Держдуми РФ, які живуть у розкоші, розважаються з елітними дівчатами, смакують лобстери з трюфелями і при цьому, в кожній серії говорять один одному стандартні фрази про те, що «вони переживають за країну, що в державі бардак, а бідна пенсіонерка одержує всього три тисячі рублів в місяць, а їй же потрібно ще на газ і на світло». Олег Ляшко, завдяки ідентичним примітивним фразам, побудував цілу ідейну платформу своєї партії.

Проте, хоча Ляшко демонструє себе простим чоловіком, який «бойлера за 3 тисячі гривень не може купити», декларації нардепа свідчать про інше. На рахунку в радикала 4,4 млн грн  та 713,4 тис. дол. і це лише офіційно. Серед задекларованих доходів Ляшка затесався навіть «виграш у лотерею» на 571 тис. грн, які,  за словами нардепа, він «здобув» на ставках на футбольні матчі. Хоча всі чудово розуміють, що ця вигадка є лише спробою пояснити наявність великої кількості незаконних грошей.

З нерухомості у Олега Ляшка є квартира на 95,5 кв. м і офіс на 182,8 кв. м в Києві. У Козині Обухівського району у Ляшка є земельна ділянка на 65 соток з житловим будинком загальною площею 357 кв. м, придбані в 2017 році за 11,2 млн. гривень. А також відразу шість земельних ділянок Ляшка в Княжичах Броварського району, кожен по 21 сотці, і всі придбані 2009 року – врожайний був рік для радикала.

У декларації Ляшка також  зазначений будиночок, який він нібито орендує за 60 000 грн. на рік, хоча журналісти сумніваються, що Ляшко лише скромний винаймач житла, а не власник. Зрештою, подібні будинки по сусідству коштують 38 мільйонів грн оренди на рік, тож Ляшко явно любить красиво жити. Окрім того, журналісти помітили з квадрокоптера, що в «орендованому» будиночку Ляшко будується, а на подвір’ї регулярно з’являються нові палети з цеглою. На орендованій території навряд чи хтось би будувався.

Примітно, що «будиночок» Ляшка, знаходиться по сусідству з будинком одіозного регіонала та соратника Януковича – Андрія Клюєва. Тобто «борець за народні інтереси» Ляшко мешкає в елітних кварталах, разом з олігархами та топ-чиновниками, а не серед простого трудящого люду.

Крім елітної нерухомості, яка в декларації була оцінена власником в копійки, нардеп забув вказати чимало елітних і дорогих автомобілів.

Згідно з декларацією, у власності Ляшко перебувають Mercedes S 550 і Toyota Land Cruiser. Однак крім них Ляшко їздить й на інших, зокрема на броньованому Cadillac Escaladе, який нерідко бачили на парковці Верховної Ради. Частину автівок Ляшко вніс до декларації лише після того, як журналісти викрили його у брехні і відсутності зазначених авто в документі.

Крила Ляшка

Більше того, уважні журналісти помітили, що Ляшко занадто «реактивний» і за один день може виступати в ефірах з трьох різних міст України. Вся справа в тому, що невідкладна депутатська робота Ляшка потребує частих перельотів літаком, причому не загального користування. А це коштує недешево.

За повідомленнями ЗМІ, наприклад, переліт на Волинь з метою допомоги воїнам АТО, Ляшко втратився на 18 тисяч доларів. Звичайно, нардеп одразу сказав, що йому допомогли «добрі люди». Хоча виглядає надзвичайно цинічним витрачати такі гроші на власні чартерні перельоти. Адже за майже 20 тисяч доларів можна було купити величезну кількість необхідної амуніції для хлопців, які захищають Україну. Однак Ляшко (або «добрі люди», які йому допомогли) вирішили, що комфорт депутата, або ж піар набагато важливіші безпеки воїнів АТО.

Очевидно, зазначені у декларації вила потрібні Ляшку, щоб розгрібати купи своїх незаконних брудних грошей, в яких так полюбляє купатися народолюбний популіст.

І хоча останнім часом Ляшко значно втратив у рейтингу і, навіть, програв вибори по мажоритарному окрузі «слузі народу», де його підтримувала (забувши образи) Юлія Тимошенко, тим не менше, він не полишив спроб повернення до владного корита та розкішного елітного життя й не зникає з ефірів ахметівських телеканалів. Чергове доїння корови в ефірі, затримання «сепаратиста» голими руками, поїдання землі та ще купа нових епатажних витівок, на які здатний Ляшко заради влади, можуть зробити вірусними нові рекламні ролики цього головного українського політика-популіста.

Хоча секрет успіху Ляшка полягає не лише в ефективності популістичних піар-технологій, а й в діагнозі для частини українських виборців, які готові за такого політика голосувати.

Катерина ЗАЛІЩЕНКО, для Leopolis.news