У Галицькому суді Львова суддя Ірина Волоско слухає об'єднані кримінальні справи «Народ проти Олександри Сладкової» та «Ірина Король проти Олександри Сладкової». Перша кримінальна справа стосується брутального нищення львівських озер під егідою екскерівниці управління екології Олександри Сладкової за мільйон двісті тисяч податків львів'ян, а друга – вірогідної фальсифікації фінансових документів під орудою тієї ж Олександри Сладкової.

Остаточне слово скаже суд. Проте цих судових справ могло би й не бути, якби у міського голови Львова Андрія Садового була усталена звичка, як у фахового керівника, періодично зустрічатись не лише з керівництвом, а й усіма працівниками Ратуші з метою душевної бесіди, виявлення службових негараздів чи латентних конфліктів, аби нейтралізувати їх ще у зародку.

Отож 10 жовтня була призначена до слухання одна із кримінальних справ – «Ірина Король проти Олександри Сладкової». Команда Ірини Король доповнилась участю адвоката Андрія Петришина. Руслана Юхименко, захисниця підсудної Олександри Сладкової, прийшла на слухання у недоброму гуморі. А побачивши, що адвокат Петришин прибув у суд із відеокамерою, спалахнула гнівом.

Судове засідання розпочалось зі з'ясування стосунків: чи можна фіксувати на відео захисницю Руслану Юхименко і фігурантку кримінальної справи Олександру Сладкову? Руслана Юхименко доводила, що спрямований на неї об'єктив негативно впливає на її адвокатську ауру, плющить її, перешкоджає належно виконувати обов'язки захисниці. Доречно наголосити: якщо адвокат під час судового засідання не сприймає присутності фотооб'єктива, йому потрібно змінити профіль своєї діяльності.

Підтримуючи неправову позицію своєї захисниці, підсудна Олександра Сладкова, яка на даний момент є державною службовицею, заступницею заступника міського голови Львова і була стажисткою Школи вищого корпусу державної служби, зневажливо відгукнулась про присутніх: «Я теж заперечую, тому що я не знаю цих людей… Якісь дивні люди тут сидять…» Суддя Ірина Волоско відразу по-державницькому відреагувала: «У нас нема дивних людей в Україні. У нас, в Україні, кожна людина має рівні права та обов’язки…».

Підвищеним тоном, неприпустимим для судової зали, Руслана Юхименко продовжила наполягати: «У нас судовий процес, а не шоу. Король хоче перетворити цей процес у шоу. Краще би готувалась до справи і належним чином захищалась». При цьому правниця Юхименко не пояснила, а навіщо і від чого Ірині Король захищатись? Це ж не Ірина Король є фігуранткою кримінальної справи, не Ірина Король вірогідно підробила фінансові документи. Хіба це Ірині Король є що приховувати від зіркого ока Феміди?

Суддя Ірина Волоско, задля спокою в судовій залі, прийняла компромісне рішення: відеокамеру спрямувати лише на одну зі сторін судового процесу, позбавивши іншу – Руслану Юхименко і Олександру Сладкову – можливості увійти в історію сучасної відеодокументалістики. Не допомогло. Адвокатка Юхименко і далі поводила себе агресивно і непрофесійно.

За годину судових слухань Руслана Юхименко жодного разу не захистила свою довірительку Сладкову від кримінальних звинувачень, не пояснила ймовірні незаконні вчинки Сладкової на посаді начальниці управління екології. Натомість під час опитування двох працівниць від Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, які склали Акт за результатами проведеної перевірки в управлінні екології, правознавиця Юхименко всіляко принижувала їх, як свідків, та спрямовувала на них свій агресивно-емоційний тиск.

Суддя Ірина Волоско виважено гасила хвилі ресентиментів, які накочувались одна на одну з обох сторін судового протистояння, наче на картині Айвазовського «Дев'ятий вал». Не завжди допомагало. Адвокатка Юхименко присікувалась, до чого тільки могла: чому Держпраця не дослідила те, чому не встановила того, чому пропустила ось це? Далі, не отримавши потрібної їй відповіді, яка би компрометувала Держпрацю, правниця Юхименко настільки втратила над собою контроль, що навіть вилаялась − обізвала одну зі свідків від Держпраці «безсовісною і недобросовісною».

Із цього кричущого факту можна зробити такий висновок: лагідним словом і кількахвилинним виставленням адвокатки Юхименко за двері судової зали, щоби охолола, можна досягти ефективнішого результату, аніж виключно лагідним суддівським напоумленням. Грубе і непрофесійне ставлення до свідка під час судового дізнання повинно тягти за собою дискваліфікацію юриста принаймні на деякий час, щоби оговтався. Саме для цього в залі суду й повинна бути відеокамера і журналісти, щоби в Руслани Юхименко не поновився лайливий рецидив, дискредитуючий професію адвоката.

Однак Наталія Климчук, одна із двох свідків Держпраці, виявилась стійкою до тиску та заплутувань з боку Юхименко, а також професійно виваженою щодо агресивних намагань правознавиці дискредитувати Держпрацю загалом як державний орган, а Наталію Климчук зокрема. Затія захисниці вірогідної правопорушниці Сладкової провалилась. Ба більше, завдяки Юхименко та її непродуманому методові опитування свідка від Держпраці з'ясувалось, що у відомстві Андрія Садового нагромадилось стільки законодавчих порушень, обсяг яких Наталія Климчук побачила вперше за свою професійну діяльність, тобто від 2007 року.

Предметом дослідження в суді повинно бути те, що Держпраця зафіксувала під час перевірки, а не те, чого не встановила. Тому під час судових свідчень працівниці Держпраці завжди повинні твердо казати: не подобаються наші висновки, тоді викликай у суд незалежного експерта і випитуй у нього все, що цікавить. Ми ж надаємо свідчення у межах нашої компетенції та в рамках складених Актів проведених перевірок.

Надривна поведінка адвокатки Юхименко зумовила припущення, що в доказовій концепції на боці підсудної Олександри Сладкової не все гаразд, що концепція ймовірно слабка з правничої точки зору. Припущення підтвердилось у судовій практиці Верховного Суду, у справах зі спорів, що виникають із трудових відносин.

Згідно з частиною 2 статті 23 КЗпП України, на яку посилався позивач у справі №522/9763/17-ц, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк із врахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, або в інших випадках, передбачених законодавством. Отож строковий трудовий договір може бути укладено лише у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Відповідно умовами укладення строкового трудового договору є:

• характер виконуваної роботи;

• умови виконання роботи;

• інтереси працівника;

• інші випадки, передбачені законодавчими актами.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 39-1 КЗпП України, трудові договори, що були переукладені один або декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Будемо сподіватись, що зазначена правова позиція Верховного Суду посприяє справедливому призначенню міри покарання для ймовірної правопорушниці в судовій справі «Ірина Король проти Олександри Сладкової».

Завдяки емоційному зриву адвокатки Юхименко в залі суду, завдяки її непродуманому опитуванню свідків від Держпраці (поза межами складеного Акту стосовно порушень в управлінні екології), в автора статті настало просвітлення наче в Будди Ґаутами: виразно проявились поки що тільки рельєфи фінансової схеми, яку застосовують в адміністрації Андрія Садового для вірогідного розкрадання бюджетних коштів. Це тема майбутніх ґрунтовних досліджень і публікації, або навіть і кількох публікацій.

Ярослав ЛЕВКІВ