Приголомшливі факти із кримінальної саги львівських чиновників

Принагідно, щоби не забути, в судовій справі «Львівська територіальна громада проти Олександри Сладкової» доцільно відзначити належну роботу львівської прокуратури. Вміють же працювати, якщо у них душа лежить до карного звинувачення. Прокурор Галицької районної прокуратури забезпечив прибуття у судове засідання свідка, яка живе неподалік «Піскових озер» і щоденно вигулює там свою собачку. Свідок, яка дала клятву говорити правду і тільки правду, і нічого крім правди, розпачливо повідомила, що після втручання в озерну екологію Олександри Сладкової та її підрядника Любомира Сікори із екскаватором, після такого «чищення» в озерах загинуло все живе.  

Свідок пригадала, що екскаватор зачерпував намул у більшому озері й перекидав його у менше озеро. Цим намулом загатили навіть витік води із озер, після чого почали нагально прочищати протоку, вичерпувати намул із малого озера та розкидати його по березі. У цьому намулі, під ковшем екскаватора, гинули і планктон, і нектон, і бентосні організми нижнього водяного шару. Свідок так розпачливо вболівала за загиблими у береговому намулі озерними рибками і беззахисними озерними черепашками, що суддя Ірина Волоско була змушена її зупинити: «Суд уже тричі почув про черепашок, про що іще можете повідомити?» 

Проте головна родзинка цього судового засідання полягала не в черепашках, а в іншому: прокурор запросив у суд Ірину Король, яка свого часу працювала в Управлінні екології на посаді головного юрисконсульта під керівництвом підсудної Сладкової. В їхніх службових відносинах щось склалось не так настільки, що Олександра Сладкова безпідставно звільнила Ірину Коваль із таким законодавчим порушенням, що підсудній додався ще один кримінал.  

Руслана Юхименко, зірка першої величини серед львівської адвокатури і повірена підсудної Олександри Сладкової, активно запротестувала проти пропозиції прокуратури об'єднати два кримінальні провадження стосовно громадянки Сладкової в одне судове слухання. Однак суд логічно вирішив, що недоцільно розпорошувати судові ресурси: якщо Олександра Сладкова вже є в кримінальному процесі, то нехай відповідає за все скоєне. Тож судову справу «Львівська територіальна громада проти Олександри Сладкової» об'єднали із судовою справою «Ірина Король проти Олександри Сладкової» в одне судове слухання. 

Варто знати, що Руслану Юхименко здебільшого запрошують у міськвиконком для юридичного захисту, коли у міських чиновників алярм або вже земля горить під їхніми ногами. Руслана Юхименко має репутацію адвокатки, яка вміє і може належно вирішувати складні судові справи, щоправда у межах чинного законодавства. Будемо спостерігати, як вона впорається із об'єднаними карними справами її довірительки Олександри Сладкової. 

Політ бумеранга Сихівського суду по судовим інстанціям 

У січні 2023 року суддя Софія Чорна взяла в роботу цивільну справу за позовом Ірини Король до Управління екології, яке з 2019 року очолювала Олександра Сладкова. Очолювала, тому що в березні того ж 2023 року, коли над Сладковою почали згущатись хмари грядучої відповідальності, її перевели у Департамент економічного розвитку.  

Ірина Король клопотала в суді про стягнення належної заробітної платні внаслідок звільнення з роботи та виплати моральної шкоди. Під час примусового звільнення Управління  екології не заплатило, як у судовому позові стверджує Ірина Король:  

● належну заробітну платню в розмірі 27,736 гривень;  

● доплату за виконання додаткових посадових обов'язків – 5,853 гривень; 

● не врахувало індексацію – 205 гривень;  

●  проігнорувало виплату допомоги у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності  – 5,158 гривень; 

●  не виплатило премії у відсотковому співвідношенні до перерахованого посадового окладу – 12,350 гривень; 

●  не відшкодувало компенсацію за невикористану відпустку – 4,168 гривень. 

