«Герой» про якого я хочу розповісти вже неодноразово ставав фігурантом корупційних скандалів, пов’язаних з митницею, на різних рівнях у різних регіонах України. Його не раз виганяли, та він постійно повертався.

Товт Михайло Йосипович, може вважатись одним з найбільш везучих представників держслужби, який протягом останніх 15 років зумів вижити в найагресивнішому середовищі під назвою “Митниця”. Як йому це вдається, спробуємо розібратись.

У мережі є чимало матеріалів щодо Товта, однак усі вони стосуються лише його кар’єри ТОП митника. Я ж вирішив копнути глибше. З’ясувати де він був і чим займався до митниці.

Те, на що я натрапив, виявилося не менш гидким за його нинішні “успіхи”. Отже, вашій увазі…

В далекому 1999 році Михайло Товт разом зі своїм товаришем та бізнес-партнером Володимиром Шестопаловим, яки був головою правління ВАТ “ЕКТІавтопром” організували аферу. ЇЇ суть була в реалізації, на перший погляд, перспективного проєкту під назвою “Універсальна тестова лабораторія”, функція якої полягала в обов’язковій сертифікації продукції, що імпортується в Україну. Основою був спеціальний тестовий прилад, який закупили за кордоном, чи імовірніше орендували, у кількості 18 одиниць, на загальну вартість майже 1 млн $. В Україну доправили сумнівним шляхом, без розмитнення. Через ряд фіктивних фірм, дане обладнання було закладене, як заставне майно, під кредити на реалізацію проєкту “Універсальна тестова лабораторія”. Невдовзі, обладнання безслідно зникло, а Яворівський районний суд Львівської області порушив кримінальну справу за №1-58/2003, у матеріалах якої фігурував, як не дивно, не Товт чи Шестипалов, а колишній бухгалтер однієї з підставних фірми, притягнений до відповідальності за ст. 367 ч. 2 ККУ (Службова недбалість, що спричинила важкі наслідки). Кредит залишився непогашеним, а Товт з Шестипаловим стали багатшими на один мільйон гривень.

Очевидно, в дев’яностих, такі жарти з банкірами ніхто не пробачив звичайним шахраям. Та звичайним таке б і не вдалось. Але Товт далеко не “рядовий кидала” і водив дружбу не тільки з власниками банків, що доводить наступний, набагато яскравіший епізод з його минулого.

В 1996 році знайома вже ВАТ “ЕКТІавтопром” береться за приватизацію величезної будівлі у Львові на вул. Зеленій, 115-6. Ніщо б не привернуло уваги до цього процесу (такі були часи) якби не один нюанс… А точніше — два стратегічних держпідприємства, які розміщувались у тій же будівлі. Одне за напрямком космічних досліджень, інше — проєктування зброї, фактично були виселені на вулицю. Ситуація отримала широкий розголос. На підтримку держпідприємств висловився народний депутат Олександр Рябченко на пленарному засіданні Верховної Ради України. Та попри резонанс, владні структури почали залагоджувати конфлікт “через коліно” на користь ВАТ “ЕКТІавтопром”. Спочатку було доручення Кабміну від 06.09.1996 р. Фондові держмайна щодо приватизації “ЕКТІавтопром” як єдиного майнового комплексу. Однак парламентська комісія запропонувала урядові скасувати це доручення. Регіональне відділення Фонду держмайна вирішило все ж справедливо поділити приміщення. Та голові відділення С. Давимуці надійшло розпорядження від цілого віцепрем'єр-міністра України. В. Пинзеника погодити питання, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів, і вирішити все “правильно”.

Чому Пинзеник з Кабміном вирішили, що ВАТ “ЕКТІавтопром” пріоритетніше за два стратегічних держпідприємства, мабуть, варто запитати у СБУ.

Поговорюють, що між Товтом та Пинзеником, був досить тісний зв’язок, бо окрім спільної економічно-корупційної жилки, їх об'єднує походження з одного села, тобто майже рідня.

Однак біографія Товта говорить про те, що вже з 2002 року він знаходить, чи то нового, чи то додаткового політичного господаря та стає помічником одіозного Народного Депутата Віктора Балоги. Саме після Балоги, за підтримки Пинзеника, у 2005 році Михайло Йосипович “викочується” на шлях митної служби.

P.S.

У наступній публікації я обов’язково розповім яку саме корупційну структуру Товт будував протягом усієї служби. Скільки грошей недоотримує через це держава. Про його дітей-митників. А також про його теперішні успіхи на посаді керівника Чернівецької митниці. За що відповідають його “заступники” Григорій Чік та Михайло Нікулєску, і яким санкційним покровителям вони служать.

.Іван СПРИНСЬКИЙ