Йосиф Пазяк: Здобуток України на ЧС з велоспорту серед журналістів – це моїх 6 медалей

Розмовляємо з дворазовим переможцем цих змагань Йосифом Пазяком.

Пане Йосифе, у багатьох попередніх інтерв’ю різним медіа ви розповідали, що завжди самотужки готувалися до цих престижних змагань (чемпіонат світу як-не-як), добиралися туди, виступали, аж поки не перемогли – і тоді про вас стало відомо ширшому загалу. Цього разу їде ціла команда журналістів-спортсменів. Розкажіть про них.

Справді, завдяки моїй перемозі на чемпіонаті світу 2015 року в Бельгії цим чемпіонатом зацікавилося чимало інших журналістів, які не лише просиджують за комп’ютерами і відстежують чи наповнюють інформаційні потоки, а й активно займаються спортом, зокрема велосипедним. Аби не бути багатослівним, я продемонструю фотографію, де відображено медальний залік за попередні 19 чемпіонатів.

Як бачимо, наші колеги-журналісти різних країн з усього світу вже встигли зібрати десятки й навіть поза сотню медалей різного ґатунку, що свідчить про неабияку популярність цього чемпіонату у світі. Здобуток України – це 6 моїх медалей, по дві золоті, срібні та бронзові. 12 позиція з 17 країн-учасниць. Тому цього разу спробуємо поліпшити цей показник, адже в нашій команді є Сергій Харчук, відомий киянин, депутат Київради, засновник і редактор видання «Коні педальні», організатор наймасовішого стокілометрового велопробігу в Україні «Київська сотка». Олександр Дітковський – наш молодий колега радіожурналіст та коментатор «Голосу столиці», а також Володимир Клекоцюк з Луцька, дуже сильний спортсмен і фрілансер польського «Радіо Люблін».

А ось тут, будь ласка, докладніше. Польське «Радіо Люблін»?

Нічого дивного. Я знову зверну вашу увагу на цю медальну таблицю. На цей чемпіонат приїжджають великі команди, по 10-15 осіб з кожної країни, їх відповідно відряджають і забезпечують або певні ЗМІ, або спортивні федерації. Зазвичай це колишні спортсмени-професіонали, які й тепер у відмінній формі та співпрацюють з різними медіа як коментатори. Іноді навіть на волонтерських засадах. Це дає їм право участі в чемпіонаті. Наш Володя Клекоцюк – лучанин, виступає за польський клуб «May day team» і водночас коментує спортивні події для «Радіо Люблін».

Зрозуміло, євроінтеграція у спорті просувається швидше, ніж у щоденному житті.

Так, безумовно. Ми є, якщо можна так висловитися по-сучасному, позитивними амбасадорами бренду Україна. Адже представляємо нашу країну на світовому форумі журналістів-спортсменів, підкорюємо подіуми в чесній безкомпромісній боротьбі, на честь наших перемог лунає гімн України, здіймається наш прапор, дай Боже, щоб і цього разу це почула та побачила Італія, де, як відомо, живуть і працюють мільйони українців.

Ви робите велику справу! Очікуєте якоїсь винагороди від держави чи офіційних структур?

Не очікуємо, розуміємо ситуацію в державі. Свої перемоги ми присвячуємо Україні. Але, якщо вона нам несподівано якось віддячить, гідно оцінить наші здобутки, то не відмовимося, звичайно. Наразі можемо тільки подякувати нашим спонсорам за підтримку – найкращим пивоварам з Театру пива «Правда».

Пане Йосифе, як добиратиметеся до Італії, невже ровером?

Найзручніше – автомобілем, але для мене це занадто дорого, та й не люблю машин. Який роверист їх любить? Можна й ровером, для мене не проблема, але вже дні коротші й холодні ранки. Тому велосипедом буду частково добиратися до кордону в Шегинях і до Перемишля, а звідти рейсовим автобусним лоукостом «Фліксбас» – до Венеції. Ровер розберу та складену в чохол. У Местре (автовокзал Венеції) маю заброньований хостел, недорого – 95 євро 5 ночей. Ну а далі до місця старту також ровером. А там, може, хтось і підвезе, є друзі: голландці, італійці, бельгійці та й наші кияни орендують авто.

Дякую за розмову, пане Йосифе, успіхів вам і нашій команді!

P.S. До речі, дедлайн реєстрації на чемпіонат – 20 вересня. Можна ще встигнути зареєструватися. Деталі тут http://wpcc2019.it/en/registration/\

Юрій ЛУЖНИЙ, Leopolis.news