01-11-2022 08:374124
В історії Західноукраїнської Народної Республіки є багато повчального. Але принаймні на трьох подіях важливо зосередитись аби зробити правильні висновки у сучасному державному будівництві.
18 жовтня 1918 р. Створення Української Національної Ради – представницького органу українців Австро-Угорщини.
У Львові було скликано представницькі збори (Конституанту) всіх українських депутатів австрійського парламенту, українських послів Галицького і Буковинських сеймів, представників українських політичних партій Галичини й Буковини, українського духівництва і студентства. На зборах було утворено Українську Національну Раду (УНРада) — політичний представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії.
Висновок: Понад сто років тому українці, як етнос, вже мали свій представницький орган, який опікувався їхніми інтересами. УНРада складалася виключно з українців за національністю. Чому в сучасній Україні досі немає жодної структури, яка б представляла і захищала інтереси саме титульної нації (українців)? Бо Верховна Рада України представляє інтереси не лише українців, а громадян України різних національностей. Але в Україні діють окремо різноманітні ради, комітети тощо, які захищають права й інтереси росіян, поляків, угорців, румунів, татар, євреїв та інших представників національних меншин. А от такої Ради, яка б опікувалася українцями у незалежній українській державі не існує! Чи не тому проблема із захистом національних прав українців в Україні досі стоїть так гостро.
19 жовтня 1918 р. Проголошення самостійної Української держави на Західній Україні.
УНРада проголосила самостійну Українську державу (згодом - Західноукраїнську Народну Республіку) на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття, що перебували під владою Австро-Угорщини. Було вирішено виробити демократичну конституцію та обрано президента Української Національної Ради Євгена Петрушевича.
Висновок: Чому українці не відзначають 19 жовтня як День Незалежності ЗУНР, скажімо, за прикладом Дня Незалежності України 24 серпня? Бо наші попередники були далекогляднішими й розуміли, що проголосити, задекларувати свою державу, це ще не означає її отримати у власні руки. Чому водночас українці не шанують на належному рівні пам’ять керівника ЗУНР Є.Петрушевича: немає паломництва на його могилу на Личаківському цвинтарі, учнівська і студентська молодь здебільшого нічого не знає про президента Західної України?
Мапа ЗУНР (2008), видана Благодійним фондом «Україна-Русь»
1 листопада 1918 р. Листопадовий чин (зрив). Реальне взяття влади в українські руки.
31 жовтня 1918 р. у Львові УНРада поставила перед австрійським урядом вимогу про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Після отриманої категоричної відмови УНРада вирішила взяти владу збройним шляхом. У ніч на 1 листопада українські стрілецькі частини під командуванням полковника Дмитра Вітовського зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові. Наступного дня австрійський намісник формально передав всю владу Українській Національній Раді.
Висновок: Саме 1 листопада вважається проголошенням ЗУНР, а не 19 жовтня, як було це зроблено формально. Бо, владу ніхто не віддає лише на підставі добрих намірів чи закликів. Владу беруть. Владу беруть зброєю і захищають зброєю. Розбудова і зміцнення українських національних збройних сил повинні бути нашим пріоритетом. Війна з РФ (2014-) зайве тому підтвердження.