Йде третій місяць війни. Порушуючи усі міжнародні правила й морально-етичні засади, російські війська цинічно вбивають громадян України та знищують інфраструктуру нашої країни. Про власні рефлексії на цю трагічну ситуацію, сприйняття її сучасною молоддю, про її бачення на політику та майбутнє України після війни, про фермерські будні розмовляємо з директором агрофірми, керівником громадської організації «Батьківщина молода» міста Львова Віктором Візним.

Пане Вікторе, як особисто сприйняли новину про війну? Які емоції всі ці події викликали у Вас?

Так склалося, що 14 лютого я поїхав за кордон. І після цього постійно тривало неймовірне нагнітання ситуації. 22 лютого стало відомо, що усі авіаперельоти в Україну скасовуються. Наступного дня я полетів в Париж, а з нього вдалося ввечері долетіти до Варшави. Попутною автівкою відразу поїхав на Львів. Кодон ми перетинали десь о 5-й ранку. І тоді вже почали з’являтися перші повідомлення про обстріли в Україні. Я прийшов додому о 6.30 і кажу мамі, що розпочалася війна. У неї своєрідний шок...

У нашій сім’ї ми багато років жили і живемо, чітко усвідомлюючи, що таке війна. Тому емоції, певно, були як у всіх у цей час: потрясіння, злість, невизначеність та певний страх, але разом з тим жодної паніки і віра, що ми дамо гідну відсіч московським оркам.

Що робили в перші дні війни?

З колегами-однопартійцями з «Батьківщини» займалися наданням гуманітарної допомоги, розселяли по знайомим людей, що втікали від кацапів, волонтерили. Але це робили більшість львів’ян. У мене була також своя специфіка. Все ж таки я керівник немалої агрофірми. Треба ж готувати поля до сівби. А злетіли ланцюги поставок пального, проблеми з орендою техніки та відсутністю деталей для її ремонтів, подорожчання мінеральних добрив, відразу виникли інші раптові й непрості логістичні виклики, частину посівів знищив мороз – треба було пересівати. Але на щастя, практично все вдалося подолати. Будемо сіяти і далі.

На сході і півдні посівна компанія через російську окупацію практично неможлива зараз. А продовольча безпека країни зараз понад усе. Тому на вільній території фермери повинні працювати в рази більше. Є розуміння багатьох керівників органів місцевого самоврядування щодо необхідності сприяння. Але й є такі, що думають про зовсім інше. Багато землі простоює, на колишніх полях самосів і скоро ліси виростуть. Ну але, сподіваюся, що у майбутньому виборці оцінять таких керівників. А в нас тепер основне сподівання на рідну землю, добру погоду і Бога, який оберігає Україну. Мусимо зберегти посіяне, зібрати добрий урожай і допомагати державі.

Чому ця війна стало шоком для усієї Європи та світу?

Бог дав українцям чудову землю і дурнуватих сусідів на сході. Це ж орда. У них все крадене – більшість території, мова, прапор, герб. Це фейкова країна. Не хочу вдаватися в історію, але Московія чи Росія – це історія суцільних вбивств, переворотів, людиноненависництва, здирництва, подвійної моралі та потрійних стандартів. Україна завжди була буфером між християнським Заходом і диким Сходом. Саме на нашій землі захлиснулись походи монгольських ханів на захід. А потім знищення Запорозької Січі, заборона української мови, голодомори, розстріли інтелігенції, табори. Десятки мільйонів жертв нашого народу заради самодержавної величі якогось кацапського царя чи генерального секретаря.

Ми добре знаємо справжню суть цих сусідів за нашим східним кордоном. І ніякі ми не брати чи сестри – бо рідні так не чинять. Тому й було стільки воєн між українцями та росіянами. Як то кажуть: два світи — два способи життя. Але ми не запрошували їх у гості. Ми не просили їх рятувати від чогось. Не хочемо їхнього, але й свого не віддамо. Бо жити під москалем, то краще померти. Бо жити у концтаборі вільна людина не зможе.