У суді Ірина Король іще клопотала, щоби Управління екології виплатило середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період від 31 березня 2022 року і по дату ухвалення рішення у судовій справі, а також виплатило моральну шкоду за порушення трудових прав у розмірі 60,000 гривень та понесені судові витрати. 

У своєму рішенні, обсяг якого становить 3 тисячі 190 слів, суддя Софія Чорна ухвалила: «В задоволенні позову Ірини Король до Управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення належної заробітної плати при звільненні та моральної шкоди – відмовити». 

Колегія суддів Львівського апеляційного суду в складі Ярослава Левика, Надії Крайник і Марти Шандри постановила, щоб апеляційну скаргу Ірини Король задовольнити частково, рішення судді Софії Чорної скасувати, а провадження у справі за позовом Ірини Король до Управління екології закрити. 

Через тиждень та ж сама колегія суддів  у складі Левик, Крайник і Шандра ухвалила передати до Львівського окружного адміністративного суду справу за позовом Ірини Король до Управління екології. 

У Львівському окружному адміністративному суді обом сторонам − Сладковій і Король − суддя Уляна Братичак запропонувала влаштувати судову змагальність між інтелектом і спритністю: Управлінню – надіслати відзив на позов, Король – надати відгук на відзив, Управлінню – прислати заперечення на відгук, Король – задекларувати незгоду із запереченням тощо.

 Цікаво дізнатись, коли відомий біблійний персонаж Соломон засідав при єрусалимському храмі у своєму окремому притворі, де судив, він також вимагав надавати йому різні довідки? Так само влаштовував змагальність сторін? Чи судив сам, одноосібно, знаючи, що одна сторона може бути недоброчесною, але спритною, а друга – доброчесною, проте непридатною для судових баталій? 

Ось так не поспішаючи, перевальцем справа «Ірина Король проти Олександри Сладкової» дійшла до Верховного Суду, який ухвалив:  

● відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Ірини Король на постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року; 

● витребувати із Львівського окружного адміністративного суду матеріали цивільної справи №464/3614/22 за позовом Ірини Король до Управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення належної заробітної плати при звільненні та моральної шкоди; 

● учасникам справи надати можливість подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України у строк, що не перевищує десяти днів із дня вручення цієї ухвали. 

Допоки судовий позов «Ірина Король проти Олександри Сладкової» пересилали із суду в суд, допоки цей позов перебуває у Верховному Суді, його запримітило зірке око прокуратури під час чергового  уважного огляду локальної криміногенної ситуації. У прокуратурі приглянулись і побачили, на відміну від судді Софії Чорної, що Олександра Сладкова чисто їхня клієнтка за двома кримінальними статтями: частиною 2 статті 364 та частиною 2 статті 366. 

Отож судовий бумеранг, який суддя Софія Чорна так немудро запустила у бік звільненої без заробітної платні Ірини Король на користь очільниці Управління екології, повернувся до кримінальних справ фігурантки Олександри Сладкової.  

У Сихівському суді не тільки зобов'язані знати статтю 175 Кримінального кодексу, а бажано ще й ознайомитись із 4 статтею розділу «Гріхи, що кличуть про помсту до неба» із Християнського Катехизму. Якби свого часу суддя Софія Чорна ухвалила Іменем України справедливе рішення, бодай часткове, бодай без моральної фінансової компенсації, сьогодні Олександра Сладкова не проходила би по ще одній кримінальній справі. На що розраховувала Софія Чорна, незрозуміло, адже знала, що Ірина Король також юристка і в юриспруденції теж у дечому розуміється. Чомусь не вистачило кмітливості прийняти рішення і для ваших, і для наших, уміло пройти поміж Сціллою і Харибдою. 

