Я, як українець, глибоко стурбований і висловлюю своє занепокоєння черговим збройним загостренням між двома семітськими народами – ізраїльтянами та палестинцями. Звісно, я співчуваю родинам загиблих мирних мешканців з обох сторін, але саме тією мірою як вони співчували нам, українцям, через жертви від московської агресії.

Водночас дивує «хохляцька» реакція багатьох українців на цей конфлікт і беззастережна підтримка Ізраїлю. Відразу всі забули, що Ізраїль досі не визнав Голодомор геноцидом українців, не засудив збройну агресію росії проти України, не надав українцям у цій війні жодної підтримки, постійно втручається в політику нашої національної пам’яті – то засуджує героїзацію С.Бандери й Р.Шухевича, то демонізує і паплюжить Б.Хмельницького, то переслідує українських дивізійників тощо.

Поверховий погляд на ці події свідчить також про незрілість і необізнаність багатьох людей. Адже палестинці сто років тому добровільно впустили на свої землі гнаних по всьому світу євреїв, а сьогодні потерпають від єврейської експансії. Проте палестинці також мають право на самовизначення і власну державу! Опинившись у безвихідній ситуації, закономірно вони вдаватимуться до крайніх радикальних методів боротьби.

Зверніть увагу на офіційні повідомлення Ізраїлю за 7 жовтня про кількість випущених ХАМАСом за один день ракет – точність і абсурдність цифр вражає одночасно: то 5500, то 4000, то 2200 одиниць. А перша цифра взагалі перевищує кількість ракет, випущених московитами по Україні за цілий рік повномасштабної війни! Та з Ізраїлю (за площею у 25 разів меншого за Україну) після такої атаки нічого б не лишилось! А чому ж не спрацював пресловутий непробивний “Залізний купол” ізраїльської ППО? Як таку масовану атаку не попередив легендарний Моссад? Як вдалося ХАМАСу непомітно завезти і на площі 360 кв. км сховати таку величезну кількість ракет? Якщо задуматись над цим, то закономірно, постає питання - де оргвисновки: кого в Ізраїлі знято з посад, кого заарештовано? Нікого! Кажуть, що за цією атакою ХАМАСу стоїть москва? Не виключено! А тоді – де нота протесту Ізраїлю і звинувачення московії, свого постійного союзника? Немає! А якщо припустити, що всю цю провокацію організували самі ізраїльські спецслужби з метою захопити черговий шмат палестинської території – на цей раз Сектор Гази. Невідкладне проведення ізраїльтянами масштабної наземної операції в секторі Гази з чисельними руйнуваннями будівель і повним блокуванням території з порушенням усіх правил ведення війни – наочне цьому підтвердження!

Вже дуже поведінка Ізраїлю щодо Палестини нагадує політику росії щодо України. Лідери Ізраїлю також неодноразово заявляли, що не існує такого поняття як палестинський народ, що палестинці це ті ж євреї. А будь-яку збройну відповідь палестинців на окупаційні дії того ж Ізраїлю неминуче засуджували як тероризм! Світові ЗМІ однобоко висвітлюють цей конфлікт - активно подають єврейську позицію (15 млн. осіб), але зовсім не чути голосу арабського світу (450 млн. осіб)!

Потрібно завжди дивитися в корінь проблеми й хто в результаті стає вигодонабувачем! Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу позбувається масових антиурядових протестів і залишається на посаді. Ізраїль бере під контроль ще одну палестинську територію Сектор Гази і збільшує свою площу. Ізраїль отримує від США додаткову фінансову і військову допомогу. Ізраїль допомагає росії відвернути увагу світу від війни з Україною. Ізраїль послаблює єдність і підтримку арабського світу, звинувачуючи палестинців в тероризмі. Водночас Ізраїль, навіть ціною життя своїх співгромадян, отримує підстави продовжувати ігнорувати всі резолюції ООН, які засуджують окупацію Ізраїлем палестинських територій.

Отож, Україна не повинна у цьому конфлікті підтримувати жодну зі сторін, а закликати їх до миру й вимагати від Ізраїлю - повернути Палестині захоплені в останні десятиліття території та надалі дотримуватись непорушності кордонів від 1948 року, визначених ООН.

P.S. ДОВІДКА.

Історія цього протистояння сягає в глибину віків і відбувалась на землях Палестини. Палестина (назва походить від “Філістія”) – біблійна земля, історична область на Близькому Сході. Вважається, що палестинці - це палестинські араби, нащадки корінних жителів Палестини ханаанців і філістимлян, що проживали тут задовго до заселення цих земель євреями. Власної держави в давнину палестинці не мали. Ізраїльтяни – це давні євреї, які прийшли на землі Палестини з Єгипту у XIII ст. до н.е., і заснували тут в XI ст. до н.е. Ізраїльське царство. Ізраїльське царство у 930 році до н.е. розпалось на два царства – власне Ізраїльське (існувало до 722 року до н.е.) і Юдейське (до 586 року до н.е.). Після втрати державності ізраїльтяни піддавались гонінням і виселенню з Палестини новітніми господарями.

Станом на 1880 рік в Палестині налічувалось близько 5% євреїв. Але серед євреїв, що жили в діаспорі, завжди було сильне бажання повернутися в Палестину. Під впливом сіоністських організацій, які ставили собі за мету створити в Палестині єврейську державу, відбулось 4 хвилі повернень євреїв в Палестину. Вже по закінченні Другої світової війни єврейське населення Палестини становило 33 % порівняно з 11 % у 1922 році. 29 листопада 1947 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію про розподіл Палестини на дві держави – арабську і єврейську. На цій підставі 14 травня 1948 року Всесвітня сіоністська організація проголосила створення Держави Ізраїль. Проте араби не погодилися зі створенням держави Ізраїль на теренах, що вони вважали своїми. Почався затяжний арабо-ізраїльський конфлікт. Але в результаті воєнних дій територія Ізраїлю лише збільшилась.

Проголошення Держави Палестина відбулося 15 листопада 1988 року в Алжирі на сесії Палестинської національної ради — вищого дорадчого органу Організації визволення Палестини (ОВП). Але ОВП не контролювала тієї території, на яку претендувала. Фактично Держава Палестина на сьогодні не має єдиної території та реального суверенітету. Значна частина території Західного берега річки Йордан контролюється ізраїльською армією, а Східний Єрусалим Ізраїль вважає своєю територією. Ізраїль контролює також практично всі межі Палестинських територій, за винятком Сектора Гази. Представники ОВП називають Палестину “країною під ізраїльською окупацією”. Сектор Гази та Західний берег річки Йордан визначаються як напівексклав та ексклав, розділені територією Ізраїлю: перший контролюється прихильниками Хамас, визнаного у ряді країн терористичною організацією, а другий — прихильниками ФАТХ, організацією, яка формує основу ОВП. Організації перебувають у стані конфлікту між собою. Станом на 1 січня 2021 року суверенітет Палестини визнали 139 зі 194 незалежних країн світу.