Без України Росія ніколи не відродиться в імперію. Тому всі покоління українців знали, що війна між нашими державами – це лише питання часу. І морально, внутрішньо ми завжди до неї були готовими. А Захід, та й самі московити, були приспані російською пропагандою. До речі, за минулий рік РФ на підтримку своїх ЗМІ витратила 1,3 млрд доларів. Шалена сума. Тому тепер, коли відкрилася справжня суть про російських солдатів і їх звірства, Захід прозрів. Він не хоче подібного на своїй території. Тому готовий давати зброю, щоб знову українці своїм життям на своїй землі рятували Європу від російських фашистів. І тут вже війна цивілізаційна. Бо людина, навіть якщо вона солдат, так не може себе поводити: ґвалтувати, вбивати, палити собі подібних живцем. Це – садисти, орки, скажені людиноподібні істоти, яких не переконувати треба, а знищувати без жалю. Іншого не дано у цій ситуації.

Не запізно це усвідомили наші західні партнери?

Краще пізно, ніж ніколи. Ніколи країна на гербі якої якась двоголова курка не переможе державу на гербі якої сталевий і гострий тризуб. Сучасна зброя в руках воїнів ЗСУ робить чудеса. Усі концерти Кобзона в пеклі переповнені. Наші солдати щоденно відправляють туди десятки кремлівських орків. Неймовірною ціною, але Україна переможе. США та Європа дадуть стільки коштів на відбудову країни, скільки треба буде. Віра українців в перемогу, їх відвага просто відкрила друге дихання старенькій і ситій Європі. Довела, що є ще чесноти та ідеали, які не лише декларують, а й які треба захищати й виборювати. І своєю поставою Україна давно доказала, що вона найбільш проєвропейський член Європейського Союзу. А щодо РФ, то її, як країну, що розв’язала страшну війну, обов’язково треба буде позбавити статусу постійного члена у Раді Безпеки ООН. Бо ж незаконно вона собі цей статус привласнила після розпаду СРСР.

Кожна війна рано чи пізно закінчується. Як будувати рідну хату?

Українці не бояться важкої праці. На поселеннях, в еміграції, в степах, в лісах, там де живуть українці завжди з’являються ошатна і чиста хатинка, і ставок, і млинок, і вишневенький ставок. Дамо собі ради.

Після війни нас чекатимуть ще більші виклики. Бо на полі бою чітко видно де ворог. А тут почнеться й серйозна політична боротьба. Десятки мільярдів доларів допомоги – це серйозні корупційні спокуси. НАТО і ЄС – це ж не лише армія і гарні слова. Країна мусить навчитися жити за європейськими стандартами у всіх галузях. Ми ж хочемо мати справжню європейську, правову, цивілізовану державу.

Мають пройти реальні реформи державного управління та судової системи. Треба розібратися з величезною кількістю різноманітних правоохоронних органів, які часто мають однакові функції. Не можна концентрувати у руках центральної влади всі важелі впливу. Мають бути врешті створені виконкоми на рівні областей – регіони самі повинні розпоряджатися власними коштами.

Також мусимо позбутися так «рідних» для українців кумівства та хабарництва. Максимально спростити податкову систему. Найбільша увага та пріоритетне фінансування для армії та освіти. Бо лише освічені та вмотивовані громадяни усвідомлюють значення величі власної вільної і справедливої держави, де панує свобода слова і закон.

І найбільше тішить те, що молодь готова до усіх цих викликів з розбудови власної держави. Молоді люди не пов’язані якимось дивними зв’язками ще радянських часів. У них почуття відповідальності за свою країну природне – бо вони у ній народилися й іншої не знають і не хочуть знати, як там добре було колись комусь за Союзу. Добре має бути тут, на своїй Богом даній нам землі. І якщо буде багатою і щасливою кожна сім’я і родина, то й щасливим і багатим буде й життя в Україні. Іншого не дано!

Розмовляв Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news