В інтерв’ю швейцарській телерадіокомпанії RSI, оприлюдненому Агентством Reuters, Папа Римський Франциск заявив дослівно таке: "Я думаю, що найсильніший той, хто дивиться на ситуацію, думає про людей і має відвагу білого прапора, і веде переговори. Слово "переговори" – це мужнє слово. Коли ви бачите, що ви переможені, що справи йдуть погано, ви повинні мати мужність вести переговори".

Це вже не перша антиукраїнська заява нинішнього Папи. Прикро, що з боку УГКЦ, яка перебуває в підпорядкуванні Ватикану, не чутно адекватних заяв на подібні висловлювання.

Українських греко-католиків вже не задовольняє скромний намір не згадувати Франциска у храмах під час літургій. Потрібні рішучі кроки – розрив з Ватиканом, об’єднання в одну помісну церкву з ПЦУ, створення самостійного Українського патріархату й повна українізація Церкви. Але таким планам вперто опирається чинне керівництво УГКЦ на чолі зі Святославом Шевчуком. Тому весь Синод УГКЦ разом з Блаженнішим повинні негайно піти у відставку.

А в Шевченківські дні тут дуже доречно буде нагадати слова нашого Пророка:

«Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
… Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп’яли.
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: “Te deum! алілуя!»
(Орська кріпость — 1850, Оренбург)

Відомий історичний факт, що твори Тараса Шевченка свого часу були заборонені у Ватикані «Папським індексом» - поряд з працями Миколи Коперника, Галілео Галілея, Джордано Бруно, Вольтера, Декарта, Руссо, Рабле, Даніеля Дефо. Пізніше в Римі навіть був публічно спалений «Кобзар» Шевченка.