13 квітня Іран здійснив обстріл території Ізраїлю, атака була відбита, однак Ізраїль це зробив не самотужки, а за підтримки міжнародної коаліції у складі США, Британії, Франції та Йорданії. Однак сьогодні ми будемо говорити не так про ірано-ізраїльський конфлікт, а про виклики, які постають перед Україною у зв’язку з його загостренням. Нинішнім гостем є військовий експерт та полковник Петро Черник.

Пане Петре, я знаю, що ви зокрема, служили у цьому регіоні, а саме в Іраку, тож знаєте ситуацію частково зсередини. У цьому авіаобстрілі та ізраїльській відповіді на нього, що для вас стало несподіваним, чого ви не очікували?

Несподіванкою стала величезна кількість балістичних крилатих ракет – разом із «шахедами» – понад 330 об’єктів. Іран показав, що навіть перебуваючи під санкціями здатен будувати серйозну техніку, хоча й не самостійно. Але деякі ракети типу «Ельбрус» вони закупили у Північної Кореї та зуміли їх розвинути.

Аятоли дуже серйозно ставляться до власного воєнного потенціалу і рано чи пізно будуть ним користатись, бо війна між Іраном та Ізраїлем екзистенційна, як і російсько-українська.

Тепер по цій війні. Є для нас кілька плюсів та мінусів. Почнемо з мінусів – на деякий час переключається увага з України на цей конфлікт. Хоча я вважаю, що він не переросте у великий конфлікт. Московити у ньому грають однозначно – їм потрібно, щоб на Землі запалала ще одна війна, адже американці не витягнуть два військових майданчики.

А за Ізраїль вони точно будуть, якщо не в пряму вступати, то допомагати максимально. Ціни на нафту поповзли вгору, це не добре для нас, адже в такому разі росія отримує вільноконвертовану валюту. Тож в такому разі вони отримують гроші на мікроелектроніку.

Однак маємо і кілька позитивних наслідків. Найперше – між нами та Ізраїлем складається, хоч і ситуативно, геополітичний союз. Також удар Ірану по Ізраїлю розблокував процес надання допомоги союзникам США. Навіть якщо американці розведуть цю допомогу у різні пакети – важливо щоб гроші були.

І головний висновок: підтверджується моя фундаментальна теза, що Ялтинська міжнародна система скасована, зруйнована і попереду на планеті Земля каскад малих, середніх, а, можливо, і одна велика світова війна. Ми вже в ній перебуваємо. Якби британці і американці прокинулись у 1939 році, то Гітлера можна було б задушити у зародку – він тоді ще не набрав сили. До речі, німці вийшли на пік виробництва зброї на 1944 рік, до того вони робили ставку на бліцкриг. Гітлера зупинили – але якою ціною?

Якби в наших партнерів з’явилась політична воля, як це було у Рейгана, то цю війну можна було б зупинити в зародку.

На захист Ізраїлю моментально створилась міжнародна коаліція 4 держав на чолі із США, яка допомогла у відбитті іранської атаки, у тому числі Йорданія, яка збивала ракети та дрони, які летіли над її територією. Даруйте, але тут пряма аналогія з Польщею, при тому, що я не впевнений, що йорданські ЗС є настілки потужними, хоч і мають власні F-16. А що заважає Польщі тоді?

Заважає, тому що це вступ у війну з росією, яка має ядерну зброю… Уся справа у тому, що Іран не має ядерки і тому не блефує, як це робить росія, інакше б ніякої допомоги від союзників не було б.

Страх заважає – не знають, де точка неповернення в частині блефу Путіна. Чи це дійсно блеф, як це робив Хрущов під час Карибської кризи. І то питання чи блефував – ядерні ракети були розчохлені. Це при тому, що Хрущову і СРСР нічого не загрожувало. Якщо ракета Х-101 зайде в повітряний простір Польщі і її зіб’ють – це пряме боєзіткнення. Значить треба запускати процедуру 4 і 5 статті НАТО.

Чи є тоді варіанти забрати у Путіна ядерну зброю?

Звичайно, що є, але треба починати з ними війну. Дивізія «Клекочучих орлів», найкраща американська дивізія, тренується на захоплення російського ядерного потенціалу. Але як упіймати підводний атомний човен класу «Дельфін», який зараз перебуває на бойовому чергуванні невідомо де – чи в Атлантиці, чи в Тихому океані. Їх ракети б’ють на 11000 км, тобто з будь-якої точки землі наносять удар. Їх є мінімум 10 в робочому стані. Усе пораховано до останньої ядерної боєголовки. Однак під контролем 98%, але де ті 2%, їх цілком вистачає. До речі, вони встановили рекорд із безперервного перебування під водою – понад рік.

Ще одна пряма паралель з Україною, на яку не дуже звернули увагу. Обстріл йшов не лише з території Ірану, а й з південного Лівану та Сирії, які безпосередньо межують з Ізраїлем. Це пряма аналогія з Харковом, який знаходиться в 40 км від кордону. Адже ізраїльтяни збили 98% цілей? Чому в нас так не виходить, принаймні щодо іранських «шахедів»?

А ми хіба 30 років будували армію? Ізраїль будує свою систему з 1948 року, вони ні дня не були в стані мирних ілюзій. У них не було такого уряду, як Януковича, який пограбував Збройні сили. У них не було п’ятої колони у вигляді представників аятол. Ми 30 років не давали відповіді на ці запитання…