Авторитарний режим в Україні, або «Зелена» сегрегація

Президентство Зеленського щораз то більше набуває ознак тоталітаризму, а пандемія лише посилила цей тренд. Громадян уже раніше почали ділити на сорти за станом здоров’я, а тепер іще вирішили застосувати і нацистську методику сегрегації.

Під час нещодавнього брифінгу міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявив, що українці зобов’язані носити на одязі спеціальні мітки (наліпки), за наявності яких контролюючі органи зможуть їх ідентифікувати за станом здоров’я.

– Незабаром розпочнуться Новорічні та Різдвяні свята, – нагадав міністр. – Багато-хто планує відпочити активно, наприклад, на українських гірськолижних курортах. Перевірку ковід-документів рекомендуємо проводити під час поселення до готелю або під час придбання абонементу на гірськолижне катання. Відвідувачам курорту рекомендується присвоїти унікальну позначку, наприклад, наліпку, яка б дозволила ідентифікувати те, що документи у людини вже перевірялись.

Міністр пропонує на гірськолижних курортах візуальними мітками позначати вакцинованих. Саме в такий спосіб нацисти Третього Рейху мітками на верхньому одязі виокремлювали євреїв від решти людей, тому що керівництво німецьких нацистів вважало євреїв причиною поширення інфекційних захворювань.

У нашому випадку урядові Зеленського вже недостатньо запроваджених соціальних обмежень для невакцинованих громадян, які сплачують податки для оплати добросовісної роботи виконавчої влади. Тож  урядовцям закортіло застосувати і візуальні ознаки сегрегації, як це з українцями роблять на чужині.

На сайті Міністерства охорони здоров’я також заявлено, що наліпка повинна містити інформацію про те, хто її видав. Яким чином та в який спосіб мітити відпочивальників, якими за формою повинні бути візуальні наліпки у МОЗ не пояснили. Всю відповідальність за організацію та виконання заходів із таврування людей поклали на суб’єктів господарювання, які надають готельні та інші послуги.

Якщо громадяни України мовчки погодяться із незаконним обмеженням своїх конституційних прав, таку апробовану практику ймовірно перенесуть і на щоденний побут. Тоді без відповідної наліпки на верхньому одязі можуть заборонити виходити з дому. В такий спосіб виконавча влада  вірогідно встановлюватиме диктатуру над українцями.

Спочатку людей позбавили права на вільне володіння своїм тілом, далі позбавили права на таємницю про стан здоров’я, потім позбавили права на вільне пересування територією власної країни, на вільне відвідування супермаркетів, позбавили права на працю, права на стаціонарну освіту тощо.

Переконавшись, що частина людей покірно виконує їхні забаганки, урядовці можуть вирішили запровадити антигуманну систему міток для всіх категорій населення. Спочатку візуальні наліпки рекомендуватимуть носити на одязі, наприклад, зелені пов’язки, а згодом можуть вирішити ставити спеціальні мітки і на тілі. Адже при теперішній владі тіло вже перестали трактувати як власність громадянина, а значить із цим тілом можна робити все, що владоможцям заманеться.

Громадянське суспільство і провладні штрейкбрехери

Дивує іще один факт. Через сім років після Майдану з’ясувалось, що при певних обставинах чимало людей бездумно виконують неправові розпорядження виконавчої влади, а також із задоволенням беруться позбавляти конституційних прав своїх співгромадян. Ймовірно, доведеться пройти ще й правовий Майдан, аби у свідомості українців міцно закарбувались постулати: всі люди вільні та рівні; моє право закінчується там, де починається право іншої людини.

Журналіст Дмитро Гнап вважає, що всі тоталітарні диктатури встановлювались не в один день, а поступово. Суспільство дегуманізували повільно, проте невпинно. Сьогодні в Україні вже почало відбуватись те саме, лише під іншим приводом та з іншими дійовими особами. Журналіст наполягає, що вільні громадяни України зобов’язані активно чинити щоденний спротив становленню нової диктатури, щоби до завершення каденції нині діючої влади громадяни України залишились вільними у своїй країні.

Між іншим, із  медіахолдингу ТРК «Люкс», власницею якого є Катерина Кіт-Садова, Дмитра Гнапа звільнили лише за те, що в час вакцинальної вакханалії журналіст посмів мати інший погляд на цей процес.  Інший погляд полягав у тому,  що Дмитро Гнап опублікував допис на підтримку власника ресторану «Nebos», який сумлінно дотримується конституційних правових норм.  Журналіст поплатився за те, що виконуючи свої професійні обов’язки став на захист підприємця, якого тероризують представники виконавчої служби.

Анатолій Якименко, медичний експерт, публіцист, журналіст і головний редактор сайту «Trigger», не погодився з алюзією Дмитра Гнапа стосовно запровадження фашистської системи міток до громадян України. Експерт вважає, що система міток імені Ляшка діаметрально протилежна і має за мету не принизити частину суспільства, як це робили нацисти, а навпаки – возвеличити помічених вакцинованих у їхньому статусі щеплених. Адже людство непомітно здійснило фазовий перехід від світогляду першої половини ХХ століття до світоглядного осмислення соціальних процесів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Іншими словами, відбувся перехід від правління у національних суспільствах активної вольової меншості (Муссоліні, Гітлер, Сталін, Черчіль, Рузвельт, Трумен, Тетчер) до правління слабкої більшості. Відбулась фазова (спіральна) видозміна ідеї гетто та його соціальна суть.

