Нещодавно світ побачив мобільний застосунок із провокативною назвою «Давай займемось текстом». У перші ж дні свого існування він потрапив у десятку найкращих застосунків тижня українського App Store. Авторка додатка, Наталя Місюк, переїхала до Львова з Криму. Сьогодні ми запитаємо у неї детальніше про переїзд до Львова та особливий метод популяризації української.

Пані Наталю, розкажіть, будь ласка, як ви опинилися у Львові?

Одного ранку я прокинулася в Сімферополі, коли по телевізору показували, як танки їдуть містом, а на дахах сидять люди в незрозумілій військовій формі. Столиця Криму, здавалося, тоді вимерла. Мешканці боялися виходи з домів, тому на вулицях було порожньо. Наскільки порожнім я не бачила жодне місто ні до, ні після. Навіть у пандемію. Я зрозуміла, що не хочу бути частиною подій, що відбувалися на той час, тому зібрала валізу та купила квиток на поїзд до Львова.

Чому саме до Львова? Ви бували раніше в нашому місті?

Місто обирала на «еники-беники їли вареники» (сміється). Ні, до того у Львові я жодного разу не була. Я просто шукала велике місто якомога далі від неспокійних кримських подій. Про місто Лева я була начута, що там гарно. Тому, чому ні? Вирішила спробувати. Я вважала, що їду лише на тиждень, у відпустку, пересидіти цю незрозумілу ситуацію. Була впевнена, що міжнародна спільнота не допустить окупації території в нашому столітті. Але вже за декілька днів стало зрозуміло, що це надовго. Тож я вирішила залишитися, бо треба ж десь жити.

Львів вам сподобався?

Не одразу. Перші місяці я майже не мала часу роздивитися будь-що навколо. Я бачила тільки коридори різних установ, куди щодня ходила робити якісь довідки та документи. Я шукала житло в оренду. У 2014 році смартфони ще не були популярними, тож я носила із собою паперову мапу. І все одно постійно губилася. Забудова Львова кардинально відрізняється від тих, до яких я звикла в Криму та Стамбулі, тож мені було дуже складно орієнтуватися.

А із чого почалася любов до Львова?

Зі спілкування з львів’янами. З першої хвилини у Львові біля мене завжди були люди, готові допомагати. Я нікого з них не знала раніше: здебільшого це були знайомі знайомих. Їхня турбота була дуже зворушливою. Мене тимчасово прихистили, пояснювали, що і як є у місті, давали поради з пошуку житла тощо. Часом доброту проявляли і зовсім чужі люди. Одного разу вітер під час зливи зірвав із мого балкону килимок, що там сушився. Хтось з сусідів знайшов його, виправ (!) та дбайливо поклав на поштові скриньки. Можливо, це дрібниця, але життя складається з таких моментів. Я зрозуміла, що хочу жити серед таких доброзичливих людей.

Ви сумуєте за Кримом?

Крим я ніколи не любила. Мені там було якось тісно та самотньо. У Львові я опинилася несподівано для самої себе, але це місто, де мені добре. Зараз я тимчасово в Нідерландах, вдруге в житті в статусі біженки. Рахую дні та години до того часу, коли можна буде їхати до Львова. Як то кажуть, домів.

Як у вас виникла ідея проєкту для популяризації української?

Я помітила, що львівська говірка дуже відрізняється як від академічної української, що була відома мені зі школи, так і від говірки моїх полтавсько-чернігівських бабусь та дідусів. Це так цікаво! Мене захоплювали слова та фрази, що інколи казали львів’яни. А вони не знали висловів, що знала я. Просили повторити та пояснити, а потім ми разом сміялись від задоволення: влучні фрази – це ласощі для вух та мозку!

Багато років я працювала маркетологом. Робити щось популярним – це моя професія. У мене був друг Руслан, його вже, на жаль, немає в цьому світі, який вважав, що комбінація моїх знань, умінь та історії вартує окремого проєкту. Завдяки його підтримці та підбадьоренню я започаткувала проєкт «Давай займемось текстом». Це було три роки тому. Відтоді проєкт росте та розвивається. Він – моя дитина, моя робота та творчість.

Скільки вас зараз у команді?

Весь контент створюю тільки я. Директоркою з натхнення вважається моя киця Міця, саме завдяки їй мої тексти такі муркотливі. Також у нас є технічний директор. Його звати Олег Новосад. Він займається розробкою технічної складової мобільного застосунку, що ми випустили попри війну і всі складнощі в листопаді 2022. Під час роботи над застосунком ми звертаємося по допомогу до різних людей та установ. Ще ніхто нам не відмовив.

Розкажіть детальніше про застосунок. Для кого він?

Він для добрих людей. Для тих, хто зараз переходить на нашу мову або хоче зробити свою українську більш влучною та вишуканою. Я помітила, що люди часто користуються мовою тільки в дуже обмежених рамах того, що знають зі школи. Школа – це тільки база. Українська дуже багата. Вона відкриває широкі можливості для висловлення думок, почуттів, для творчості та ділового спілкування. Нею можна та треба розмовляти із задоволенням.

Що можна знайти в застосунку?

Там є три безкоштовні гри, що допомагають опанувати нові слова та відкрити для себе їхні сенси. Також в аплікації є інтеграційний курс зі львівської говірки, який я написала на основі свого особистого досвіду. Він вийшов бешкетний, тому він тільки для дорослих. У ньому я розповідаю про підступне значення слів «шановний!» та «прошу». Пояснюю, що означає та як користуватися конструкціями типу «будеш мав, що їсти» або «буду їхала домів». Курс має професійну озвучку та супроводжується вправами, домашніми завданнями та двома додатковими іграми. У майбутньому курсів, ігор та рівнів в іграх ставатиме більше. Ми вже розробляємо наступні версії застосунку.

Як правильно користуватися додатком «Давай займемось текстом»?

Щоб отримати він нього максимум користі, потрібно збирати медальки за досягнення. Вони є різних рівнів: від мідної до діамантової. Спробуйте, вам сподобається! Українська – чудова. Кажу як кримчанка.

Це безкоштовно?

Мобільна аплікація є безкоштовною. Витрати на її розробку та підтримку автори покривають за рахунок реклами, підписок, покупок та донейтів. Застосунок має і внутрішню валюту, що називається «вогірки». Це діалектне слово для огірків, що звертає увагу користувачів на справжність та багатобарвність української, якою розмовляють люди. Нас ніхто не фінансує. Над застосунком ми працюємо з власної волі та на ентузіазмі, бо хочемо жити у сильній мирній країні, що має свою мову та пишається нею.

Пані Наталю, дякуємо вам за внесок у популяризації українською, за те, що свого часу зробили вибір на користь Львова та за вашу громадянську позиції. Нехай усе буде Україна!

Мобільний застосунок «Давай займемось текстом» можна завантажити за посиланнями:

Андроїд: http://bit.ly/3gBjWL0

iOS: https://apple.co/3tUtJip

Бажаємо всім приємного занурення в чудовий світ української мови!

Розмовляв Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news