logo
30/11
29/11
28/11
18/11
16/11
04/11
03/11
01/11
28/08
29/07
26/07
08/07
07/07
26/06
... 11
13 ...

Суддя Галина Білінська: Мій син – моя і підсудність

16-05-2019 17:4210850

Суддя Галина Білінська: Мій син – моя і підсудність

Проаналізувавши інформацію про Галину Богданівну Білінську, суддю Шевченківського районного суду Львова, Громадська рада доброчесності виявила обставини, які надають підстави для висновку, що вона не повинна працювати у системі українського судочинства, тому що не відповідає критеріям суддівської доброчесності та професійної етики.

 

Констатацію підстав Громадської ради доброчесності для такого висновку стосовно судді й одночасно голови Шевченківського суду Львова можна розділити на кілька пунктів: 

суддя Білінська своєчасно не задекларувала майно; 

суддя Білінська допустила значні розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за той самий період; 

суддя Білінська допустила порушення правил етики у професійній діяльності: вона зухвало і неетично спілкувалась із журналістами, які представляють інтереси громадськості; 

суддя Білінська притягувалась до адміністративної відповідальності; 

суддя Білінська допомогла своєму синові уникнути відповідальність за адміністративне правопорушення. 

Проте для повноти ретроспективного огляду постаті голови Шевченківського суду Львова, доцільно ознайомитись і з оцінками представників силових структур стосовно цієї непересічної особистості.  

ВРЮ схожа на дишло: куди повернув – туди і вийшло

Олександр Жуков, колишній співробітник Служби безпеки України у Львівській області, знайшов у нетрях Інтернету два цікаві документи. 

Перший – це рішення Вищої Ради юстиції №982/0/15-12 від 05 вересня 2012 року «Про відхилення подання Ради суддів загальних судів про призначення Білінської Г.Б. на посаду голови Шевченківського районного суду м.Львова». У цьому рішенні сказано, що 17 липня 2012 року Рада суддів загальних судів скерувала до Вищої Ради юстиції подання стосовно «призначення на посаду голови Шевченківського районного суду Львова Білінську Галину Богданівну, 1964 року народження, яка Постановою Верховної Ради України обрана суддею вказаного суду безстроково». 

За результати персонального розгляду кандидатури та проведеної співбесіди з кандидаткою, під час голосування рішення про призначення Галини Білінської на посаду голови Шевченківського районного суду Львова не набрало більшості голосів конституційного складу Вищої Ради юстиції, що стало підставою для відхилення вказаного подання.  

Майже через півтора місяця ця ж Вища Рада юстиції за №1145/0/15-12 прийняла інше рішення – «Про призначення Білінської Галини Богданівни на посаду голови Шевченківського районного суду м.Львова». У цьому другому рішенні сказано, що на підставі заяви кандидатки на посаду голови суду та подання Ради суддів загальних судів, а також провівши співбесіду (повторну!? – прим. ред.) із суддею Шевченківського районного суду Галиною Білінською, Вища рада юстиції вирішила таки призначити її на посаду голови суду строком на п’ять років – до 15 жовтня 2017 року.

У тому ж цифровому безмежжі Олександр Жуков знайшов інформацію, що на той час, а це був, нагадаємо, 2012 рік – пік розвитку діяльності Партії регіонів, за призначення на посаду звичайного судді необхідно було внести пожертву на розвиток кваліфікаційної інституції скромну суму від $50 до $100 тисяч. Обсяг пожертви  залежав від географічного розташування судової інституції – в обласному центрі чи в районному. Яку пожертву треба було внести за призначення на посаду голови суду Олександр Жуков знайти не зумів. 

Прокуратура проти суду

Від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Вищої ради правосуддя 2 жовтня 2017 року надійшла заява прокуратури Львівської області, подана ще 4 вересня 2015 року за підписом першого заступника прокурора Львівської області. У заяві вказано на неналежну поведінку судді Шевченківського районного суду Львова Галини Білінської під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (службова халатність, карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років із позбавленням права обіймати певні посади. – Прим. ред.). За наслідками розгляду цієї справи 30 березня 2015 року суддя Галина Білінська ухвалила виправдувальний вирок. 

У заяві прокурор зазначив, що під час розгляду зазначеного кримінального провадження та ухвалення виправдувального вироку суддя Галина Білінська  допустила численні порушення норм кримінального процесуального закону. У прокуратурі констатували:  в діях судді Білінської наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «А», «Б», «Г» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Миколи Худика, а також перевіривши заяву прокуратури Львівської області, судді Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вирішили «відмовити прокуратурі Львівської області у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Львова Білінської Галини Богданівни». 

Дослідження Громадської ради доброчесності

Несумлінне декларування

Відповідно даних електронної декларації особи, уповноваженої виконувати функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік членами сім’ї судді Галини Білінської зазначені двоє синів – Білінський Віктор Ігорович та Білінський Ігор Ігорович, а також особа, з якою суддя спільно проживає, однак не перебуває у шлюбі – Білінський Ігор Іванович. 

