Ігри Нескорених: Як захисники України вправлялися у спорті у Львові

Українські воїни, попри те, що в Україні ще триває війна, також братимуть участь у цих змагань. Це вперше в історії Ігор Нескорених участь у змаганнях бере збірна країни, яка захищає свою країну зі зброєю в руках. 

Аби потрапити до Національної збірної України Ігор Нескорених, на Львівщину з’їхалися понад 250 учасників, котрі випробовували себе у легкій атлетиці, плаванні, стрільбі з лука, веслуванні на тренажерах, пауерліфтингу, велоспорті, настільному тенісі та баскетболі.

Радість зустрічей

Першого дня, напередодні змагань, учасники знайомляться, проходять медичну перевірку, співбесіди з психологом та залагоджують інші процедури. Чемно вишиковуються в черги до кабінетів і розмовляють, розмовляють, розмовляють. Час від часу виходять з черги аби обійняти побратимів. 

Тут знайомляться і зустрічаються з тими, кого давно не бачили. Сміються, усміхаються, тішаться зустрічам.

Двоє офіцерів, котрі, вочевидь, навчалися разом, цікавляться кар’єрними здобутками один одного.

«Ти яке звання вже маєш?» - питає один.

«Та ж генерал. Хіба ти не знаєш?» - відповідає інший.

І обоє сміються, бо розуміють, що це жарт. На жаль, генералів серед учасників я не зустріла. Хоча не виключаю, що могли бути. 

Не терпіть, не соромтеся

Напередодні змагань всіх учасників знайомлять з правилами поведінки та розповідають організаційні моменти: коли розпочинаються змагання, як буде їздити автобус, коли обід чи вечеря, що треба мати з собою, а що видадуть. 

«Якщо у вас немає шапочки для басейну, то її видадуть. Вам хвилюватися щодо цього не треба», - кажуть організатори.

«А плавки нам дадуть?» - раптом цікавиться хтось.

Відповідь організатора губиться у загальному реготі. 

Також учасникам пояснюють, як нараховуватимуться бали. Так, серед одних з критеріїв: спортивна етика. Тобто, учасники повинні гідно поводитися під час змагань, не забігати чи не запливати на доріжку суперника, не штовхати один одного навіть у спортивному запалі та інше.

Двоє кремезних чоловіків штовхають один одного плечима.

«Чуєш, як я буду тебе перемагати, то щоб ти не спробував забігти на мою доріжку», - сміється один.

«Ти мене перемагати? Та ти тільки мою спину будеш бачити під час забігу», - віджартовується інший. 

Потім я з’ясовую, що вони братимуть участь у пауерліфтингу, а не в забігах. Але ж поговорити треба. 

А тим часом організатори розповідають, що під час змагань на усіх локаціях працюватимуть бойові медики. І просять учасників, якщо вони почуватимуться зле, не терпіти, а відразу звертатися до них.

«Не соромтеся і не терпіть біль. Ці медики – такі ж як і ви. Всі вони перебували на війні і вміють надавати допомогу. Декого з них відрядили на змагання на кілька днів. Після змагань вони повертаються у свої частини. Як і ви», - кажуть організатори. 

Поміж нами також бігають діти. Декотрі учасники привезли команди підтримки: дружин та дітей. Для більшості Ігри Нескорених – це можливість кількаденного відпочинку.

Спортивний результат – не так важливий

Потрапити до національної збірної України Ігор Нескорених – почесно. Але, за словами організаторів, найменшу вагу у визначенні перемоги має значення саме спортивний результат.

Головний суддя відбору до національної збірної Олена Яновська пояснює, що найбільшу вагу тут має те, як змагання допоможуть учасникові відновитися, реабілітуватися та одужати. А також – чи будуть згодом на нього рівнятися інші військовослужбовці та ветерани.

Також судді звертають увагу на поведінку учасників як під час змагань, так і поза ними. 

«Наші змагання особливі: у нас не є пріоритетом спортивний результат. Ми відбираємо до національної збірної не за першим-другим-третім місцем. Сорок відсотків відбору – реабілітаційний ефект. Ми зважаємо на те як учасники підтримують та мотивують один одного. І тільки 10 відсотків віддаємо для спортивного результату», - каже Олена Яновська. 

