З початком російсько-української війни (2014) влада в Україні, хоч і мляво, але таки взялась за заборону найбільш проросійської партії в Україні – КПУ. Процес заборони, включно із судовою тяганиною, тривав довгих 8 років і нарешті 16 травня 2022 року Комуністична партія України (оновлена) була заборонена. Її соратниця – КПРС (Комуністична партія робітників і селян) була заборонена судом ще 30.08.2015, оскільки не подавала апеляції. Ці обидві політичні партії припинили своє існування внаслідок ухвалених законів про декомунізацію.

Після розгортання повномасштабної війни росії проти України (2022) процес заборони проросійських партій було продовжено, але також надто повільно як для умов воєнного стану. Лише через місяць 20 березня РНБОУ призупинила діяльність 11 проросійських партій. Ще півмісяця знадобилося ВРУ аби узаконити прискорення судових процедур заборони політичних партій. 14 травня Президент підписав відповідний указ, а 20 травня Мін’юст подав необхідні позови до суду. Отож, під заборону найближчим часом потраплять такі проросійські політичні партії як: «Опозиційна платформа – За життя», «Партія Шарія», «Наші», «Опозиційний блок», «Ліва опозиція», «Союз лівих сил», «Держава», «Прогресивна соціалістична партія України», «Соціалістична партія України», «Соціалісти» і «Блок Володимира Сальдо».

Маємо і першу ластівку. 8 червня, Апеляційний адміністративний суд у Львові заборонив діяльність політичної партії «Опозиційний блок». Майно, гроші та інші активи партії та всіх її осередків передаються у власність держави. Але це рішення ще може бути оскаржене у Верховному Суді.

Дивує чому в переліку 11 проросійських партій, приречених на заборону, у половині списку яких є маловідомі партії, але немає таких донедавна впливових структур як Партія Регіонів і СДПУ(о). Чому «забули» й інші проросійські політичні партії такі як: «Союз», «Довіряй ділам», «Відродження», «Соціалістична Україна», «Блок опозиційних сил», «Народна партія регіонів», «Соціалістична партія Олександра Мороза» і навіть таку одіозну як «Русь єдина» (колишня – «Партія політики Путіна»)?

Звісно, в цілому такі дії влади слід вітати, але це лише напівзаходи у боротьбі з проросійськими політичними партіями. Далеко за прикладами ходити не потрібно. Скажімо, після поразки Німеччини у війні і її беззастережної капітуляції в 1945 році, керівна партія НСДАП (Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини) була не тільки заборонена і розпущена, її майно конфісковано, а головне, що її керівники були засуджені, а деякі – страчені. Однак, деяким членам НСДАП вдалося втекти через Італію до Південної Америки. За рішенням керівників провідних країн антинацистської коаліції в Німеччині була проведена денацифікація, під час якої більшість активних членів НСДАП зазнали особливої перевірки. Багатьох із них було звільнено з керівних постів або із соціально значущих організацій, таких, як, наприклад, навчальні заклади.

За цією аналогією керівництво проросійських партій в Україні мало б бути притягнуто до кримінальної відповідальності, а активні члени цих ворожих Україні політичних партій - усунуті з будь-яких керівних посад в державних та муніципальних органах і, зокрема, в закладах освіти. А в Україні мала б початись тотальна дерусифікація!

Так, частина керівників проросійських політичних партій втекла до Росії, але їхнє членство навіть поза забороненими партіями продовжує свою антиукраїнську діяльність. Згодом вони будуть створювати нові проросійські партії, під новими назвами. Зупинити це може тільки невідворотність покарання!

Та й сам механізм заборони проросійських партій через суд не відповідає вимогам часу. Давно слід на законодавчому рівні державу-агресора російську федерацію визнати терористом, а всі проросійські сили – пособниками терориста зі всіма наслідками.

Leopolis.news