Водночас згідно з паперовою декларацією про доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за той же 2015 рік суддя Галина Білінська задекларувала, як члена сім’ї, лише одного зі синів – Білінського Віктора Ігоровича. 

А відповідно з даними електронної декларації, синові судді – Білінському Ігореві Ігоровичу та особі, з якою суддя спільно проживає належить чимало рухомого і нерухомого майна, яке суддя не відобразила у паперовій декларації, а саме: житловий будинок, земельна ділянка у Львові, земельна ділянка у Львівській області, автомобілі Toyota Prado, Nissan Almera, MERCEDES-BENZ 190-D, MERCEDES-BENZ E 220C тощо.  

 

Виходячи з наявної інформації, Громадська рада доброчесності зробила висновок, що суддя Галина Білінська не дотрималась обов'язку правдивого декларування значної кількості рухомого і нерухомого майна та безпідставно допустила суттєві розбіжності у майнових деклараціях за один і той же період.

Хамське ставлення до ЗМІ

ЗМІ повідомили, що суддя Галина Білінська допускала неетичну поведінку під час спілкування з журналістами. Ознайомившись з одним із поширених відео, Громадська рада доброчесності вважає, що суддя Білінська  не застосувала належного рівня відкритості, яким зобов’язана послуговуватись особа, що знаходиться на публічній службі у суспільства. Натомість Галина Білінська у грубий спосіб зухвало відмовила у коментарі представникам ЗМІ, які представляють інтереси громадськості. 

Із огляду на викладене, Громадська рада доброчесності вважає, що відмова від коментаря журналістам у грубій формі від особи, яка знаходиться на публічній службі суспільства та виконує представницькі владні функції, є такою, що підриває авторитет правосуддя, а також свідчить, що суддя Галина Білінська нехтує критеріями професійної етики. 

Правопорушення у родині Білінських

Відповідно з даними суддівського досьє, у 2016 році суддя Галина Білінська була притягнена до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Водночас за даними декларації доброчесності за 2016 рік суддя вказала, що не здійснювала вчинків, які  б створювали підстави для притягнення її до будь-якого виду відповідальності. 

По-друге, відповідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, патрульна поліція склала адміністративний протокол стосовно сина судді  Білінської про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Цю справу розглядали у Шевченківському районному суді Львова, тобто у тому ж суді, де Галина Білінська є головою. 

 

За наслідком розгляду справи суддя Ірина Зима відмовила патрульній поліції у притягненні Білінського Віктора Ігоровича до адміністративної відповідальності у зв'язку із «завершенням строків притягнення».  

Із тексту судового рішення вбачається, що розгляд адміністративної справи, на яку законодавчо відведено всього лишень три місяці, неодноразово відкладали за клопотанням правопорушника Віктора Білінського – у зв'язку з перебуванням відповідача на лікарняному, у зв'язку із пошуком адвоката, у зв’язку із укладенням угоди з адвокатом, а також через хворобу і самого адвоката. 

Водночас із тексту судового рішення достеменно незрозуміло, чи правопорушник Віктор Білінський бодай раз переступив поріг маминого суду, чи питання про притягнення його до адміністративної відповідальності вирішували кулуарно і дистанційно.

Пікантний процесуальний нюанс

У судовій постанові суддя Ірина Зима констатувала, що патрульна поліція затримала Віктора Білінського 21 лютого 2018 року за адресою вулиця Зелена, 14. Огляд на стан сп’яніння правопорушника проводили за допомогою приладу «Drager» у присутності двох свідків. Суддя Ірина Зима встановила, що своїми діями Віктор Білінський «порушив п.2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення». 

Водночас  суддя Ірина Зима не придала значення фактові, що патрульна поліція скерувала протокол серії БР №204208 від 21 лютого 2018 року до Шевченківського суду Львова. Зазначимо, що адміністративні порушення за статтею 130 КУПАП розглядають за територіальною підсудністю скоєння злочину. Стосовно випадку з правопорушником Віктором Білінським, то його адміністративний протокол повинен був розглядати Личаківський суд (вул. Зелена, 14 – підсудна територія Личаківського суду). Принаймні Залізничний суд Львова, оскільки Віктор Білінський, 1966 року народження, з листопада 2016 року зареєстрований за адресою вулиця Любінська, №№. 

В який спосіб адміністративний протокол серії БР №204208 потрапив у Шевченківський суд Львова, де був «злитий» у «зв’язку з закінченням строків, передбачених ч.2 ст.38 КпАП України», треба дізнаватись у Романа Пилипенка – керівника патрульної поліції Львівської області, як теж і в Галини Білінської – голови Шевченківського суду Львова. 

Є припущення, що хтось дуже переконливо попросив патрульну поліцію скерувати протокол адміністративного порушення за місцем реєстрації автомобіля. І так щасливо склались обставини, що ймовірним місцем реєстрації автомобіля, як і місцем колишнього проживання Віктора Білінського виявилась вулиця Варшавська – територія підсудності Шевченківського районного суду Львова. 

Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news