Вона зазначила, що цього року на змагання приїхало 60 відсотків нових учасників. Всі інші ж мають досвід участі у відбіркових змаганнях Ігор Нескорених.

«Серед учасників є й ті, хто до поранення не займався жодним видом спорту. Але є й професійні спортсмени. Тому що зараз у бойових діях беруть участь та отримують поранення і професіонали спорту. На жаль, надалі їх ставатиме все більше», - говорить вона. 

Особливий учасник – Тайра

Цього року у відбіркових змаганнях бере участь Юлія Паєвська «Тайра», відома парамедик та волонтер.  

«Для мене організатори надали спеціальне місце через те, що минулого року, під час проведення Ігор, я була у підвалах Донецька. Попри те, який результат у мене буде, місце для мене вже зарезервували. Хоча я сподіваюся, що результат у мене буде добрий», - каже вона. 

Пані Юлія обрала для себе плавання та жим штанги лежачи. Від стрільби з лука цього року змушена відмовитися через сильне погіршення зору. Хоча сподівається, що згодом знову зможе стріляти. 

«Плавання – це мій основний вид спорту. А пауерліфтинг я люблю, тому що це – прикольно», - пояснює вона. І додає, що після визволення з полону вона здобула дві золоті медалі на Іграх Воїнів з плавання та бронзу з пауерліфтінгу.

Участь у Іграх Нескорених та у інших подіях міжнародного рівня Юлія Паєвська використовує для того аби розповідати правду про війну в Україні та злочини росії. 

«Я виступаю як посол доброї волі без посади і зарплати. Але розказую правду світові. Я допомагаю нам здобувати зброю», - говорить активістка. 

Цього року Тайра використовувала будь яку можливість аби переконати поранених бійців долучитися до Ігор Нескорених. 

«Іноді під час евакуації я везу поранено і кажу йому: «Так, у тебе поранення складне. Але у тебе відкривається можливість взяти участь у змаганнях. Ти вже можеш планувати тренування на новому протезі. Або захожу в госпіталь і розповідаю. Сьогодні до мене підійшов один з учасників. Я його впізнала, але не пам’ятала де ми бачилися. А він каже: «Ти заходила до нас у госпіталь і розповідала про Ігри Нескорених. Оце я й прийшов», - каже Юлія Паєвська. 

Організатори змагань згадують, як минулого року, коли парамедик перебувала у російському полоні й росія намагалася звинуватити її у вбивствах за допомогою зброї, учасники Ігор Нескорених розповідали світові про Юлію Паєвську і домагалися її звільнення. 

Спорт як реабілітація

Один з найкращих результатів зі стрибків у довжину показав працівник поліції з Чернігівщини Олександр Ткаченко: він стрибнув понад п’ять метрів. Проте, попри такий хороший результат, їхати цього року у Дюсердольф не збирається. Адже він вже брав участь у Іграх Нескорених, перемагав і побував у Торонто у 2017 році.

«Я не займався ані бігом, ані стрибками. У мене такі дані від природи. Спортом почав займатися у 2015 році після поранення для реабілітації. Щодо стрибків, то це мій п’ятий чи шостий стрибок у житті», - говорить він. 

Олександр розповідає, що зазнав два осколкових поранень в голову під час оборони Дебальцева в районі села Чорнухине у 2015 році. 

«Лікар сказав, що я народився в сорочці. Два великих осколки пройшли по мені», - згадує Олександр. 

Після реабілітації він повернувся на службу. Неодноразово їздив на ротації у зону бойових дій. 

Коли зрозумів, що спорт допомагає йому реабілітовуватися, то намагався бігати щодня у лісі неподалік свого будинку, де живе. 

«Після повномасштабного вторгнення Чернігів окупували. А зараз досі стоять у лісі розтяжки. Нам не дозволяють виходити за місто. Тому я вже другий рік не маю можливості тренуватися», - говорить Олександр Ткаченко.

Цього року він приїхав на змагання щоби поспілкуватися з побратимами та знову пройти реабілітацію спортом. 

Спорт як вшанування пам’яті

Серед глядачів, які вболівають за учасників Ігор Нескорених, батьки учасника збірної України Ігор Воїнів Дмитра Олійника, котрий загнув 29 березня 2022 року під час оборони Миколаєва. 

