У світі з привидами демонів людина вільна лише в одному – у виборі своєї залежності. Звісно, можна відмовитись обирати, але це не означає, що ти незалежний. Це значить, що ти залишився без вибору. Себто дозволив іншій суті обрати себе. Темна тетрада завжди приховується вродженою – пелена очевидного, яка заважає ясно бачити. І ти вже не йдеш – тебе ведуть, за тебе кажуть і думають, замість тебе живуть.

Бог любить всіх, але не тих, хто хоче, щоб інші взяли відповідальність за власне ліниве сповзання до ідолопоклонства.

Залишені без вибору – життя не несуть. Вони є власністю порожнечі. Вони говорять про душу, а дивляться на кишеню, шукають причини у безпричинному, п’ють отруту лише тому, що спраглі. І напитися не можуть, бо повні порожнечі.

Це - безнадія у дії або просто пекло. Якщо так жити достатньо довго, людина починає відкидати будь-які докази обману і більше не зацікавлена в тому, щоб дізнаватися правду.

Розмита істина починається зі слів «яка різниця». Немає жодної різниці… якщо сьогодні вас змогли купити, то скоро продадуть; якщо змогли залякати – то скоро вб’ють. Залишений без вибору своєї долі не обирає.

І тут марно говорити про факти і аналіз з людьми, які втішаються перевагою у своїй аморальній немочі. Бо для них це – єдина форма виживання, найкраще маскування – жити без опору, без справжності, без абсолютів.

Поклик продажної плоті у полоні законів того зла, якого людина свідомо не зрекалася лише тому, що не змогла.

Вибір дає надію – надію на те, що він у нас ще є...

Олег ФИЛИК, доктор філософії з політичних наук