Ірина Король зверталась зі своєю проблемою невиплаченої заробітної платні до Zaxid.net, аби журналісти видання,  бенефіціаркою якого є  Катерина Кіт-Садова, допомогли відновити справедливість, проте отримала відмову. В інших виданнях також не мали бажання висвітлювати цю тему, а ще в інших чесно зізнались, що не хочуть наражатись на гнів міського голови. Так уже історично склалось, що видання Leopolis.news єдине взялось розповісти про вище зазначені досудові та судові перипетії. Будемо сподіватись, що юрисконсульт Ірина Король погодиться співпрацювати з редакцією, а відтак розповість львівській громаді чимало цікавого про віддавна прогнилі залаштунки владної вотчини очільника міста.

Іще одна скандальна справа 

А якщо до Ірини Король ще долучиться Олена Лазірко (у минулому Горпинюк) і представить свою історію незаконного звільнення, тоді навіть може виникнути кримінальний серіал «Мафіозні тенденції у львівській Ратуші». Між іншим, один промерський сайт  паплюжив Олену Лазірко (Горпинюк) як тільки хотів за те, що вона виграла судовий позов проти чиновників виконкому, а Ірина Кулинич («ліва рука» Андрія Садового) навіть погрожувала Олені Лазірко (Горпинюк) прокуратурою за те, що Олена із рішенням Галицького суду прийшла поновлюватись на роботі. У розпорядженні редакції є аудіозапис цієї погрози. Якщо Олена Лазірко дозволить, аудіозапис буде розшифровано і опубліковано. 

Особливо сподіваємось, що Олена Лазірко детально розповість, як в офіційно затверджених посадових окладах працівників установ дитячо-юнацьких та молодіжних клубів (УДЮМК) Львова з'явився преміальний фонд і з якою метою. Якщо заможні львівські посадовці віддавна і системно отримують чималі премії, то чому в Ратуші здійняли лемент за незначні у порівнянні премії для працівників дитячих освітніх установ? Адже керівництво Ратуші само долучило ці премії до посадового окладу освітян. 

У публікації «На заробітки до Ратуші» видання «Львівський портал» наголосило, що «Андрій Садовий відстоював премії для своїх заступників, аргументуючи їхні високі зарплати тим, що ці люди "мають покликання служити" та "пашуть з ранку до вечора"». У нашій майбутній публікації також розкажемо, як Олена Лазірко, маючи покликання служити дітям, впродовж 10 років пахала від ранку і до вечора задля дітей в УДЮМКах, і яку винагороду отримала від оточення Андрія Садового. 

За погрози на адресу Олени Лазірко (Горпинюк) службова особа громадянка Кулинич теж може присісти на гостинну лаву підсудних у Галицькому суді поруч із ексекологинею Олександрою Сладковою та ексфінансистом Олегом Дроздовим. Про таку перспективу розповімо іншим разом. 

А поки що пригадалось, що Львівський міськвиконком уже після звільнення Олександри Сладкової підрядив вінницьку компанію «Семар Поділля» завершити озерні роботи, з якими не впорався ФОП Любомир Сікора, перший озерний підрядник Управління екології. Вартість додаткових робіт становить один мільйон гривень, однак схоже, що публічний тендер не проводили, питання вірогідно вирішили полюбовно і негласно. 

ФОП Любомир Сікора взявся за роботу на семи львівських озерах за 1 мільйон 200 тисяч гривень, а вінницька фірма «Семар Поділля» погодилась докінчити роботу за Сікорою вірогідно за 1 мільйон бюджетних гривень лише за два озера. 

Іще пригадалось, що службово наближена до міського голови Ірина Кулинич походить із вінницьких Мурованих Курилівців. Подумалось: якщо провести пряму між вінничанкою Іриною Кулинич і чомусь саме вінницькою фірмою «Семар Поділля», чи не виникне бува ще одне кримінальне провадження за ймовірне зловживання службовим становищем із метою розпорошити ще один мільйон львівського бюджету у процесі чи то чищення, чи руйнування озер? На це злободенне питання львівської територіальної громади мають достатні повноваження відповісти спочатку прокуратура, а відтак і Галицький районний суд Львова.

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news