Людмила Олійник, мама загиблого воїна, розповіла, що її син став на захист України ще у 2014 році. Того ж року, під час штурму висоти Браво коло Савур-Могили отримав важке поранення. Після поранення почав активно займатися спортом і навіть ввійшов до національної збірної України Ігор Воїнів. Проте на самі змагання до США вже поїхати не встиг.

«24 лютого минулого року він відразу записався в територіальну оборону Миколаєва. А 29 березня я відчула сильне хвилювання. Все очікувала, що він озветься. Але не витримала і сама йому написала: «Привіт». Він мені відповів: «Ми збираємо. Бережіть себе»», - згадує мама.

За три години внаслідок сильного обстрілу рашистами Миколаєва захисник України Дмитро Олійник загинув. Поховали його у Львові на Личаківському цвинтарі. 

Минулого року вдову та доньку Дмитра Олійника запросили до США на змагання Ігор Воїнів. На всіх змаганнях організатори вивішували банер з іменем загиблого воїна як нагадування про війну в Україні та вшанування пам’яті героя. А доньці подарували комплект медалей, які Дмитро Олійник не встиг здобути. 

А побратими бійця створили спортивну команду «Гарт», яка бере участь у Іграх Нескорених. Після змагань вони всі разом відвідали могилу загиблого товариша. 

Ігри Нескорених як стиль життя

Сергій Шимчак бере участь у Іграх Нескорених вчетверте. Кожного року обирає ті самі види спорту – штовхання ядра, волейбол та стрільба з лука. 

Війна для Сергія розпочалася у 2014 році. З перших днів нападу російських окупантів на Україну він записався добровольцем до Третього батальйону тероборони «Воля» та став снайпером. У 2015 році рідкісна хвороба паралізувала його та прикувала до ліжка. Боєць міг хіба ворушити головою. Проте характер та наполегливість, а також лікарі й заняття спортом допомогли йому не тільки піднятися з ліжка, але й показувати дуже добрі спортивні результати. 

Вперше на національний відбір Ігор Нескорених він прийшов у 2017 році. А зараз вже бере участь у змаганнях зі стрільби з лука як професіонал. 

Попри те, що ходить спираючись на паличку та обтяжений різними медичними діагнозами, Сергій Шимчак без роздумів вступив до підрозділу територіальної оборони. Щоправда, у Львові його добре знали і відмовили у мобілізації. Тому він поїхав до Києва. 

«24 лютого минулого року я ще був вдома. А 25 – їхав до Києва. Записався до 206 батальйону територіальної оборони. Брав участь у обороні Київщини. Потім нас – Миколаївської та Херсонської області», - каже він.  

Згадує про село Таврійське на межі Херсонської та Миколаївської області, яке росіяни зрівняли з землею, але зайти туди так і не зуміли.

Десь тоді боєць переніс інфаркт на ногах. То ж лікарі остаточно його списали. Тому тепер єдині бої, в яких Сергій Шимчак бере участь – це спортивні.

А під час змагань у Львові зустрів побратимів, з котрими пліч-о-пліч боронив Україну.

Перша спроба

Ярослав з Вінничини вперше бере участь у Іграх Нескорених. Та й на протез він став всього лише тиждень тому.

Розповів, що раніше спостерігав за змаганнями. І коли почув, що цього року відбудуться відбіркові змагання, вирішив скористатися цією можливістю.

«Не хочу зациклюватися на своїй травмі. Вирішив себе розвивати. Знайшов всю інформацію, перечитав її. Я думав, що брати участь можуть тільки ветерани. А коли побачив, що й чинні військовослужбовці, то подав документи», - каже він.

Своє поранення отримав минулого року в грудні. Довго лікувався, реабілітувався. А зараз вчиться ходити на протезі. Тому обирав веслування та плавання, аби не сильно навантажувати ноги. 

Ярослава у намірі займатися спортом підтримують дружина та два сини. 

Список учасників Національної збірної України Ігор Нескорених буде оголошено за місяць. А поки більшість бійців повернулися у свої підрозділи до своїх побратимів та продовжують брати участь у боях. 

Маріанна ПОПОВИЧ,  для Leopolis.news