Наступного року у Львівському національному університеті імені Івана Франка повинні відбутись вибори ректора: улітку збігає термін ректорства нинішнього керманича ЛНУ професора Володимира Мельника. До провідного вишу України завжди була прикута увага, як освітян, так і науковців, а якоюсь мірою й політиків. Результат виборів визначає вектор, за яким буде рухатись цей заклад вищої освіти у наступні п’ять років. Тому й кандидатури мають бути відповідні – авторитетні в академічній спільноті, не вляпані у різноманітні скандали й, що дуже актуально у наш час – не мати проблем з академічною доброчесністю. Пропонуємо читачам огляд потенційних кандидатів на посаду ректора і розпочнемо з кандидатури колишнього проректора, ексдекана філологічного факультету, професора Ярослава Гарасима.

Насправді ще жоден професор чи доцент публічно не оголосив про свої наміри взяти участь у виборах ректора. Але у Львові ходять уперті чутки, що вже втретє свої сили спробує Ярослав Гарасим – доволі неоднозначна персона у Франковому виші.

Науковець чи політик?

Коротка довідка для читачів, щоб розуміти про кого мова. Ярослав Іванович Гарасим – уродженець Івано-Франківщини, в університетському середовищі вже понад 30 років. З 2004 по 2014 рік був деканом філологічного університету, а з 2014 по 2019 – проректором з науково-педагогічної роботи. З цієї посади він звільнився за власним бажанням після того, як програв вибори чинному ректору Володимиру Мельнику, хоча той ніде не оголошував про намір змістити Гарасима з посади.

Також Ярослав Іванович спробував свої сили у політиці. Але двічі невдало – у 2014 програв вибори у 120 виборчому окрузі на Львівщині, хоча здавалося б, що науковець зі Львова має до Мостищини та Городоччини. У 2019 не пройшов до парламенту за списком партії «Голос».

Керівник комерційної та непідзвітної ГО

У його біографії є як і позитивні, так і негативні сторінки. Ярослав Іванович є членом правління Міжнародного фонду Івана Франка, який щороку визначає лауреата Міжнародної премії Івана Франка. Премія доволі престижна, ще й з немаленькою грошовою винагородою – 200 тисяч гривень, що для української науки, погодьтесь, не малі кошти.

Також Ярослав Гарасим є засновником і багаторічним керівником ГО «Центр Україністики». Ця установа організовує літні школи для іноземців нібито під опікою університету Франка. Принаймні в роки його проректорства її діяльність активно висвітлювалась університетськими медіаресурсами. Навчання там не безкоштовне, а вартує 500 євро за зміну. Але тут нюанс, бо навчання рекламується під егідою університету, але всі кошти, видається, отримує ГО, в особі Ярослава Гарасима. Діяльність цього центру викликає чимало запитань, особливо фінансового характеру. В чию кишеню потрапляють кошти з навчання студентів? Обов’язково дізнаємось відповідь на це питання, адже скерували журналістський запит до Університету.

Протести студентів

Одним із головних скандалів в біографії Ярослава Гарасима стали пікети студентів проти хабарництва на факультеті філології, де тривалий час деканом був він сам, а згодом його товариш і учень Святослав Пилипчук. Зі слів студентів, за часів Гарасима секретарка деканату безпроблемно озвучувала студентам розцінки за заліки та іспити. Також студенти стверджують, що Гарасим використовував їх як спостерігачів під час виборчого процесу, у якому сам брав участь.

Боротьба з принциповими викладачами

Іншим, не менш гучним скандалом, стало звільнення викладача Богдана Пастуха, який відомий як член ініціативної групи, що виникла після Революції Гідності 2013-2014 для боротьби з плагіатом в університеті. Сам Богдан Пастух «завдячує» своєму звільненню саме Гарасиму, для якого боротьба з корупцією стала, як то кажуть, поперек горла. Сталось це у 2017 році й викликало гучний скандал, який дійшов аж до міністерства освіти. Але марно – тоді МОН очолювала Лілія Гриневич від «Народного фронту», від якого у 2014 й балотувався Гарасим. Невже, щоб замнути скандал, він використав партійні знайомства?

Підтримка плагіаторів?

На посаді проректора також є «відзнаки». Бувши проректором Гарасим написав лист, нібито від імені Університету, про підтримку літературознавця Дмитра Дроздовського, який неодноразово був помічений у плагіаті текстів інших авторів. Серед цих авторів, до слова, також є колеги Гарасима з вишу. Прикриття плагіаторів не надто гарна риса для науковця. Цей факт потребує достеменної перевірки, як і наукові праці самого Ярослава Івановича. Тому ми також звернемось з відповідним запитом до ЛНУ.

Скандал у Шевченківському гаю

Мова про події кількарічної давнини, коли музей «Шевченківський гай» в особі дружини Ярослава Гарасима Лесі виступив проти реставрації храму Софії Премудрости Божої і храмового комплексу Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу. Докладніше про цю історію розповів відомий львівський священник, отець Юстин (Бойко). За його словами, Гарасим вимагав порушити кримінальну справу проти отця за спробу відновити храм.

Facebook-скандали

Крім цього, Ярослав Гарасим активний дописувач соцмережі Facebook. Інколи аж занадто, що ображає його колег з університету і змушує збиратись комісію з питань етики та професійної діяльності Вченої ради Університету. При цьому відповідати за свої слова він не збирається, а вимагає від комісії (увага!) довести, що дописи на його особистій сторінці у Facebook належать саме йому. Доволі цікавий підхід з адвокації власних інтересів.

Висновків не буде, адже ця стаття покликана познайомити з людиною, яка цілком ймовірно претендує очолити Львівський національний університет імені Івана Франка. Університет, який не може очолювати випадкова людина.

У наступних публікаціях ми продовжимо уважно вивчати біографії потенційних кандидатів на посаду ректора Франкового університету.

Юрій ЛУЖНИЙ, Leopolis.news