Правова протидія контролюючим органам

Якщо на гірськолижному курорті до відпочивальників або власників готелів прийдуть із перевіркою, а це здебільшого буде патрульна поліція, найперше їм необхідно нагадати, що вони складали присягу служити народові України, а не чиновникам уряду, які періодично посідають і звільняють владні крісла.

Добросовісні поліцейські відразу все зрозуміють і підуть. Якщо ж трапляться поліцейські задерикуваті, які виявлять бажання показати свою зверхність, таким особам необхідно нагадати, що їхнім безпосереднім завданням є надання поліцейських послуг, а в даний момент їхня послуга непотрібна.

Коли і цей аргумент не подіє, тоді доцільно застосувати такий алгоритм:

● вимагати, щоби поліцейські представились (ім’я, прізвище, посада), якщо вони не зробили цього раніше;

● перевірити, чи є металевий жетон на їхньому однострої;

● перевірити, чи номер металевого жетону співпадає з номером пластикового жетону, який вони зобов’язані показати (і який поліцейські замість посвідчення охоче показують і переконують, що це і є поліцейське посвідчення);

● перевірити, чи поліцейські мають посвідчення службової особи зразка, який затвердив Кабінет Міністрів, а не фривольно ексміністр Аваков. Якщо таке посвідчення у поліцейських відсутнє, далі з ними нема про що говорити.

Коли трапляться наполегливі поліцейські, які захочуть продовжити дискусію, тоді необхідно витребувати у них медичні довідки (оскільки поліцейські працюють з людьми і можуть бути поширювачами інфекцій), що вони отримали всі законодавчо обов’язкові 10 вакцин, відповідно Національного календаря профілактичних щеплень.

У разі, якщо станеться диво і поліцейські будуть мати всі 10 довідок про щеплення, тоді необхідно витребувати в них довіреність (карту маршруту) від юридичної особи публічного права Національної поліції для здійснення владних повноважень у даний момент і на такій-то території. Із вірогідністю 99,9% такої карти маршруту в поліцейських не буде, а це значить, що на той момент вони є особами без юридичних повноважень.

Станом на сьогодні керівником із усіма належними повноваженнями є уродженець Коломиї полковник Євгеній Жуков, начальник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Свої повноваження полковник Жуков офіційно делегував 62 особам (остання дата оновлення 04.12.2021), які можуть самостійно вчиняти дії від імені юридичної особи Департаменту патрульної поліції, зокрема підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Всі решта поліцейських, коли вони виходять на службу, повинні мати карту маршруту для здійснення повноважень від юридичної особи публічного права Департаменту патрульної поліції. Якщо такого документу нема, такі поліцейські юридично не представляють Департамент патрульної поліції, офіційно не можуть виконувати статтю 2 Закону України «Про Національну поліцію», а саме – надавати поліцейські послуги.

Наприклад, Львівському обласному  управлінню патрульної поліції (код ЄДРПОУ 41239834), станом на 4 грудня 2021 року, присвоєно основний  КВЕД (класифікатор видів економічної діяльності) класу  94.20, тобто «Діяльність професійних спілок». Відповідно, організаційно-правова форма цього Управління патрульної поліції – «Профспілка», а форма власності – «Недержавна». Із юридичної точки зору, згідно публічного реєстру, поліцейських Львівської області можна класифікувати як приватних осіб профспілкового права. Саме тому під час несення служби вони повинні мати доручення від офіційно уповноваженої особи для виконання обов’язків поліцейського.

Тарас Пристай, якого внесли у список власників і директорів приватних компаній, є підписантом і керівником Патрульної поліції Львівської області, проте він відсутній у публічному переліку уповноважених осіб Департаменту патрульної поліції (список Жукова).

Для легітимізації львівської патрульної структури необхідно, щоби керівнику Тарасові Пристаю надали відповідні повноваження, які він також зможе делегувати своїм підлеглим – на добу, на тиждень, на місяць – для виконання статті 2 Закону України «Про національну поліцію».

Незрозумілим  є і той факт, що суди Львівської області приймають до розгляду матеріали про адміністративні порушення, які скеровують в суди воєнізовані профспілкові діячі. Невже жоден суддя області не заглянув у ресурс «You control», не перевірив «ЄДРПОУ 41239834»?

Конституція на захисті громадян України

А на завершення пригадаємо кілька статей Конституції України, які зобов’язані виконувати всі громадяни першочергово, а не постанови Кабінету Міністрів, а тим паче, якщо урядові розпорядження входять в юридичну колізію із Конституцією.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 11. Закон України «Про інформацію». У цій статті сказано, що  не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

А ще у Кримінальному кодексі України є стаття 365 «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу» із відповідними наслідками.

Отже, Основний закон України прямо забороняє застосовувати до громадян медичний вакцинальний примус, а тим паче виконувати розпорядження виконавчої влади, які суперечать Конституції України.

Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст

Редакція Leopolis.news може не поділяти думку автора. Відповідальність за зміст матеріалу цілком покладається на автора