У черзі за істиною кожен стоїть зі своєю правдою. Бачити невидиме – це ключ до подолання видимого. Ключ до дверей людської свідомості. А що там за дверима? Яка вона та свідомість? Хтось називає її внутрішнім покликом, хтось голосом совісті, а хтось просто тишею.

У черзі за істиною кожен стоїть зі своєю правдою. А голос розуму завжди народжується у муках совісті. Людині потрібне зцілення тишею так само, як необхідні два види зору. Наші природні очі бачать лише те, що можна сприймати природним шляхом, але наші духовні очі можуть бачити інший світ. Світ людей великих у задумах і слабких у їх здійсненні; людей, які шукають правду на язику в брехні; людей, які довірять невіруючим; людей свідомих своєї несвідомості.

По правді людина живе щасливо до того моменту, доки не вирішить жити свідомо. І більшість такого рішення у своєму житті таки не приймає. Бо так легше, простіше. Ці зерна простоти сіються світом ангелами зла.

Родить сторицею невіглавство! Невігластво, як порожнеча у свідомості, яку сатана використовує для заповнення неправдою. Бо пекло – це і є те місце, де люди, які хотіли жити без свідомості, нарешті отримали бажане. Це – наш вибір. Вибір визначає долю і це доленосна аксіома. В кожному поколінні українців зло (росія) шукала послідовників, щоб розмити різницю між правильним і неправильним, між добрим і поганим. Шукала несвідомих і знаходила! Бідна та країна (Україна) де верховодять свідомо убогі. Немає серед нас невинних – є несвідомі. А несвідомість є господарем кінця. І так без кінця…